- •Передмова
- •Розділ I. Вступ
- •§ 1. Завдання опору матеріалів
- •§ 2. Короткі відомості з історії розвитку опору матеріалів
- •§ 3. Одиниці вимірювання фізичних та механічних величин в опорі матеріалів
- •§ 4. Поняття про пружні та пластичні деформації. Зовнішні сили (навантаження) та їх класифікація
- •§ 5. Основні гіпотези та припущення щодо властивостей матеріалів та характеру деформацій. Характеристика геометрії елементів конструкцій
- •Перенесення сили вздовж лінії її дії.
- •§ 6. Визначення внутрішніх сил. Основні види деформацій бруса
- •§ 7. Напруга
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ іі. Осьовий розтяг та стиск
- •§8. Внутрішні сили при розтязі та стиску. Нормальна напруга в поперечному перерізі бруса. Принцип сен-венана
- •§9. Деформації при осьовому розтязі та стискові. Закон гука. Модуль поздовжньої пружності
- •§10. Поперечна деформація. Коефіцієнт поперечної деформації (коефіцієнт пуассона)
- •§11. Механічні випробування матеріалів
- •§12. Поняття про наклеп. Явище повзучості. Релаксація
- •§13. Потенційна енергія деформації при розтязі (стискові)
- •§14. Допустима напруга для матеріалу. Коефіцієнт запасу міцності
- •§.15. Розрахунки на міцність при розтязі та стискові
- •§16. Вплив власної ваги бруса на напругу
- •§17. Поняття про місцеві напруги (концентрація напруг)
- •§ 18. Поняття про статично невизначені системи при розтязі та стискові
- •§19. Температурні та монтажні (початкові) напруги в статично невизначених системах
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ III. Елементи теорії напруженого стану
- •§ 20. Напруги в похилих (косих) перерізах при одноосному розтязі (стискові). Закон парності дотичних напруг
- •§ 21. Поняття про головні напруги
- •§22. Напруги в похилих перерізах при двоосному розтязі (стискові)
- •§ 23. Деформації при плоскому та об’ємному напруженому станах. Узагальнений закон гука
- •§ 24. Питома потенційна енергія пружної деформації при складному напруженому стані
- •§ 25 . Поняття про теорії міцності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ іv. Практичні розрахунки на зсув та зминання
- •§ 26. Деформація зсуву. Закон гука для зсуву
- •§ 27. Зминання. Допустимі напруги на зминання та розрахунок
- •§ 28. Приклади розрахунку заклепкових, зварних з’єднань та дерев’яних сполучень
- •З’єднання дерев’яних елементів
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ V. Геометричні характеристики плоских перерізів
- •§ 29. Осьовий, полярний та відцентровий моменти інерції
- •§30. Залежність між моментами інерції при повороті осей
- •§31. Моменти інерції найпростіших перерезів
- •Моменти інерції круга
- •Осьовий момент кругового кільця.
- •Осьовий момент інерції трикутника
- •§32. Головні осі інерції та головні моменти інерції. Залежність між осьовими моментами інерції відносно паралельних осей
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ vі. Згин прямого бруса
- •§33. Основні поняття та визначення
- •§34. Поперечна сила та згинальний момент
- •§35. Залежності між згинальним моментом, поперечною силою та інтенсивністю розподіленого навантаження (теорема д. І. Журавського)
- •§36. Побудова епюр поперечних сил та згинальних моментів для різних видів завантаження простих балок
- •§37 Застосування теореми д.І.Журавського та правила побудови і перевірки епюр поперечних сил та згинальних моментів
- •38. Нормальні напруги при згині. Жорсткість перерізу бруса при згині
- •§39. Дотичні напруги при згині
- •§40. Епюри дотичних напруг для прямокутного та двотаврового поперечних перерізів
- •§41 Розрахунки на міцність при згині.
- •§42. Напружений стан при поперечному згині. Головні площадки та головні напруги.
- •§43. Лінійні та кутові перемішення при згині.
