49. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991. Вибори президента україни.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією в остаточній ліквідації СРСР.

1 грудня 1991 р. на виборчі ділянки зявилися близько 32 млн жителів України. За підтвердження Акту про незалежність України виступили 90,3 % опитаних.

Кандидатами на виборах Президента України були: Голова Верховної Ради України Л. Кравчук, голова Львівської обласної Ради В. Чорновіл, голова Української республіканської партії Л. Лукяненко, керівник Народної Ради в парламенті України академік І. Юхновський, голова Української народної партії Л. Табурянський, міністр сільського господарства України О. Ткаченко (на останньому етапі боротьби зняв свою кандидатуру й закликав виборців голосувати за Л. Кравчука). Незважаючи на істотні відмінності в їх програмах, усі кандидати стояли на платформі проголошення незалежності України. Уже в першому турі, набравши 61,6 % голосів, переміг Голова Верховної Ради України Л. Кравчук (1991—1994).

50. Державотворчі процеси в Україні на початку 90х рр. Хх ст..

Проголошення незалежності України поклало початок тривалому і досить важкому процесу формування Української держави.

Складовими цього процесу були:

1. Формування головних ознак держави.

- визначено кордони держави (Закон „Про державний кордон” 4 листопада 1991 р. та закони про прикордонну та митну служби);

- визначено норми громадянського статусу (Закон „Про громадянство” 8 жовтня 1991 р.);

- прийнято державну символіку (січень-лютий 1992 р.);

- сформовано національні збройні сили (Закон «Про Збройні сили України» 6 грудня 1991 р., концепція оборони та розбудови Збройних сил України 11 жовтня 1991 р., Воєнна доктрина України жовтень 1993 р.)

2. Формування системи органів державної влади.

Законодавча влада. Вищий законодавчий орган Укра­їни — Верховна Рада — дістався в спадок від Української РСР. Її було обрано ще навесні 1990 р., і аж до весни 1994 р, депутати Верховної Ради дванадцятого скликан­ня (Голова І. Плющ) визначали перебіг законодавчого процесу.

Виконавча влада. Представлена в Україні Президентом (грудень 1991-1994 рр – Л. Кравчук) та Кабінетом міністрів (Прем’єр-міністри: В.Фокін (до жовтня 1992 р.), Л.Кучма (жовтень 1992 – вересень 1993 р.), Л.Кравчук – Ю. Звягільський (вересень 1993-червень 1994))

Судова влада. Здійснюється судовими органами, які у своїй сукупності становлять судову систему України. Складовими цієї системи є Верховний суд республіки, за­гальні, арбітражні та військові суди. З 1992 р. важливим елементом судової системи став Конституційний суд.

Ефективній роботі держаної влади від самого початку заважали неврегульованість функцій органів різних гілок і рівнів влади і відсутність механізмів залагодження конфліктів між ними.

До таких конфліктів слід віднести

- протистояння між Президентом і Верховною Радою. Президент претендував на право видавати підзаконні акти по неврегульованим питанням економічного життя. Верховна Рада намагалася обмежити повноваження Президента зовнішньополітичною сферою;

- протистояння всередині виконавчої влади між Президентом і Прем’єр-міністром (1993 р. Л.Кравчук - Л.Кучма)

- протистояння в Верховній Раді між лівою більшістю та демократичною меншістю;

Приватизація.

Розпочалась в березні 1992 р. прийняттям Верховною Радою низки законів про приватизацію майна державних підприємств, випуску приватизаційних паперів. Форми приватизації: акціонування, продаж на торгах і т.д.

З січня 1993 р. розпочалась приватизація житлового фонду.

Результатом приватизаційних процесів стало швидке збільшення кількості малих та середніх підприємств (на 1995 р. – 80 тис.)

Фінансова реформа.

1. В листопаді 1992 р. Україна вийшла з рубльового простору і ввела в обіг тимчасову грошову одиницю – купоно-карбованець.

2. Законом „Про банки та банківську діяльність” унормовано банківську діяльність в Україні. Створено Національний банк України, який став центральним банком держави здійснюючи державну політику у сфері грошового обігу, кредиту і т.п.

3. Відбувається становлення податкової системи в Україні.

Спроби реформ аграрного сектору.

Реформи аграрного сектору проходять в двох напрямках:

- становлення фермерського господарства – прийняття Закону «Про форми власності на землю» - який легалізував крім державної – колективну та приватну власність

- оновлення колгоспної системи, відкрив шлях для перетворення колгоспів в ринкові господарства через акціонування, кооперування та паювання.

Всі зазначені реформи не змогли стабілізувати економічне становище України

Загострення зазначених протиріч підірвало авторитет в суспільстві Верховної Ради та Президента. За таких умов спробою вирватися з глибокої політичної кризи стало рішення про проведення дострокових президентських та парламентських виборів в 1994 р.