2.6. Застосування олив, пластичних мастил для агрегатів, вузлів тертя і приладів повітряних суден цивільної авіації

2.6.1. Асортимент олив, пластичних мастил для агрегатів, вузлів тертя і приладів ПС, а також температурні умови їхнього застосування визначаються нормативно-технічною документацією по відповідній авіаційній техніці. Порядок і умови консервації двигунів, агрегатів і деталей ПС визначаються регламентами технічного обслуговування, бюлетенями та інструкціями виготовлювачів.

2.7. Застосування технічних рідин для повітряних суден цивільної авіації

2.7.1. Для забезпечення нормальної роботи систем, вузлів і агрегатів ПС передбачене застосування різних технічних рідин:

• робочих рідин для гідравлічних систем;

• противодокристалізаційних присадок, які попереджають утворення кристалів льоду в паливі, яке знаходиться в баках ПС;

• протильодотвірних рідин для запобігання поверхонь ПС від обледеніння, а також для видалення льоду, що утворився.

2.7.2. На підприємствах ЦА повинен бути встановлений строгий контроль за витратою технічних рідин. Видавати і застосовувати технічні рідини не за призначенням категорично ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

2.8. Робочі рідини для гідросистем і стійок шасі

2.8.1. Допуск до застосування конкретної марки робочої рідини визначається нормативно-технічною документацією з відповідної авіаційної техніки.

2.8.2. Змішувати між собою робочі рідини для гідросистем і стійок шасі ПС, дозаправляти або заправляти гідропристрої, які раніше працювали на робочій рідині іншої марки, дозволяється відповідними документами.

2.9. Противодокристалізаційні присадки для попередження утворення кристалів льоду в паливах для реактивних двигунів

2.9.1. При зниженні температури, вологості, тиску навколишнього повітря розчинена в паливі вода виділяється у вигляді емульсії і частково відстоюється та випаровується у надпаливний простір.

При негативних температурах палива в баках ПС і наявності води у паливі через її перехід із розчиненого стану у вільний, можливо утворення кристалів льоду, як в об’ємі палива, так і на сітках фільтрів, що може порушити нормальне прокачування палива.

Для попередження цього приймаються конструктивні заходи, а також додаються до палив у вигляді присадки спеціальні противодокристалізаційні рідини, що знижують вірогідність обмерзання головних паливних фільтрів газотурбінних двигунів, що не мають систем підігріву палива перед цими фільтрами.

При температурах повітря в аеропорту вильоту + 5° С та нижче вірогідність охолодження палива до температури кристалізації води дуже висока і для багатьох типів ПС з урахуванням тривалості польоту потрібно застосовувати палива з додаванням ПВК присадки у визначеній концентрації.

Разом із водою з палива виділяється частина ПВК присадки, перешкоджаючи утворенню кристалів льоду у паливі. При цьому відбувається зниження концентрації ПВК присадки у паливі. Кількість, виділеної ПВК присадки залежить від вихідного вологовмісту палива, швидкості і ступеня зміни зовнішніх умов.

У зв’язку з особливостями конструкції паливних систем для кожного типу ПС встановлюється свій порядок визначення концентрації в паливі ПВК присадки, у залежності від температури навколишнього повітря в аеропорту вильоту, тривалості польоту і марки доданої ПВК присадки, а також інших особливостей і умов польоту.

2.9.2. На ПС допущена до застосування в якості ПВК присадки рідина марки “И-М” виробництва Росії.

Противодокристалізаційна присадка вводиться в паливо на місцях застосування.

2.9.3. Норми додавання ПВК присадки в паливо встановлюються керівництвами з льотної експлуатації ПС, бюлетенями промисловості, вказівками Державіаслужби і залежать від типу ПС, температури повітря в аеропорті вильоту, тривалості польоту, марки ПВК присадки.

2.9.4. Враховуючи на допуски точності контрольно-вимірювальної апаратури, а також похибки дозаторів, встановлюються наступні межі вмісту ПВК присадки в паливі (у % об'ємних), яке подається на заправлення ПС: 0,10% + 0,05%; 0,20%+ 0,02%; 0,30% + 0,03%. Вміст ПВК присадки в зазначених межах нормується в паливі, призначеному до заправлення ПС, і визначається за аналізом проб, відібраних із засобів заправлення (ПЗ, ЗА, колонка ЦЗС) або витратного резервуара.

2.9.5. Додавання ПВК присадки в паливо здійснюється за допомогою дозаторів промислового виготовлення в потік палива після фільтра-сепаратора. У випадку відсутності дозаторів промислового виготовлення або їхньої несправності, тимчасово, до їх одержання, дозволяється вводити ПВК присадку за допомогою дозаторів, виготовлених і відтарованих на місці. Як виняток, допускається введення ПВК присадки в паливо безпосередньо у витратні резервуари і ПЗ за технологією, наведеною в додатку 5.

2.9.6. Додавання ПВК присадки безпосередньо в баки ПС ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

2.9.7. Якщо баки ПС заправлені повністю або частково паливом без ПВК присадки, а має бути виконання завдання, яке вимагає за умовами польоту використання палива з ПВК присадкою, то в цьому випадку за вимогою екіпажа або представника ІАС необхідно злити з баків ПС все паливо без ПВК присадки і знову заправити ПС паливом, яке містить необхідну кількість ПВК присадки.

2.9.8. Контроль за точністю подачі ПВК присадки в паливо дозаторами промислового виготовлення здійснюється не рідше 1 разу за зміну шляхом аналізу проб палива, відібраного з потоку після дозатора на пунктах наливу, з відстійника ТЗ, роздавального рукава заправного агрегату. Контроль за рівномірністю дозування ПВК присадки здійснюється по мірному склу.

2.9.9. У випадку використання дозаторів місцевого виготовлення контроль концентрації рідини в паливі здійснюється не рідше 2-х разів за зміну шляхом аналізу проб палива, відібраного з потоку після фільтрів-сепараторів.

2.9.10. На підприємствах ЦА, де немає лабораторій ПММ, на оперативних аеродромах і посадкових площадках ЗАНГ дозволяється зберігання в горизонтальних резервуарах або ПЗ і застосування палива з ПВК присадкою без контролю її вмісту протягом 10 діб. Після закінчення цього терміну контроль вмісту ПВК присадки здійснюється щодня.

2.9.11. Порядок застосування, зберігання і контролю якості ПВК присадки наведений у додатку 5.