2. Діалогічне спілкування як умова ефективної педагогічної взаємодії викладача і студентів

Дуже багато людей уміють говорити приємні речі, але лише окремі вміють слухати так, як того вимагає сила розуму.

Р. Тагор, індійський письменник

Серед основних психологічних труднощів, які трапляються у профе­сійно-педагогічному спілкуванні викладача-початківця зі студентами, є такі:

• невміння налагодити контакт з аудиторією;

• нерозуміння внутрішньої психологічної позиції студента;

• складнощі керування спілкуванням під час лекційних, семінарських та інших занять;

• невміння перебудовувати стосунки зі студентами відповідно до педа­гогічних завдань, які змінюються;

• труднощі мовного спілкування і передавання власного емоційного ставлення до навчального матеріалу;

• невміння керувати власним психічним станом у стресових ситуаціях спілкування та ін.

Формою взаємодії, яка допомагає подолати труднощі і усунути «бар’є­ри» педагогічного спілкування, є діалог. Діалог - це форма продуктивно­го, безконфліктного, конструктивного спілкування; це вияв поваги і до­віри один до одного під час спілкування, коли розмова відбувається на паритетних засадах (позиції викладача та студента однакові), обговорю­ється можливість знайти згоду, визначитися у спільних засобах усунення «бар’єра» спілкування. «Справжнє життя особистості доступне лише діалогічному проникненню в нього, якому вона сама відповідним чином і вільно розкриває себе» (М.М. Бахтін).

Діалог відбувається від обговорення загальних причин непорозумін­ня до конкретних шляхів його усунення, до того ж свою точку зору не нав’язують, а роз’яснюють, виявляють інтерес до пропозиції партнера. Є свобода вибору шляхів повного усунення «бар’єра» спілкування. Є такі види діалогу.

• Запитання-відповідь, наприклад, звертання: «Чим я можу Вам допо­могти?»

• Риторичний діалог - ланцюг взаємопов’язаного мовлення учасників зборів, «круглого столу» тощо.

• Діалог в умовах загострення протиріч, наприклад, під час дискусії, полеміки тощо.

• Неформальний діалог в умовах вільного обговорення питання при від­сутності соціальної дистанції між людьми (наприклад, продовження обговорення проблеми після зборів).

• Діалог «студент-комп’ютер» та ін.

При веденні діалогу «викладач - студент» важлива психологічна про­никливість у ситуацію спілкування, розуміння особливого ставлення кожного до конкретної проблеми. Проте є й суб’єктивні труднощі усу­нення «бар’єрів» - це хвилювання кожного співрозмовника, коли їхні емоції «захльостують». У зв’язку з цим треба пам’ятати про те, що ви­кладач впливає на студента не стільки змістом інформації, скільки психо­логічною культурою спілкування.

У діалозі потрібно також використовувати запитання, які вимагають відповіді. Після запитання неодмінно треба зробити паузу. Якщо пропо­зиція студента нерозумна, спочатку треба промовчати і цим створити для студента необхідність висунути нову пропозицію. Якщо сам викладач припустив помилку, краще визнати її і перед собою, і перед студентом. Проте викладачеві завжди треба бути послідовно вимогливим, коли пи­тання стосується навчання або моральності студента, культури його по­ведінки.

Тактика ведення педагогічного діалогу:

1. Говорити треба про проблему, яку треба вирішити, а не про осо­бистість студента.

2. Не узагальнювати всі попередні факти поведінки студента, а гово­рити про те, що відбувається тут і тепер.

3. Не поспішати оцінювати результати діяльності студента, а спочатку спробувати зрозуміти, що відбулося, які причини і мотиви його вчинку.

4. При розмові зі студентом брати до уваги як словесні, так і невер- бальні його повідомлення.

Таким чином, щоб протиріччя і проблеми педагогічного спілкуван­ня не впливали негативно на педагогічний процес, викладачеві потрібно власним прикладом учити студентів уміти слухати співрозмовника, чітко

висловлювати самостійні судження, грунтовно аналізувати й об’єктивно оцінювати складні ситуації, шукати вихід і брати на себе відповідаль­ність за самостійно прийняті рішення. Культура педагогічного спілкуван­ня викладача полягає в такому:

1. Розуміти студентів і об’єктивно їх оцінювати.