- •§44. Визначення переміщень методом початкових параметрів.
- •§45. Потенційна енергія деформації при згині.
- •§46. Теорема про взаємність робіт.
- •§47. Формула Мора для знаходження переміщень при згині. Правило Верещагіна. Формула Сімпсона.
- •§48. Розрахунок балок на жорсткість.
- •Розділ VII . Кручення прямого бруса круглого перерізу
- •§ 49. Відомості про деформацію кручення прямого бруса круглого перерізу
- •§ 50 . Крутний момент. Побудова єпюри крутних моментів .
- •§ 51. Напруги та деформації кручення.
- •§ 52. Полярний момент опору для круга та кільця . Розрахунки валів на міцність та жорсткість.
- •Питання для самоконтролю :
- •Розділ VIII Складний опір
- •§53 Косий згин. Нормальні напруги при косому згині. Рівняння нульової лінії .
- •§54. Розрахунки на міцність при косому згині. Визначення прогинів.
- •§55. Позацентровий стиск (розтяг) бруса великої жорсткості
- •§56.Ядро перерізу. Положення нульової лінії
- •Питання для самоконтролю .
- •§57. Поняття про стійкість форми стиснених стержнів. Критична сила.
- •§58. Формула Ейлера. Вплив кінцевих закріплень на величину критичної сили.
- •§59. Критична напруга. Гнучкість стержня. Границі застосування формули Ейлера.
- •§60. Розрахунок центрально стиснених стержнів на міцність за допомогою коефіцієнта поздовжнього згину.
- •Питання для самоконтролю.
- •Розділ X Основи розрахунку на дію динамічних навантажень. Поняття про дію повторно-змінних навантажень.
- •§61 Поняття про дію динамічних навантажень.
- •§62. Розрахунки на міцність при динамічних навантаженнях.
- •§63 Поняття про дію повторно-змінних навантажень.
- •Розділ хі Основи розрахунку за граничним станом
- •§63 Основні поняття про методи розрахунку будівельних конструкцій
- •§64. Суть методу розрахунку за граничним станом.
- •Зсув (зріз, сколювання)
- •Поперечний згин.
- •Поздовжній згин.
- •Література
§58. Формула Ейлера. Вплив кінцевих закріплень на величину критичної сили.
Встановивши поняття про критичну силу як про, "руйнівне" навантаження, що виводить стержень із стану його нормальної роботи, ми можемо скласти умову для перевірки на стійкість, аналогічну умову міцності.
Критична
сила викликає в стиснутому стержні
напругу, що називається "критичною
напругою та позначається буквою
.
Критична напруга є небезпечною напругою
для стиснутого стержня.
Для
знаходження критичної напруги
потрібно визначити критичну силу Fк,
тобто найменше осьове навантаження, що
здатне втримати в рівновазі трохи
викривлений стиснутий стержень .
Це завдання вперше розв’язав академік Петербурзької академії наук Л. Ейлер в 1744 році.
Зазначимо, що постановка задачі інша, ніж у всіх раніш розглянутих розділах курсу. Якщо раніше ми визначали деформацію при заданих зовнішніх навантаженнях, то тут ставиться протилежне завдання: задивитись викривленням осі стиснутого стержня, потрібно визначити, при якому значенні осьової сили F таке викривлення можливе.
Розглянемо прямий стержень постійного перерізу, що шарнірно спирається своїми кінцями; одна із опор допускає можливість поздовжнього переміщення кінця стержня (рис. 114). Власною вагою стержня нехтуємо.
Рис114
Завантажимо стержень поздовжньою центрально стискуючою силою F=Fк і дамо йому досить мале викривлення в площині найменшої жорсткості; стержень утримується у викривленому стані, що можливо, так як F=Fк.
