15. Суспільство. Соціальна згуртованість і соціальні цінності.

Соціальна згуртованість — це задіяність і участь членів суспільства в політичному, економічному та культурному житті; це почуття солідарності й належності до суспільства, що засноване на ефективному використанні громадянських прав та інших надбань демократичного суспільства. Соціальна згуртованість направлена на досягнення добробуту абсолютної більшості громадян, гармонічні й стабільні відносини, подолання соціальної ізоляції. Соціальна згуртованість і спільні дії передбачають не лише участь, а й відповідальність за ці дії. Соціальні цінності включають знання, навички, вміння, особистісні якості, форми виховання, добробут, справедливість, свободу тощо. Спільними рисами соціальних цінностей є те, що вони підтримуються більшістю суспільства, сприяють збереженню стабільних соціальних відносин та впливають на суспільний стан і розвиток.

16. Етнічна, конфесійна, гендерна різноманітність.

Етнічна група — це частина ширшого суспільства, члени якої вважають (або інші так вважають щодо них), що спільним для них усіх є їхнє походження, культура і що вони беруть участь у спільній діяльності. Є такі основні критерії етнічної групи: — решта суспільства вважає цю групу відмінною від інших за певне поєднання таких рис, як мова, релігія, раса, батьківщина предків і пов’язана з нею культура; — члени групи також вважають себе відмінними від інших; — вони беруть участь у спільній діяльності на засадах їх (реального або міфічного) спільного походження і спільної культури. У рамках єдиної Християнської Церкви розрізняють різні конфесії Наприклад, православна, католицька, протестантська та ін. Ґендер— це термін, уведений для позначення соціальних наслідків біологічного поділу на статі. Якщо стать — це біологічна характеристика людини, то ґендер — це закріплені в суспільній свідомості соціальні характеристики статі, які диктують, що належить і не належить робити чоловікам та жінкам, які ролі зобов’язані виконувати в суспільстві чоловіки й жінки, які смисли суспільство вкладає в поняття «мужність» та «жіночність».

17. Роль спілкування в житті людини і суспільства.

Спілкування являється необхідною передумовою існування людини і суспільства в цілому. Людина не може жити, працювати, задовольняти свої матеріальні і духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми. В цьому значенні спілкування є та «соціальна екологія», поза якою людина втрачає все людське і опускається до рівня тваринного існування. Отже, спілкування є необхідна умова існування людини в філогенезі і разом з тим один з основних факторів та найважливіше джерело психічного розвитку людини в онтогенезі. Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності, де спочатку відігравало допоміжну роль: супроводжувало і обслуговувало певні дії. З ускладненням діяльності воно набуває відносної самостійності, починає виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням форм культури і суспільного досвіду. В онтогенезі спілкування також поступово стає особливою діяльністю. Задовольняючи потреби в спілкуванні, людина оволодіває мовленням, освоює соціальні норми, культуру в цілому, будує образ світу і свого Я. В процесі спілкування відбувається перехід від одного рівня життя до іншого. Спілкуючись, людина виявляє себе індивідом і заявляє про себе як особистість.