3. Поняття характеру. Особистість та характер людини.

Із темпераментом тісно пов’язаний характер людини. Психологи розглядають характер як сукупність стійких індивідуальних властивостей особистості, що складаються та виявляються у спілкуванні, діяльності та накладають відбиток на поведінку людини. Особливості особистості, які належать до характеру, називають рисами характеру (сміливість, правдивість, відвертість, схильність до творчості, щедрість, скупість, безвідповідальність та ін.). Тобто, це властивості, які характеризують людину та за будь-яких обставин можна очікувати на їх прояв у даної людини.

Характер людини – багатоманітний, багатогранний у своїх виявах і разом з тим – цілісний. Це дає змогу ставити питання про класифікацію характерів. Традиційно при цьому розглядаються наступні сфери:

– сфера спрямованості інтересів та схильностей;

– інтелектуальна сфера.

Коли ми вживаємо слово «характер», то розуміємо поведінку людини, її звички. Слово «характер» у перекладі з грецької означає «риса», «прикмета», «ознака», «особливість».

Характер – це сукупність індивідуальних психічних властивостей особливості, які визначають відношення людини до оточуючого довкілля, її діяльність, поведінку, вчинки. Особливою ознакою характеру людини є звичка, що міцно закріплюється у відповідь на вплив різних зовнішніх подразників.

Риси характеру прийнято поділяти на дві основні групи. Першу групу складають ті риси характеру, які визначають ставлення людини до дійсності (до суспільства, колективу, інших людей, до праці, до самої себе ). Друга група включає в себе цільові риси характеру: цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегливість, витримку, мужність і сміливість, дисциплінованість.

Характер впливає на здібності людини. Підставою для визначення здібностей є два показники: швидкість оволодіння певним видом діяльності і якість досягнутих результатів. Потенційні можливості психіки людини невичерпні.

4. Загальна уява про здібності. Поняття обдарованості.

Важливою індивідуально-психологічною особливістю людини є здібності. Що таке здібності ? По-перше, це – психічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої; по-друге, це – індивідуальні обливості, які стосуються успішності у будь-якій діяльності.

Останнім часом здібності у психології розглядаються як особлива властивість психологічної системи, що знаходить вираження у певному рівні її продуктивності (точності, надійності, швидкості функціонування).

Існує низка класифікацій здібностей. Розуміння цієї проблеми є особливо актуальним, тому що деякі типи діяльності (управлінська, викладацька, дослідницько-діагностична) вимагають повсякденного «сполучення різнорідного», тому їх ефективність визначається загальною здібністю особистості.

Останнім часом (особливо у СІІІА) проведено багато досліджень, які свідчать, що у творчих можливостях людей існують відмінності вже з дитячого віку. Обдаровані діти становлять від 2,5 до 20 % від загальної кількості дітей, але вони найчастіше відчувають депресію завдяки диференційованому підходу, змушені приховувати свої здібності від оточуючих. Що характерно для таких дітей? Здібність подумки програвати ситуації ризику та небезпеки, знаходити нестандартні рішення, прогнозувати майбутнє, виробляти оригінальні прийоми розв’язку задач. Але вони часто «незручні», напружені, уперті. Не бажають слідувати суспільні зразки, навіть позитивні. Безумовно, обдаровані діти вимагають індивідуального підходу.

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам даної діяльності і є умовою успішного її виконання. Здібності формуються і виявляються тільки в процесі відповідної діяльності. Однак, сучасна психологія визнає і роль вроджених факторів у розвитку здібностей. Розрізняють здібності різного рівня – учбові, загальні, розумові і спеціальні, творчі. Учбові здібності передбачають засвоєння уже відомих досягнень людської цивілізації, здобуття знань, умінь і навичок.

Творчі здібності характеризуються створенням нових способів виконання діяльності. До загальних розумових здібностей відносяться розумова активність, критичність, систематичність, швидкісна розумова орієнтація, високий рівень аналітико-синтетичної діяльності, зосереджена увага. Спеціальні здібності – це музикальні, художньо-образотворчі, математичні, літературні, конструктивно-технічні і т. д.

Якісно вищий рівень розвитку здібностей називають талантом. Передумовою розвитку таланту є задатки людини, які можуть перетворюватися на реальність при наявності сприятливих соціальних факторів. Талант – це поєднання різного ступеня генетично зумовленої обдарованості з працею. Формування таланту починається спершу як психологічне визначення природних ззадатків, схильностей дитини до певного виду діяльності, пізніше – як закріплення здібностей і, нарешті, – як високий вияв творчості у зрілому віці. Талановитість щодо окремих видів творчості (музики, малювання, співів, конструювання) може виявлятися в ранньому віці. Талант є обов’язковою підструктурою геніальності.

Геніальність (від лат. genialis – притаманний генієві, плідний) – особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту. Геніальність людини виявляється у творчій діяльності ( технічній, науковій, художній, організаційній), результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість. Геніальність включає природжені задатки і нахили й особливо набуті індивідом за певних історичних умов його творчості. Геніальність означає, з одного боку, здатність людини до творчого злету, а з другого – оцінку результатів творчості генія. Якісний стрибок у діяльності індивіда, що підносить його творчість на рівень геніальності, настає внаслідок величезного напруження всіх фізичних і нервово психічних зусиль у поєднанні з об’єктивними потребами і закономірностями розвитку історичної практики певного класу, народу.

Важливо не лише вміти давати характеристику індивідуальним особливостям особистості, але й оцінити їх – як власні, так і інших людей. Психологія може запропонувати широкий спектр таких методів: спостереження, тестування, біографічний метод, метод оцінювальних центрів, невербальні методи та ін. Характеристики, умови їх вибору, правила використання досить широко подано у літературі.

Використовуючи тести, самоспостереження, проаналізуйте та ще раз дайте оцінку своїм індивідуальним особливостям, складіть свій «психологічний портрет». Пам’ятайте, пізнання себе та інших людей – головні елементи психологічної культури.