Передбачаємо, що вигин стержня досить невеликий, тому для розв’язування поставленої задачі можна скористатися наближеним диференційним рівнянням зігнутої осі стержня. Вибравши початок координат в точці А, а напрям координатних осей, як показано на рис. 114, маємо
Візьмемо
переріз на відстані z від початку
координат; ордината зігнутої осі в цьому
перерізі буде у,
а згинальний момент
дорівнює
.
За схемою, зображеною на рис. 114, згинальний момент виходить від’ємним, а ординати при вибраному напрямку осі у виявляються додатними. (Якби стержень вигнувся випуклістю вниз, то момент був би додатній, а у — від’ємним) .
Наведене диференційне рівняння приймає вигляд:
(135)
поділивши
обидві частини рівняння на ЕІ
та позначивши дріб
через
k2,
приведемо його до виду:
Загальний інтеграл цього рівняння має вигляд:
у=а sin kz + в cos kz (136)
Цей
розв’язок містить в собі три невідомих:
постійні інтегрування а
і b, а
також
так як величина критичної сили нам
невідома.
Умови на кінцях стержня дають два рівняння:
в точці А при z =0 прогин у = 0
в точці В при z =l прогин у = 0
Із першої умови виходить (так як sin kz=0 і cos kz=1)
0 = b.
Таким чином, зігнута вісь є синусоїдою з рівнянням
у=а sin kz. (137)
Застосувавши другу умову, підставимо в це рівняння у = 0 і z = l; маємо
0 = а sin kl (138)
Звідси виходить, що або а, або kl дорівнює нулю. Якщо а дорівнює нулю, то із рівняння (137) випливає, що прогин в любому перерізі стержня дорівнює нулю, тобто стержень залишається прямолінійним. Це суперечить вихідній передумові нашого висновку. Отже, sin kl = 0, а величина kl може мати, слідуючий нескінченний ряд значень:
kl =
0,
,
2
,3n,.....,n
;
де n- будь-яке число.
З
відси,
,
а так як
,
то
і
(139)
Інакше кажучи, навантаження, що здатне утримати злегка викривлений стержень в рівновазі, теоретично може мати цілий ряд значень. Але так як знаходиться, та представляє інтерес з практичної точки зору, найменше значення осьової стискуючої сили, при якій стає можливим поздовжній згин, то потрібно приймати n=nmin.
Перший корінь n = 0 вимагає, щоб Fк дорівнювала нулю, що не відповідає вихідним даним задачі; тому цей корінь повинен бути відкинутим та найменшим коренем приймається значення n = 1
Тоді отримаємо:
Fк=
(140)
(тут І — менший момент інерції поперечного перерізу стержня)
Отриманий вираз називається формулою Ейлера для стисненого стержня з шарнірно закріпленими кінцями .
Для інших способів закріплення кінців стержня формула зміниться . Випадок закріплення стиснутого стержня з шарнірно закріпленими кінцями будемо вважати першим (основним) випадком закріплення. Інші випадки закріплення будемо приводити до основного випадку. Формула Ейлера для стержня з любим закріпленням кінців має вигляд
Fк=
(141)
В цій
формулі коефіцієнт
називається коефіцієнтом
приведення довжини,
який залежить від способу закріплення
кінців стержня .
Всі можливі випадки закріплення кінців стержня, що зустрічається в будівельних конструкціях, можна привести до чотирьох видів (рис. 115).
Рис.115
Тобто при шарнірному закріпленні кінців (основний випадок) = 1;
при одному вільному і другому жорстко закріпленому кінцях = 2;
при
одному жорстко закріпленому і другому
шарнірному кінцях
≈ 0,7;
при обох жорстко закріплених кінцях = 0,5.
Величина добутку коефіцієнта приведення довжини на дійсну довжину стержня l називається приведеною, або розрахунковою довжиною стержня та позначається lрозр, тобто lрозр= l.
Таким чином, формулу (141) можна представити у вигляді
Fк=
(141/)
та нею можна користуватися для визначення величини критичної сили для всіх випадків закріплення кінців стержня
Поняття про приведену довжину стержня ввів у 1892р. професор Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення Ф.С. Ясінський.
