Навчальна дисципліна «Психологія і педагогіка»
Лекція № 4.
Тема: Розвиток особистості та «Я-концепція».
План
1. Формування «Я-концепції» особистості.
2. Поняття про темперамент.
3. Поняття характеру. Особистість та характер людини.
4. Загальна уява про здібності. Поняття обдарованості.
Література:
Ващенко Г. «Виховання волі і характеру» – підручник для педагогів. – К.: Видавництво «Школяр», 1999. – 385 с.
Гіптерс З. В. Психологія і педагогіка. Опорний конспект лекцій: методичний посібник для студентів. – Львів, 2009. – С. 22–27; 27–33.
Гіптерс З. В. Психологія і педагогіка у формуванні творчої особистості майбутнього фахівця фінансово-економічного спрямування: Навчальний посібник. – Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – С. 29–34.
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «ЕксОб», 2000. – 304 с.
Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; За ред. Ю. Л. Трофімова. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – С. 108–112; 114–116.
Поняття «я – концепції» та її вплив на життєдіяльність людини
«Я – концепція» - «відносно стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе, що переживається ним як неповторна особистість, на основі чого він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе» [Гончаренко С. У. Український педагогічним словник. - К.: Либідь, 1997. – С. 373].
«Я – концепція» – цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка по відношенню до самого себе і який включає ряд компонентів.
Наші тлумачення і оцінки зовнішнього світу ґрунтуються на установках, які склалися у нас протягом усього життя. Установки – це ті орієнтири, які дозволяють нам у будь-який момент постати перед тією чи іншою людиною; подією чи повідомленням у «повній готовності».
Установка - зумовлений минулим досвідом стан готовності, схильність індивіда до певної активності або дії в певній ситуації [Гончаренко С. У Український педагогічний словник - К : Либідь, 1997. – С. 340–341].
Пригадаємо, що один із фундаторів гуманістичної теорії психології американський дослідник Карл Роджерс (1902–1990) вважав, що центральною ланкою особистості є самооцінка, уявлення людини про себе – «Я-концепція», що породжується у взаємодії з іншими людьми.
Однак формування самооцінки не проходить без конфліктів. Вона часто не збігається з оцінкою людини оточуючими, і тоді виникає дилема – чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю.
Неправильне уявлення про себе призводить іноді до крайнощів у перекручуванні самооцінки. Такі випадки можуть викликати невротичні конфлікти і потребують допомоги психолога у створенні гнучкої самооцінки.
Здатність до гнучкої самооцінки, вміння під тиском досвіду переоцінювати систему цінностей, що виникла раніше, – все це визначається К. Роджерсом як важлива умова психічної цілісності особистості та її психічного здоров’я в різних життєвих ситуаціях.
2. Поняття про темперамент.
На основі оцінки властивостей особистості можна скласти психологічний портрет – власний та іншої людини.
До психологічного портрету зазвичай включають: темперамент, характер, здібності, рівень інтелекту, емоційність (рівень стійкості), самооцінку (занижену, адекватну, завищену).
Індивідуальні особливості людини були названі темпераментом (від лат. temperamentum – співвідношення, пропорція).
Темперамент належить до базових психологічних характеристик індивідуальності. Він є основою, на якій будується людська особистість.
Тип темпераменту, за І. Павловим, обумовлений властивостями нервових процесів збудження й гальмування та їх різноманітним сполученням. Він вважав, що таких властивостей є три: сила, врівноваженість, жвавість. Немає типів темпераментів поганих чи гарних. У кожного є сильні та слабкі сторони. Комбінація цих властивостей і породжує різні типи темпераменту.
Незважаючи на те, що типи темпераменту у більшості відомі, зверніть увагу на їх характеристику, слабкі, сильні сторони, особливості поведінки людей різних типів темпераменту.
Темперамент – це анатомо-фізіологічні і психологічні особливості людини, які визначають динаміку її діяльності та поведінки. Є чотири показники динаміки психічних процесів і поведінки: активність і емоційність, збудження і гальмування. В залежності від цих процесів розрізняють людей із сильною і слабкою нарвовою системою.
Традиційно виділяють такі основні типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний. В чистому вигляді названі темпераменти зустрічаються дуже рідко. З точки зору психології, немає поганих або хороших темпераментів, кожен наділений позитивними особливостями.
Сангвінічний темперамент – характеризується цікавістю, рухомістю, життєрадісністю. Представник цього типу емоційно нестійкий, легко піддається почуттям, але вони у нього несильні і неглибокі.Сангвінік швидко забуває образи, легко переносить невдачі, товариський, доброзичливий і привітний. У навчанні засвоює той матеріал, який викликає емоційний відгук і не вимагає багато зусилля.
Флегматичний темперамент. Представник цього типу повільний, спокійний, не квапливий, врівноважений. В будь-якій діяльності проявляє грунтовність, продуманість, наполегливість. Схильний до порядку, звичної обстановки, не любить перемін ні в чому. Як правило, доводить розпочату справу до кінця. Всі психічні процеси у флегматика проходять повільно. Ця сповільненість заважає йому в учбовій діяльності, осодливо там, де вимагається швидко запам’ятати, зрозуміти, міркувати, зробити. В подібних випадках флегматик може бути безпорадним, але зате запам’ятовує він надовго, грунтовно, міцно.
У відносинах з людьми флегматик завжди спокійний, дружелюбний. Його важко вивести з рівноваги, він ухиляється від сварок. При правильному вихованні у флегматика легко формуються такі риси як посидючість, діловитість, наполегливість.
Представники холеричного темпераменту відрізняються швидкістю рухів і дій, збудливістю, неврівноваженістю. Психічні процеси протікають в них швидко, інтенсивно. Холерик із захопленням береться за справу, проявляє ініціативу, працює з піднесенням. Але пілнесення і захоплення зникає, коли робота одноманітна і вимагає посидючості та терпіння. У спілкуванні з людьми холерик проявляє різкість, гарячковість, дратівливість, емоційну нестриманість, що нерідко призводить до конфліктних ситуацій.
У представників меланхолічного темпераменту психічні процеси протікають уповільнено, вони мляво реагують на сильні подразники; тривале і сильне напруження викликає у них уповільнену діяльність, а потім іприпиняє її. Вони швидко стомлюються. Але у звичайній і спокійній обстановці люди з таким теапераментом почувають себе спокійно і працюють продуктивно. Емоційні стани у людей меланхолічного темпераменту виникають повільно, але відрізняються глибиною, великою силою і тривалістю; меланхолік легко вразливий, важко переносить образи, схильний до замкнутості, уникає спілкування з мало знайомими і новими людьми, часто соромиться.