- •1.Політичне становище в Україні на початку хх ст. Перша буржуазно-демократична революція
- •2. Економічне становище україни на початку 20 ст Столипінська аграрна реформа
- •3.Стан освіти, науки і культури на українських землях на початку хх ст.
- •4.Початок Першої світової війни. Воєнні дії на українських землях в роки війни
- •5.Початок Української революції, утворення Ценральної Ради. М.Грушевський
- •6.І та іі Універсали Центральної Ради та їх історичне значення
- •7. Третій Універсал Центральної Ради.
- •8. Проголошення незалежності унр:передумови та значення
- •9 Перша війна Радянської Росії проти унр 1917-1918
- •10. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Скоропадського
- •11. Україна в роки 1919-1920. Воєнний комунізм
- •12 . Внутрішня і зовнішня політика директорії унр
- •13.Проголошення зунр. Злука унр і зунр.
- •14.Причини поразки української революції та її історичне значення
- •15.Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні
- •16. Політика «українізації», її наслідки.
- •17. Українське питання на Парижській мирній конференції.
- •18. Культура і духовне життя в Україні 17-20рр
- •19. Політика більшовиків щодо релігії і церкви в Україні 20-30рр.
- •20. Особливості і наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •21. Політика суцільної колективізації в Україні, її соц.-екон.Наслідки.
- •22. Голод хх ст. В Україні: причини і наслідки. Закон України «Про Голод 32-33 рр в Україні»
- •23. Розвиток культури в 30-ті роки. «Розстріляне» відродження.
- •24. Громадсько-політ.Життя в Україні в 30-х рр.
- •25. Входження України до складу срср
- •26. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.
- •27. Оборонні бої 41-42. Причини невдач Червоної армії під час першого періоду радян.-нім. Війни.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні 41-44 рр. Голокост.
- •29. Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни. Його внесок.
- •30. Діяльність оун-упа в роки німецько-радянської війни
- •31.Початок визволення України від нацистських загарбників. Падіння «Східного валу»
- •32. Культура України в роки радянсько-німецької війни
- •33.Україна на завершальному етапі радянсько-німецької війни
- •34.Масові депортації в Криму: причини та наслідки
- •35.Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945-на початку 50-х рр.
- •36. Початок десталінізації та демократизації суспільного життя в Україні (1953-1964).М.Хрущов
- •37. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50 — у першій половині 60-х рр.
- •39. Деструктивні процеси на селі 1964-1985
- •41. Спроби економічних реформ 1964-1985 рр.
- •42. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •45. Освіта, наука та культура України в 70-80х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки
- •46. Загострення екологічних проблем в Україні 70-80х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Активизація національного руху в Україні на рубежі 80х-90х років.
- •48. Проголошення незалежності україни.
- •49. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991. Вибори президента україни.
- •50. Державотворчі процеси в Україні на початку 90х рр. Хх ст..
- •51. Економічні проблеми незалежної України. Становище в соціальній сфері.
- •52. Президентство Кравчука та Кучми: особливості та наслідки.
- •53. Президентство Ющенка та Януковича: особливості на наслідки.
- •54. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України.
- •55. Кроки України на шляху до європейської економічної інтеграції.
- •56. Економіка України на поч хі ст..
- •57. Сучасна українська наука і освіта, досягнення і перспективи.
- •58. Соціально-політичний розвиток України на сучасному етапі.
- •59. Революційні процеси в Україні 2013-2014 рр. Та їх наслідки.
- •60. Початок ато та процеси мирного врегулювання ситуації.
28. Нацистський «новий порядок» в Україні 41-44 рр. Голокост.
Нацисти перетворили Україну в німецьку колонію, що входила в «німецький життєвий простір» і стала джерелом сировини, продовольства, робочої сили для «третього рейха». 85% усіх продуктів, вивезених у роки війни зі СРСР до Німеччини, були з України.
Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України в аграрно-сировинний придаток рейху, життєвий простір для колонізації представників «вищої раси». Протягом 30 років планувалося виселити 65% населення України, на «землі, що звільнилися», переселити німців, а тих місцевих жителів, які залишаться живими, поступово «онімечити». Окупаційний режим здійснювався гестапом, військами СС, Службою безпеки (СД). В нацистів знаходилися помічники - колабораціоністи (місцеві жителі, які співробітничали з окупаційною владою). Більшість із них складали ті, хто став жертвою сталінської репресивної системи, бажав помститися радянській владі. Великою трагедією для України стало вивезення людей, у першу чергу молоді, на роботу в Німеччину. У 1941-1944 pp. 2,8 млн чоловік були вивезені зі СРСР у нацистське рабство і 2,4 млн із них були з України. Частина остарбайтерів (так називали вивезених у Німеччину), боячись репресій з боку радянської влади, не повернулися на Батьківщину після завершення війни. Підрозділи СС знищували цілі села. В жовтні 1941 р. село Обухівка Полтавської області було цілком спалене, а все населення розстріляне. Під час окупації подібні варварські акції були здійснені нацистами в 250 населених пунктах України. Голокост. Складовою частиною нацистських планів завоювання світового панування, найважливішим елементом ідеології, політики і практики нацистської Німеччини 1933-1945 pp. був антисемітизм - одна з форм національної нетерпимості, що виражається у ворожому ставленні до євреїв. На практиці він вилився в прагнення поголовного фізичного знищення євреїв у всьому світі. Це трагічне явище в історії людства здобуло назву Голокост. Голокост - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок нацистської політики планомірного й організованого фізичного знищення (геноциду) євреїв у Німеччині та на захоплених нею територіях у 1933-1945 pp. Напередодні війни за кількістю євреїв, що проживали на її території, -2,7 млн чоловік - Україна (у сучасних кордонах) займала перше місце в Європі та друге у світі. Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 p. і тривали понад три роки.
Символом Голокосту в Україні став розстріл понад 150 тис. чоловік, більшість із який були євреями, у БабиномуЯру(м. Київ). Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення. Слід особливо зазначити, що багато українців, ризикуючи своїм життям, ховали євреїв у своїх будинках, рятуючи від неминучої загибелі дітей, жінок і чоловіків.
29. Рух Опору в Україні в роки Другої світової війни. Його внесок.
Напад Німеччини та її союзників на СРСР та окупація значних територій зумовили розгортання руху Опру.
У 1930-х pp. було ліквідовано створену в лісах мережу матеріально-технічних баз для розгортання, у разі потреби, партизанського руху. Підібрані для можливої партизанської боротьби кадри звинуватили в підготовці замаху на Сталіна і знищили. Тому з поспіхом зібраних і недосвідчених 3,5 тис. партизанських загонів і диверсійних груп, залишених на окупованій території, улітку 1942 р. лишилося лише 22 загони, інші розпалися або були розгромлені. Проти недосвідчених підпільників і партизанів діяли досвідчені фашистські каральні органи: гестапо, поліція, СС, СД.
В Україні найбільш сприятливими були умови для таборів партизан на Волині й Поліссі. Рух набрав організованого характеру в 1942 р., коли було створено Український штаб партизанського руху, який очолив Т. Строкач. У русі Опору брали участь утікачі-військовополонені, партійні й безпартійні, дорослі й діти.
Пасивні форми опору, різноманітна допомога партизанам; відмова співробітничати з окупаційною владою; саботаж заходів окупаційної влади; випуск бракованої продукції; зрив поставок продовольства для окупаційної армії; ухиляння від робіт тощо.
Джерела формування партизанських загонів.
• Залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів.
• Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися
• Окремі громадяни
Відомими командирами радянських партизанів стали С. Ковпак, О. Федоров, М. Наумов.
ВНЕСОК УКРАЇНЦІВ У ПЕРЕМОГУ НАД НАЦИЗМОМ
Понад 6 млн. українців воювали у Червоній Армії під час 1941-1945 років. Близько 120 тисяч українців зустріло нацистів у вересні 1939 р. у складі польської армії. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєнної Польщі.
Протягом 1942–1950-х рр. в Україні воювала Українська Повстанська Армія, через лави якої пройшло близько 100 тис. людей.