Що в сучасну епоху регулює ринок і що держава?

Ринок, безумовно, є могутнім засобом стимулювання розвитку товаровиробництва, науково-технічного і економічного прогресу. Він являє собою початкову і заключну фази відтворювального циклу, а також забезпечує загальний товарно-грошовий кругообіг. Без купівлі необхідних ресурсів для виробництва тих або інших товарів чи послуг ніякий виробничий процес не розпочинається, також як і без своєчасного продажу готової продукції з відновленням її вартості в грошовому виразі для купівлі нової порції ресурсів у черговий виробничий оборот або переходу в інші форми капіталотворення. Без ринкової стадії взагалі немислимі відтворювальні процеси. Але справа ними не обмежується. Ринок виступає могутнім каталізатором послідовних оновлюючих процесів. Ринкова конкуренція підштовхує підприємців розширяти і оновлювати товарний асортимент, створювати все більш гнучкі виробничі системи з пристосуванням їх до мінливого споживчого попиту.

Втрата платоспроможного ринку товарів і послуг будь-яких форм їх виробництва, якщо своєчасно не вживати заходів по відтворенню споживчої платоспроможності, підвищенню якості і здешевленню виробництва, то воно неминуче збанкрутує і загине. Більш знаючі і вмілі конкуренти виштовхують його з ринку. В цьому, власне, і полягає одна з найважливіших регулюючих функцій ринку. Друга його функція, пов'язана із стимулюванням темпів, обсягу і структури відтворення, його інтенсивності. Від того, наскільки кон'юнктура споживчого ринку дозволяє забезпечувати попит на приріст товару, швидкість і повноту відновлення його грошової вартості, залежить можливість розширеного, простого або навіть звуженого відтворення.

Якщо доходи від продажу товару повністю покривають сукупні витрати виробництва і обігу, сплату податків і платежів, повернення заборгованості (якщо вона була) та ще й приносять прибуток на приріст фондів нагромадження і споживання, товаровиробник має повну можливість за рахунок внутрішніх джерел здійснювати черговий процес відтворення з його структурним і якісним оновленням, або розпочинати інші напрямки капіталотворення. Інакше кажучи, якщо сприятлива кон'юнктура ринку забезпечує товаровиробникові доходи з прибутком, планомірність його економічного зростання гарантується. І чим вищий прибуток, тим результативніший бізнес і кращі можливості для підвищення темпів подальшого економічного розвитку. Це загальновідомо. Проте далеко не завжди відомо, якими методами, засобами і шляхами домагатися такої найбільш сприятливої ситуації.

Саме тут закладений секрет - мистецтво високоефективного господарювання, знання і вміння управляти і чітко організовувати відтворювальні процеси з послідовно удосконалюючою структурою, включаючи ринкову інфраструктуру. В основі бізнесового успіху лежить детальне вивчення за допомогою сучасних методів і засобів інформатики та обчислювальної техніки маркетингу - пошук найкращих варіантів використання внутрішніх і зовнішніх ринків купівлі за найнижчими цінами потрібних ресурсів і збуту за Найвищими цінами готових товарів, при одночасній мінімізації обігових витрат. Саме так на здоровому економічному грунті Досягається конкурентоздатність.

Це, зрозуміло, нічого спільного не має з кримінальною ринковою економікою і кримінальним бізнесом, які панують тепер у багатьох країнах з перехідною економікою. Збагатилися і збагачуються тут переважно ті соціальні прошарки, так званих "бізнесменів", які навчилися крадіжкам, хабарництву, протиправному захопленню і розподілу між собою багатства, що надбано суспільною працею попередніх поколінь, спекуляцією національними ресурсами, грішми і цінними паперами. До цих же операцій, під виглядом вільної торгівлі, приєдналася також значна кількість іноземних фірм, що за безцінь скуповують і вивозять за кордон найбільш цінну українську сировину. Зосередивши в своїх руках вагомі фінансові ресурси, вітчизняні "бізнесмени" аж ніяк не зацікавлені в розвитку національного товаровиробництва. Вони здебільшого не знають і не вміють професійно і на законних підставах розвивати великий бізнес.

Накопичені кримінальним шляхом кошти примножуються найбільш легким короткостроковим (спекулятивним) їх обігом, минаючи безпосередньо виробничу сферу, граючи на штучно здутих депозитних ставках комерційних банків та інших суто паперових операціях на ринку цінних паперів. Відповідно приростає і паперовий капітал з "повітря", без приросту в обороті внутрішнього ринку власних товарів і послуг. Одержані таким своєрідним засобом гроші конвертуються у ВКВ і відпливають за кордон для вкладів під досить низькі (але стабільні) проценти в банки інших країн. Таким чином національна валюта працює на економіку розвинених країн. Парадокс, але факт. Збідніла Україна, знаходячись в гострокризовому стані, виступає фінансовим донором економічно міцних держав. У той же час вона змушена наполегливо шукати іноземних інвесторів для піднесення своєї економіки.

