3. Оформлення документації

3.1. Відбір проб оформляється актом, який знаходиться в справах комісії з розслідування. Акт складається за установленою формою. Копія акта на відбір проб надсилається до організації, яка проводить дослідження.

3.2. На тарі (пляшках) із пробами авіаПММ та ТР наклеюються етикетки  з зазначенням:

• найменування авіаПММ та ТР і його марки;

• типу і номера ПС, номера двигуна або агрегату, з якого відібрана проба авіаПММ та ТР;

• дати відбору проби, прізвища осіб, які відбирали проби, з їх підписами.

3.3. Проби авіаПММ та ТР, а також фільтри й інші деталі надсилаються на дослідження із супровідним листом і технічним актом комісії з розслідування.

У цих документах указуються мета і необхідний обсяг випробувань (перелік показників якості авіаПММ та ТР, які підлягають перевірці), докладна характеристика об'єкта, наробіток агрегатів, останні регламентні роботи і час їхнього проведення. У супровідній технічній документації при необхідності вказуються також: аеропорти останніх 5 –7 заправлень, марки палива й оливи, наробіток авіаПММ та ТР, відсоток вмісту ПВК присадки у паливі по запису у вимозі (контрольному талоні) на заправлене паливо, а також додаються копії паспортів якості авіаПММ та ТР.

Відзначаються особливі умови відбору проб авіаПММ та ТР: негерметичність баків, агрегатів, атмосферні умови (дощ, сніг, пил і т.д.), застосування проміжних ємностей (пристосувань) для відбору проб, їх стан та ін.

4. Проведення досліджень

4.1. Дослідження якості авіаПММ та ТР, складу осадів і відкладень проводяться в організаціях, які визначаються  комісією з розслідування.

4.2. Результати визначення показників якості авіаПММ та ТР за переліком, визначеним комісією з розслідування, підлягають порівнянню з даними, зазначеними в документах з контролю якості заправлених у ПС авіаПММ та ТР  (контрольний талон, паспорт лабораторії ПММ, паспорт заводу-виготовлювача або постачальника).

 Додаток 9

до пункту 3.1.7 Інструкції з забезпечення заправлення повітряних суден паливно-мастильними матеріалами і технічними рідинами в підприємствах цивільного авіаційного транспорту України

Порядок упаковки і транспортування проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів повітряним транспортом

1. Загальні положення

1.1. Упаковка, маркування, оформлення і порядок перевезення проб авіаПММ та нафтопродуктів здійснюються відповідно до правил перевезення небезпечних вантажів повітряним траснпортом.

1.2. Більшість авіаПММ та нафтопродуктів, відповідно до правил, відносяться до 3-го класу небезпеки (легкозаймисті рідини).

1.3. До перевезення повітряним транспортом допускаються тільки ті небезпечні вантажі, упаковка яких відповідає нормативно-технічній документації на її виготовлення, вимогам правил перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом і гарантує повну безпеку повітряного перевезення при будь-яких режимах (умовах) польоту.

1.4. Герметична первинна тара обов'язково повинна застосовуватися під час перевезення повітряним транспортом небезпечних вантажів, що самі є легкозаймистими, отрутними, їдкими і корозійними речовинами, або виділяють такі ж пару і гази, можуть ставати вибуховими при висиханні або небезпечно взаємодіяти з повітрям або водою.

1.5. Матеріал, з якого виготовлена первинна тара, а також прокладні та поглинальні матеріали, які застосовуються під час перевезення небезпечних вантажів у транспортній тарі, повинні бути інертними стосовно речовини, що транспортується.

1.6. Матеріал транспортної тари й упаковки не повинен піддаватися розм'якшенню, ставати крихким або піддаватися  іншим видам псування в результаті дії високих або низьких температур, старіння й інших факторів, що виникають у процесі транспортування.

1.7. Будь-які рідкі речовини, які перевозяться в тарі зі скла, фарфору, кераміки, повинні розміщуватися з поглинаючими прокладними матеріалами в герметично закритій металевій транспортній упаковці.

Металева упаковка повинна укладатися з прокладним матеріалом у дерев'яні шухляди, щоб у випадку витоку або розливу не допустити попадання вмісту на підлогу вантажного відсіку ПС і проникнення його в простір під підлогу фюзеляжу.

1.8. Металева транспортна тара і резервуари, призначені для перевезення рідин, які вимагають герметичної закупорки, повинні бути звареної конструкції і мати горловини з герметичними кришками (пробками) з нарізним сполученням. Кришка горловини повинна мати додаткові прокладки з інертних до перевезеного продукту матеріалів і пристрої для контрування (стопоріння) і пломбування.

Тара масою більше 100 кг повинна мати обручі для посилення конструкції і можливості перекочування.

1.9. Тара зі скла, фарфору та інших  подібних  матеріалів повинна мати:

• товщину стінок не менше 2 мм, а при місткості більше 20 дм³(л) – не менше  3 мм;

• горловини, які герметично закриваються та мають  добре притерті пробки, а також закладання (запаювання) або обв'язку дротом, що виключає можливість розливання (витоку) речовини в процесі транспортування;

• міцність заповненої тари, яка забезпечує витримування надлишкового тиску    не менше 1 кг/см².

1.10. Для виключення розриву (деформації) первинної тари від надлишкового внутрішнього тиску і розливання речовини під час польоту вона повинна заповнюватися неповністю. Недоливання тари (газова подушка) встановлюється у відсотках номінальної ємності посудини (не менше 10%).

1.11. Вантаж масою 10 кг і більше повинен мати пристосування, яке забезпечує його зручне перенесення при виконанні вантажних робіт, а при масі більше 100 кг (крім бочок) – пристрій для піднімання  за допомогою вантажопіднімальних засобів.

1.12. Попереджувальні знаки на упаковці з будь-якими небезпечними вантажами наносяться відповідно до ГОСТ 14192.

Кожне окреме місце з небезпечним вантажем повинно мати спеціальне і транспортне маркування відправника, яке включає:

• точне найменування небезпечного вантажу і номер групи, до якої даний вантаж відноситься;

• масу вантажу ( брутто, нетто);

• ярлики, що попереджають про клас і ступінь небезпеки  вантажів, які перевозяться, та  запобіжні заходи при роботі з ними;

• пункти відправлення і призначення, найменування відправників і одержувачів та їхні адреси;

• наклейки або написи, що призивають до обережної взаємодії з вантажем: "ВЕРХ", "СКЛО", "НЕ КИДАТИ" і знаки, що  вказують на правильність установки вантажів, у вигляді чарок, стрілок і т.п.

1.13. Ярлики повинні мати вигляд ромба, розміром не менше 100х100 мм, якщо характер упаковки не потребує зменшення цих розмірів. На ярликах зазначається номер класу небезпечного вантажу і робляться попереджувальні написи.

Ярлики повинні бути виготовлені з твердого матеріалу (фанерні або металеві). Кріплення їх повинно виконуватися з двох сторін до транспортної тари.