31. Строк охорони авторських прав

Відповідно до ст 28 «ЗУ про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації.

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.

Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

Строк дії авторського права після смерті автора і строки, встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.

Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

32. Сайт як об'єкт права інтелектуальної власності.

 Сайт – (від лат. "site" – ділянка) – сукупність web-сторінок, що об'єднані та пов'язані між собою за змістом або за допомогою посилань та розміщені на будь-якому сервері в Інтернеті.

Правову природу сайту можна оцінювати по-різному. Якщо брати за основу технічну складову,  сайт може охоронятися як база даних або  комп'ютерна програма. Якщо робити акцент на інформаційному наповненні, сайт може розглядатися як складений авторський твір або засіб масової інформації. У будь-якому випадку усі складові елементи сайту успішно охороняються законодавством про інтелектуальну власність від будь-якого використання та несанкціонованого копіювання. Адже web-сайт є поєднанням трьох об’єктів інтелектуальної власності: комп’ютерної програми, бази даних і промислового зразка. Сьогодні сайти створюються за допомогою зусиль багатьох осіб – дизайнерів, програмістів, організаторів проекту, менеджерів, авторів текстів тощо.

Дизайн веб-сайту, що є результатом комплексної роботи професіоналів щодо розробки архітектури web-сайта, графічних елементів, верстки (гіпертекстової розмітки) тексту, розміщення мультимедійних елементів також є об'єктом правової охорони.

 Сучасний сайти складається з багатьох елементів, що самі по собі є об'єктами правової охорони та мають особливий правовий режим.

Змістовий блок. Інформаційне наповнення сайту повинне будуватись на основі законодавства про інформацію, авторське право та суміжні права та ін. Зокрема, не дозволяється:

-  поширювати відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи;

-  використовувати інформацію для закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України,

- розпалювання національної  та релігійної ворожнечі,

- посягання на права та свободи людини,

- поширення порнографічної інформації тощо.

 Рекламний блок. Розміщення на сайті рекламної інформації повинно відповідати чинному законодавству про рекламу з урахування заборон щодо пропогування окремих видів продукції. Банерні мережі є дуже привабливими для рекламодавців, що мають на меті поширити інформацію про свої товари та послуги, не витрачаючи багато грошей. Але здебільшого діяльність банерних мереж суперечить чинному законодавству. Наприклад, закон про рекламу забороняє розповсюдження інформації про тютюнові вироби, наркотичну продукцію, алкогольних напоїв або порнографію. Винятки для телебачення та радіо складає алкогольна продукція, що демонструється з 23:00 по 6:00, а також тютюнова продукція, що не мітить на перших та останні сторінках друкованих ЗМІ. Зрозуміло, що ці обмеження не можна застосувати для мережі Інтернет.

Хоча власник сайту не несе відповідальність за зміст розміщеної рекламної інформації, він все ж повинен звертати увагу на тематику та спрямування рекламної продукції або послуг, що пропонується. Оскільки останнім часом спостерігається тяжіння до контекстної реклами, розміщення еротичним матеріалів на юридичних сайтах, або навпаки, є небажаним.

 Мета-теги. Під час формування сайтів для інформування про їхній зміст та з метою  збільшення потенційної аудиторії використовують мета-теги. Таким чином, якщо в даних про сайт для пошукових систем зазначити, наприклад слово "Samsung", то  у разі пошуку за цим словом користувачеві буде пропонуватися ваш сайт. Використання чужих товарних знаках у мета-тегах вже давно використовуються власниками сайтів для підняття свого рейтингу. Однак до суду такі порушення не доходили. Хоча згідно із українським законодавстом про товарні знаки  фактично будь-яке згадування товарного знаку компанії без її згоди є порушення.

 Гіперпосилання. Всі компоненти одного сайту та інші мережеві ресурси зв'язуються між собою за допомогою гіперпосилань (hyperlink) – зв'язків між окремими компонентами інформації.Гіперпосилання здебільшого застосовуються для посилання із одного об'єкта, що розміщений на HTML-сторінці, на інший, який може знаходитись в іншому місці. Переваги такої зручної навігації у кіберпросторі очевидні. Всього одним натиском «миші» на посиланні можна перейти до потрібного документа, сайту. Але і тут, як у будь-якій сфері діяльності людини, поряд з позитивними моментами можуть виявлятися визначені негативні.