2. Емоційно відгукуватися на емоційні стани і поведінку студентів.

3. Обирати щодо кожного студента такий спосіб звертання, в якому найкраще поєднується індивідуальний підхід з утвердженням колекти­вістських принципів моральності.

4. Бути підготовленим до ведення діалогу з будь-яким студентом.

5. Дотримуватися норм педагогічної етики. Педагогічне спілкуван­ня - це вимогливість і до студентів, і до самого себе.

6. Визнавати і виправляти свої помилки у взаєминах зі студентами. Можна дати майбутнім викладачам такі поради щодо самовиховання

комунікативної культури:

• уникайте при спілкуванні докорів (прямих і непрямих);

• не демонструйте своєї переваги перед співрозмовником;

• уникайте звинувачувального тону, вибачайте дрібні слабкості, під­креслюйте переваги партнера;

• розпитуйте зацікавлено, але не зухвало;

• говоріть не більше й не менше за потрібне в цей момент спілкуван­ня; а краще більше слухати, ніж говорити;

• будьте уважні до партнера по спілкуванню;

• намагайтеся передбачити можливу реакцію співрозмовника;

• у процесі спілкування більше думайте про тих, із ким спілкуєтеся. Отже, продуктивне професійно-педагогічне спілкування відбувається

за умови організації педагогічного процесу на демократичних засадах, гуманістичного ставлення викладача до студентів, захопленості спільною творчою діяльністю всіх суб’єктів педагогічної взаємодії. Відсутність психологічних «бар’єрів» у педагогічній взаємодії є важливим соціаль­но-психологічним чинником самоакуталізації студентів, відповідального й активного їхнього ставлення до свого професійного зростання.

Питання для самоконтролю

1. Нині велика увага приділяється навчанню спілкування. Але ж лю­дина спілкується протягом тисячоліть...Чому ж саме тепер постала необхідність навчатися цього (батькам, учителям, викладачам, керів­никам та ін.)? Що було втрачено в людському спілкуванні за останнє століття?

2. Розкрити зміст функцій педагогічного спілкування (інформаційна, со­ціальна перцепція, афективна, інтерактивна, самопрезентація та ін.).

4. Назвати вміння та навички двох технік педагогічного спілкування: а) техніка спілкування для порозуміння; б) техніка директивного спілку­вання.

5. Яку інформацію передає невербальне спілкування?

6. У чому суть суб’ єкт-суб’ єктних стосунків між викладачем і студентом? Чому дуже шкідливе безособове ставлення викладача до студента? Який «внесок» у педагогічне спілкування робить студент і викладач?

7. Визначити та проілюструвати прикладами позицію викладача щодо студента: розуміння, визнання, прийняття.

8. Дати психологічну характеристику активному рефлексивному слу­ханню та «Я-повідомленню» у комунікативному процесі викладача зі студентом.

9. Які стилі педагогічного спілкування є найбільш оптимальними що­до розв’язання завдань професійної підготовки і особистісного зрос­тання студента як майбутнього педагога (психолога)? Доведіть свою думку.

10. Які психологічні засоби, методи та прийоми підвищують ефектив­ність професійно-педагогічного спілкування зі студентською аудито­рією під час лекції, на семінарських заняттях і екзамені?

11. Згадайте кілька випадків, коли Ви допомогли комусь вирішити проб­лему за допомогою спілкування.

12. Чому саме діалог допомагає подолати «бар’єри» педагогічного спіл­кування?

12 Коли діалог має практично формальний характер?

13. Як треба слухати людину, щоб вона (за -) говорила?

Література

Айнштейн В. Преподаватель и студент: вопросм общения // Вьісшее образование в России. - 1998. - №1. - С. 87-95.

Айнштейн В. Преподаватель и студент: искусство общения // Вьіс­шее образование в России. - 1999. - №6. - С. 85-91.

Айнштейн В. Преподаватель и студент: практика общения // Вьісшее образование в России. - 1998. - №2. - С. 51-58.

Атватер И. Я вас слушаю...: Советьі руководителю, как правиль­но слушать собеседника: Сокр. пер. с англ. - 2-е изд. - М.: Зкономика, 1988.- 111 с.

