Кризові явища в аграрно-продовольчій сфері

Потенціальне природно-кліматичні умови України, її чорноземні грунти дозволяють не тільки в достатку забезпечувати внутрішні потреби в продовольстві, але й нарощувати експортний потенціал. Найвищого рівня виробництва сільськогосподарської продукції було досягнуто в 1989 р., за яким пішла смуга нестабільного розвитку. З 1992 р. кризові явища в аграрній сфері стали дедалі відчутнішими, викликаючи негативні прояви в споживчому секторі й паралізуючи експорт. У цілому за останні роки обсяги продукції сільського господарства і переробної промисловості значно скоротилися (табл. 2, рис. 2).

Справи в агропродовольчому комплексі, на жаль, і надалі не обіцяють суттєвого поліпшення. Обсяг валової продукції сільського господарства у 1996 р. скоротився в середньому ще на 9%, а в Громадському секторі - на 15%. Виробництво продуктів харчування знизилося на 16,8%¹³. Майже всі виробничі показники виявилися гіршими, ніж у 1995 р. За фінансовим станом переважна більшість сільськогосподарських підприємств опинилася на межі банкрутства, а тваринництво взагалі збанкрутувало. Ціни на сільськогосподарські продукти продовжують зростати, а доходи товаровиробників падати. Немає належних підстав і на одержання кращих наслідків у 1997 та й наступних роках, якщо не повернути агропродовольчу політику держави у створювальному напрямку.

Таблиця 2. Індекси продукції сільського господарства та продуктивності праці (1990 р. =100)

Роки	Валова продукція сільського господарства			Продуктивність праці
	Господарства всіх категорій	Сільськогоспо­дарські підприємства	Приватні госпо­дарства (вклю­чаючи фермерів і орендаторів)
1991	86,8	82,6	98,3	85,1
1992	79,6	68,1	111.0	71,1
1993	80,8	66,3	120,6	70,5
1994	67,5	52,6	108,3	60,1
1995	65,1	47,9	112,2	57,6

Джерело: "Статистичний щорічник України 1995". С. 230.

Тільки приватні господарства селян дещо збільшують виробництво продукції за рахунок розширення площі присадибних ділянок, технічної допомоги та переливання до них певної частини продукції з громадського сектора і створення кращих економічних умов для приватного господарювання (продаж селянами продукції переважно на вільних ринках, відсутність сплати податків). Сільськогосподарські підприємства за ці роки скоротили виробництво більш ніж наполовину, а фермерські господарства, яких статистика не виділяла, взагалі мали вкрай низькі результативні показники - значно нижчі, ніж в кооперативному секторі, бо вони поки що не мають необхідних інвестиційних можливостей та технічної оснащеності, знань і умінь вести власне високотоварне і ефективне господарство. Приріст виробництва в приватних господарствах селян аж ніяк не компенсував його втрат у громадському секторі. Далі буде більш детально розглянуто майбутнє розвитку агропродовольчого комплексу. Це загрожує продовольчій безпеці країни. Урожайність, валові збори і товарність більшості сільськогосподарських культур мають тенденції до зниження. Хлібний і кормовий баланси щорічно є вкрай напруженими. Поголів'я худоби, його продуктивність і товарність продовжують падати. Відповідно тепер, як це не парадоксально, Україна перейшла межу гарантії забезпечення повноцінного харчування основної маси населення, за якою посилюються прояви ризику і невизначеності, порушення нормальних обсягів, структури і якості харчування. Істотне скорочення сировинних ресурсів, фізичне і моральне старіння технологій їх переробки супроводжуються відповідним падінням виробництва кінцевих продуктів споживання.

Рис. 2. Індекси продукції сільського господарства та продуктивності праці (1990 р. =100)

Всі ці досить небезпечні тенденції у виробничій сфері супроводжуються посиленням структурного деформування економіки, випередженням темнів товарного спаду в тих галузях виробництва і господарських системах, які забезпечують безпосередній ринковий попит, а також соціальні життєві потреби людини і суспільства. Гіперінфляційні процеси свого часу глибоко Деформували всю структуру витрат і цін, грошового і фінансово-кредитного обігу.