Порядок і умови розміщення посилань на різні ресурси в Інтернеті може зачипати інтереси багатьох осіб (відвідувач сайта, власник сайта, що розмістив посилання, власник сайта-адресата, а також власник правий на об'єкт, перехід до якого здійснюється по посиланню).

Оскільки спеціалізоване законодавство щодо регулювало б порядок розміщення гіперпосилань відсутнє, їх застосування на сайті може виявитися причиною досить серйозних конфліктів. Особливе значення має характер посилання.  

Розрізняють звичайні гіперпосилання – відбувається перехід на першу сторінку ресурсу, на якому зберігається потрібна інформація.

Глибокі гіперпосилання (deep links) – відбувається перехід безпосередньо на сторінку, де розміщена потрібна інформація.

Глибокі гіперпосилання не дозволяють власнику сайту попередити користувача про правовий режим доступу до цієї інформації. Власники сайтів часто вимагають погоджувати з ними питання розміщення посилань на ресурси, що знаходяться на їхніх сайтах. Однак зберегти інформацію про посилання конфіденційною неможливо. Адже посилання являє собою адресу ресурсу в Інтернету. Навіть якби власник сайта спробував своїм рішенням визначити, що він розглядає всі адреси власних ресурсів як конфіденційну інформацію, це б не допомогло, тому що URL кожного ресурсу стає доступним будь-якому відвідувачу сайта, і зберегти адреси в таємниці неможливо. Не можна заборонити користувачам записувати відкриті для загального доступу адреси  ресурсів, що їх зацікавили, (URL зберігають, щоб при необхідності швидко знайти необхідний документ, фотографію, звуковий файл і т.п.) або надавати відомі їм адреси цікавих файлів іншим особам, оскільки така інформація є відкритою.

Те, що гіперпосилання забезпечує автоматичний перехід до відповідного ресурсу, звільняючи відвідувача від необхідності вручну набирати адресу, ніяк не порушує прав власника сайту. Адже сучасні програми-браузери, переважно, мають функцію збереження "обраних місць в Інтернеті" (Favorites), що дозволяє в будь-який момент зберегти URL ресурсу, який зацікавив відвідувача, а надалі, не набираючи знову цю адресу, одним натиском "миши" повернутися до нього. Таким чином необхідно визнати, що заборонити "прямі" переходи до ресурсів сайта неможливо.

 Динамічні сторінки. Дуже часто у структурі сайту використовують динамічні сторінки – не зберігаються та фактично не існують на сайті, а формуються динамічно після відповідного запиту. Для цього використовують спеціальні програмні модулі, що   автоматично копіюють тексти з різних сайтів та виводять їх на екран у місці свого знходження. Таким чином ми бачимо лише результат її  дії – необхідний текст, ілюстрацію, веб-сторінку тощо.

_________________

Веб-сайт не є об’єктом інтелектуальної власності, як одне ціле, але може складатись з елементів які підлягають правовій охороні та реєстрації їх, як об’єктів інтелектуальної власності (торговельних марок, об'єктів авторського права). В деяких випадках і сайт може бути об’єктом авторського права, як складений твір.

З яких саме є об’єктів інтелектуальної власності може складаєтися сайт? По-перше це доменне ім’я («www.sng.ua»). Згідно з абзацом 15 статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: «доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті;». Пункт 4 статті 16 вищевказаного Закону визначає, що використанням знака для товарів і послуг є також застосування його в мережі Інтернет. Отже, в разі реєстрації доменного імені, як торговельної марки воно, підлягає правовій охороні та надає власнику свідоцтва на знак для товарів і послуг права зазначені в ст. 16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

По-друге це «інформаційне наповнення» сайту, наприклад це можуть бути фотографії; бази даних, літературні письмові твори інші об’єкти (ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Комерційна пропозиція теж є об’єктом авторського права якщо  вона не має характеру звичайної прес-інформації та створена внаслідок творчої праці автора, оскільки законодавець не наводить чіткого переліку об’єктів авторського права (ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 433 ЦК України). Зазначені об’єкти підлягають охороні якщо вони розміщені на сайті з дотриманням вимог законодавства про інтелектуальну власність. Також сайт може бути складеним твором якщо інформація, яка розміщена на сайті є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини (п. 15 ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

По-третє це програмне забезпечення яке необхідно для роботи, наповнення, керування сайтом. Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» комп’ютерна програма підлягає правовій охороні як літературний твір. Але підлягати охороні будуть ці програми, як об'єкти авторського права, лише у випадку наявності у вас виключних майнових прав на ці програми.