БехІ.Д. Технологія інтимно-особистісного спілкування // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2003. - № 1. - С. 17-29.

Блінова О.Є. Відкритість як мотиваційна готовність майбутнього вчителя до педагогічного спілкування І І Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2002. - № 1-2. - С. 97-104.

Булах І. С. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії виклада­чів і студентів: Навч.-метод. посібник / І.С. Булах, Л.В. Долинська. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. - 114 с.

Бурдейна Л. Діалогічне спілкування як необхідна умова формування моральної культури студентської молоді // Педагогіка і психологія про­фесійної освіти. - 2004. - №4. - С. 38-46.

Вачков И.В. Полисубьектньїй подход к педагогическому взаимодей- ствию // Вопросьі психологии. - 2007. - №3. - С.16-29.

Власенко В.В. Вчителі-учні: психологія взаємних оцінних ставлень. - К.: УДПІ, 1995.- 155 с.

Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. - М.: Просвещение, 1987. - 207 с.

Долинська Л.В. Діалогічна взаємодія викладача і студента як умова особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя // Психологія: 36. наук, праць. - Вип.2. - К.: НПУ, 1998. - С. 93-97.

Долинська Л.В. Стилі педагогічного спілкування та можливості йо­го формування в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя // Психологія: 36. наук, праць. - К.: НПУ, 1999. - Вип. 1 (4). - С. 64-69.

Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учите­ля. -М.: Просвещение, 1987. - 190 с.

Клюев Е.В. Речевая коммуникация: Успешность речевого взаимо- действия: Учеб. пособие для ун-тов и ин-тов. - М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2002.-317 с.

Кондратьев С.В. Типические особенности педагогического взаимо- действия // Вопросн психологии. - 2004. - №4. - С. 130-137.

Корніяка О.М. Педагогічна діяльність і культура педагогічного спіл­кування // Практична психологія і соціальна робота, - 2003.- №1.- С. 38-43.

Косило Е.Е. Структурний анализ формирования коммуникативной компетентносте у студентов висших учебннх заведений // Инновации в образовании. - 2003. - №3. - С. 75-85.

Крушельницкая О.Б. Условия зффективности перцептивного обще­ния преподавателя со студентами / О.Б. Крушельницкая, А.С. Панасюк // Психологическая наука и образование. - 2003. - №3. - С. 48-51.

Мединцев В.О. Деякі теоретичні джерела діалогічного підходу в пси­хології // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №9-10. - С. 107-109.

Медьінцев В.А. Диалогическое моделирование психологических вза- имодействий // Вопросн психологии. - 2005. - №5. - С. 50-56.

Микитюк Г. Ю. Взаємини викладачів і студентів як чинник станов­лення особистості майбутнього вчителя: Автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.07 / НПУ імені М.П. Драгоманова. - К., 2003. - 22 с.

Петровская Л.А. Воспитание как общение-диалог // Вопросн психо­логии. - 1983. -№2. - С. 85-89.

Подоляк Л.Г. Основи побудови гуманних стосунків з учнями // Пси­холог на педраді / Упоряд. О. Главник. - К.: Редакції загал ьнопедагогіч- них газет, 2003. - С. 6-24.

Попова А.А. Модель развития коммуникативньїх способностей сту­дентов педвуза // Психология в вузе. - 2004. - №4. - С. 51-60.

Сергієнко І.М. Підготовка спеціалістів соціонімічних професій до ді­алогічного спілкування // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. -№1. -С. 129-139.

Сидоренко О.Л. Про способи підвищення ефективності взаємодії ви­кладача зі студентами // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2002. - № 1-2.-С. 83-88.

Степанова М.А. Психология образования и педагогическое взаимо- действие // Внісшая школа. - 2003. - №4. - С. 76-83.

Тоба М.В. Психологічні детермінанти діалогічного педагогічного спілкування: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психо­логії ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 1999. -16 с.

Уварова Ю.В. Особистісні детермінанти формування стилю педаго­гічного спілкування у майбутніх учителів: Автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2005. - 20 с.

Чепелєва Н.В. Діалог як механізм творчої діяльності // Психологія: 36. наук, праць. - К.: НПУ, 1998. - Вип. 2. - С. 3-11.