На такі досить дивні і непередбачені парадокси ринкового регулювання наштовхнулася економіка країн у перехідному періоді. Для сучасної епохи характерними особливостями регулюючого механізму є прояви, поряд з ринковими, зовсім інших регуляторів, ніж це було за часів панування виключно вільної ринкової конкуренції з дією "невидимої руки". В умовах бурхливого науково-технічного прогресу, його активного впливу на відтворювальні процеси, їх інтенсивність і можливість точних прогнозних передбачень, швидкого реагування на розробку, прийняття і здійснення свідомих управлінських рішень держави з вибором найбільш ефективних варіантів, "невидимий" ринковий регулятор значною мірою втратив свою вирішальну роль.

Країни з високорозвиненою ринковою економікою накопичили величезний досвід формування і функціонування нової, більш складної і ефективної системи державного регулювання, використовуючи одночасно і трансформований ринковий механізм. Державна економічна політика базується на органічному поєднанні і оптимізації державних і ринкових регуляторів. При цьому капіталістичні країни з цього приводу багато чого запозичили з методів соціалістичного прогнозування і планування, вибору загальнодержавних макропріоритетів, концентрації ресурсів на вирішенні першочергових завдань, розробці на мікрорівні всебічно обгрунтованих бізнес-планів.

Зараз склалася і активно діє досить жорстка система державної політики регулювання банківсько-фінансової діяльності -емісії і обігу грошей, формування і використання державного бюджету, діяльності податкової, кредитної і страхової систем, активного впливу на курс грошей, цінних паперів, кредитного проценту, на кон'юнктуру ринкових цін, рух доходності товаровиробників і споживачів. По суті в багатьох країнах держава бере на себе регулюючу функцію складних соціальних процесів, впливу на рівень і якість життя різних соціальних груп населення. Для цього використовується політика регулювання зайнятості і заробітної плати, визначення рівнів пенсій, стипендій, різного роду адресних соціальних допомог малоімущим та неімущим громадянам.

Таким чином, державний вплив на соціально-економічний розвиток країн з сучасною ринковою економікою має вирішальне значення, а "невидимі" ринкові регулятори далекого минулого трансформувалися в якісно новий механізм свідомого сучасного управління - наукового менеджменту з використанням новітніх інформаційно-аналітичних і обчислювальних електронних систем, здатних передбачити кон'юнктуру ринків, упереджувати відповідні підприємницькі дії, синхронізуючи господарсько-обігові (ринкові) процеси в інтересах прогресивного (безкризового) економічного розвитку. І це аж ніяк не суперечить і не применшує, а навпаки, підвищує роль ринку і ринкових відносин, впливу його регулюючих функцій на прогресивні економічні зрушення в структурі і якості товаровиробництва і обігу. Він був, є і буде головним каталізатором не тільки макро- і мікроекономічного розвитку кожної країни, але й загальнолюдського прогресу.

Державне прогнозування і регулювання широко використо­вуються в економічно розвинених країнах світу, а також в країнах, що розвиваються. Створені великорозмірні моделі глобального економічного моделювання, що дозволяють опрацьовувати різні сценарії прогнозів, обираючи з них найкращі за критерієм прискорення науково-технічного і економічного прогресу при максимально ефективному використанні ресурсного потенціалу. Це дозволяє більш достовірно поглянути в майбутнє з позицій реальних розрахунків та експертних оцінок щодо соціально-економічних зрушень не тільки кількісних, але й якісних, включаючи трансформації суспільних державних устроїв, систем управління і регулювання інституціональних форм господарювання. структурних, демографічних, технологічних тенденцій тощо, під впливом новітніх наукових відкриттів і розробок, організаційно-технологічних досягнень, загального розвитку людського інтелект)'. Наприклад, оприлюднено таку довгострокову програму розвитку Японії з претензією на вихід в лідери світового економічного розвитку.

При цьому ніякого саморегулюючого ринкового хаосу в перспективі загальнолюдського прогресу не проглядається. Тільки чітка система управління і регулювання, активного державного впливу на трансформаційні процеси, структурні і якісні зрушення обіцяють реальні успіхи в прискоренні темпів прогресу. Це вже доведено і практичним досвідом економічного розвитку великого Китаю та ряду інших країн Тихоокеанського басейну. Виробництво і ринок розвиваються в органічному взаємозв'язку і взаємодії, вимагаючи відповідної синхронізації, фундаментальних наукових і проектно-конструкторських розробок, інвестицій в модернізацію діючих і створення якісно нових високоефективних систем майбутнього.