4. Поняття соціалізації. Етапи соціалізації.

Етап життя	Тривалість	Етап соціалізації
Дитинство	Від народження до 12 років	Початкова соціалізація
Отроцтво	Від 12 до 15 років
Юнацтво	Від 15 до 25 років
Зрілість	Від 25 до 60 років	Продовжена соціалізація
Старість	Від 60 років

Соціалізація — це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і духовних цінностей, які надають йому змогу успішно виконувати різні соціальні ролі й бути повноправним членом суспільства. Соціалізація розпочинається від моменту народження людини і за своїм змістом є процесом її перетворення на особистість. Цей процес не відбувається одномоментно, а триває протягом усього життя людини. Відповідно до вікових етапів людського життя — дитинство, отроцтво, юнацтво, зрілість і старість — соціалізацію можна розрізняти за досягнутими результатами. У періоди дитинства, отроцтва та юнацтва відбувається початкова, або рання, соціалізація, упродовж зрілості й старості — продовжена, або зріла, соціалізація. Соціалізація неможлива, якщо відсутні постійні зв’язки індивіда з іншими людьми. Особливо важливі ці контакти в ранньому віці. таб. ЕТАПИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

5. Молодіжні субкультури.

Молодіжна субкультура — це форма організації молоді як автономного цілісного утворення в межах панівної культури. Досить часто вона набуває ознак контркультури. Для неї притаманна відмова від існуючих у суспільстві культурних цінностей, моральних норм та ідеалів, стандартів і стереотипів масової культури. Молодіжна субкультура як соціальне явище, на думку дослідників, виникла в країнах Заходу після Другої світової війни. Вона дуже різноманітна й розрізняється за соціальними, статевими й етнічними ознаками. Так, для молодих чоловіків у ній на перше місце висувається орієнтація на досягнення особистого успіху й дух змагальності. Для дівчат найважливішими є не результати спільної діяльності, а характер міжособистісних стосунків.

6. Мобільність і адаптивність людини. Креативність.

Мобільність формується й розвивається у процесі практичної, навчальної, соціальної, культурної діяльності людини та сприяє реалізації задатків і здібностей. Мобільність передбачає здатність спостерігати, аналізувати й оцінювати власні дії та вчинки, моделювати та змінювати свою життєдіяльність. Мобільність дає змогу особистості здійснювати рух з одного соціального становища в інше, з одного соціально-економічного рівня на інший, що включає різні рівні добробуту, престижу та влади. Процес переміщення особи між елементами соціальної структури (класами, верствами, групами та категоріями населення, позиціями) називають соціальною мобільністю. Адаптивність допомагає ефективно функціонувати в невизначених умовах сучасного середовища та пристосовуватися до них. Вона розглядається як здатність особистості до внутрішніх і зовнішніх перетворень, які спрямовані на збереження врівноважених взаємин з навколишнім середовищем. Адаптивність виступає чинником, що визначає інноваційний потенціал особистості та особливості його прояву. Особистості з високим рівнем адаптивності впевнені у власних силах і майбутньому, не відчувають страху перед змінами. Їм притаманні винахідливість, кмітливість, швидкість реакції, підприємливість, оптимізм. Вони здатні до відкритої інноваційної діяльності, відкриті до нового досвіду. Креативність — творча новаторська діяльність, здатність продукування нових ідей, нових підходів, нестандартних рішень. Їм притаманне нешаблонне критичне мислення, бажання творити й насолоджуватися процесом творчості як у повсякденному житті, так і в професійні діяльності. Вони здатні до фантазування й уяви, моделювання нових образів, генерування ідей, творчого ставлення до діяльності, що дає отримання задоволення від роботи.