55. Корупціогенні ризики. Причини та наслідки корупції в економіці та політиці. Шляхи подолання корупції.

ПРИЧИНИ КОРУПЦІЇ
Політичні	Економічні	Правові		Організаційно-управлінські	Соціально-психологічні
використання посадових можливостей для задоволення приватних інтересів, отримання особистої винагороди	використання повноважень у сфері управління економікою задля наживи чи приватних інтересів	неефективна система антикорупційних засобів та недосконале законодавство у сфері протидії корупції		використання особистих зв’язків для заміщення посад державних службовців, прийняття посадовцями рішень на свій розсуд	низька громадянська свідомість, менталітет, низьке соціальне забезпечення
НАСЛІДКИ КОРУПЦІЇ
Політичні			Економічні
загроза демократичному розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, підрив демократичних інститутів та цінностей; підрив довіри громадян до органів державної влади; порушення принципу верховенства права; підрив авторитету держави на міжнародній арені			зміцнення недобросовісної конкуренції; блокування надходження іноземних інвестицій; розширення тіньової економіки; зменшення податкових надходжень до бюджету та зниження ефективності економічної політики держави; стримування економічного розвитку, або ж занепад економіки

Існує багато шляхів, якими суспільство може протидіяти корупції. Серед принципів такої протидії можна назвати взаємний контроль державних органів, коли кожен орган є під контролем з боку інших органів. Також це удосконалення й реформування системи державного управління, покращення системи надання державних послуг населенню.

56. Поняття інтеграції та глобалізації.

Інтеграція - це процес об'єднання суверенних держав з метою встановлення розширеного економічного простору, в якому можуть вільно циркулювати товари, послуги, фінанси, інвестиції, робоча сила. Зовнішнім проявом інтеграції є: - утворення єдиних товарних ринків; - створення спільного ринку товарів, послуг, робочої сили; - концентрація й переплетення капіталів; - проведення узгодженої зовнішньоекономічної політики. Глобалізація– категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами капіталом та робочою силою що виходить за межі державних кордонів і з 60-х XX ст. набуває форм постійного й неухильно зростаючого міжнародного переплетіння національних економік. У цей період глобалізація характеризувалася насамперед перманентністю темпів зростання світової торгівлі та валового внутрішнього продукту в усіх розвинутих країнах.

57. Європейська політика сусідства. Східне партнерство.

Європе́йська полі́тика сусі́дства (ЄПС) (англ. European Neighbourhood Policy) — нова політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.Європейська політика сусідства (ЄПС) спрямована на те, щоб не припустити виникнення нової лінії розподілу між розширеним ЄС та його сусідами, і надати їм можливість брати участь в різних видах діяльності ЄС шляхом тіснішої політичної, економічної, культурної співпраці та взаємодії в галузі безпеки. Концепція ЄПС охоплює такі країни: Алжир, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдова, Марокко, Сирія, Туніс, Україна, а також Палестинська автономія. «Східне партнерство» — політика Європейського Союзу (ЄС), що має на меті зміцнення стосунків зі східними сусідами ЄС і є продовженням східного напрямку існуючої Європейської політики сусідства. «Східне партнерство» було урочисто відкрито Європейським Союзом у Празі 7 травня 2009 року.