4. Факторинг у зовнішньоекономічній діяльності

У міжнародному факторингу істотна роль належить експортному фактори­нгу, що являє собою продаж експортером своєму банку-фактору короткостро­кових дебіторських заборгованостей (звичайно до 90 днів) по експорту. Банк-фактор укладає з експортером договір на покупку експортних боргів усіх поку­пців в одній чи декількох країнах світу.

Експортний факторинг містить у собі, як правило, повний набір факторин­гових послуг: фінансування експортера відразу після відвантаження товару, страхування ризику неплатежу, кредит-менеджмент, стягнення дебіторської за­боргованості, інформаційні послуги тощо. При цьому, обслуговуючи своїх клієнтів-експортерів, факторингові компанії (Експорт-фактори) часто діють разом з іноземними факторинговими компаніями, що діють у країнах імпорту (Ім-порт-факторами). Імпорт-фактори допомагають експорт-факторам одержувати інформацію про існуючих чи потенційних дебіторів у своїй країні, забезпечува­ти страхування ризику неплатежу іноземного дебітора, стягувати дебіторську заборгованість тощо.

Класична форма міжнародного факторингу припускає участь чотирьох сторін: експортера, експорт-фактора, імпортера, імпорт-фактора.

1. Експортер здійснює поставку товару імпортеру. На рахунках-фактурах експортера міститься напис, що повідомляє імпортера про необхідність здійснити платіж на користь імпорт-фактора.

2. Копії рахунка-фактури і вантажно-транспортних документів направля­ються експорт-фактору.

3. Експорт-фактор оплачує експортеру до 85% від суми постачання за прид­бану дебіторську заборгованість.

4. Експорт-фактор переуступає дебіторську заборгованість імпорт-фактору.

5. Імпорт-фактор, як власник дебіторської заборгованості, повинен стягнути суму боргу і, у випадку неплатежу з боку імпортера, прийняти на себе ри­зик неплатежу і заплатити експорт-фактору.

6. Імпортер здійснює оплату імпорт-фактору.

7. Імпорт-фактор переводить платіж імпортера на користь експорт-фактора. чи, у випадку неплатежу імпортера, здійснює гарантійний платіж.

8. Експорт-фактор зараховує експортеру частину коштів, що залишились, від суми постачання (15%), за мінусом факторингових комісій.

Істотні переваги міжнародного факторингу видні з його процедури: інозе­мні борги стають внутрішніми боргами, вирішуються значні проблеми і ризики, пов'язані з веденням міжнародного бізнесу, такі як іноземна мова, невідоме за­конодавство, незнайома процедура стягування дебіторської заборгованості і то­ргова практика.

У деяких випадках, експорт-фактор може працювати з імпортером прямо, минаючи імпорт-фактора, що класифікується як прямий експортний факторинг. Така практика може використовуватися у випадках, коли експортер (експорт-фактор) географічно близькі до імпортера, або при угодах з перевіреними поку­пцями постачальника, що показали себе як надійні платники.

5. Вартість факторингової послуги

Факторингові послуги Банку-фактора є платними. У відповідності до зага­льноприйнятої міжнародної практики в структурі плати за факторингове обслу­говування виділяють такі три основні компоненти:

1. Фіксований збір за обробку документів.

2. Фіксований процент з обігу постачальника.

Більша частина цього проценту є плата за послуги банка-фактора, а саме:

• Контроль за своєчасністю виплати фінансування;

• Контроль за своєчасністю оплати товарів дебіторами;

• Облік поточного стану дебіторської заборгованості та представлення постачальнику відповідних звітів.

Крім цього, ця частина комісії включає в себе премію за прийняті факто­ром ризики:

• Ризик несвоєчасної оплати поставок (ризик ліквідності);

• Ризик неплатоспроможності дебіторів (кредитний ризик);

• Ризик різкої зміни вартості кредитних ресурсів (відсотковий ризик).

У більшості факторингових компаній світу ця частина факторингової комі­сії в залежності від кількості покупців, обігу, частоти поставок, особливос­тей товарного ринку знаходиться в межах від 0,5 до 5% від обігу.

3. Вартість кредитних ресурсів, необхідних для фінансування постачальни­ка.

Для забезпечення стабільності відносин Банку-фактора з клієнтом в угодах про факторингове обслуговування можуть встановлюватись максимальні суми по факторингових операціях, в межах яких оплата продукції (товарів), робіт і послуг може здійснюватись без ризику неодержання платежу.

Використовуються три основні методи визначення граничних сум по опе­раціях факторингу:

1. В угодах про факторингове обслуговування кожному платнику визнача­ється періодично поновлювати ліміт, в межах якого Банк-фактор авто­матично оплачує переуступлені йому платіжні вимоги;

2. Встановлюється сума, на яку може бути здійснене відвантаження про­дукції (товарів) на протязі місяця одному платникові (визначення щомі­сячних лімітів);

3. Гранична сума являє собою всю суму кожного окремого замовлення із поставкою продукції (товару) на протязі визначеного періоду часу (ви­значення загального ліміту).