1. Підготовка та обґрунтування лізингової угоди:

• прийом заявки на лізингові послуги від клієнта;

• визначення орієнтованої вартості лізингу;

• аналіз документів, що характеризують фінансовий стан клієнта на час подання заявки;

• аналіз бізнес-плану, поданого клієнтом;

• визначення потенційних можливостей клієнта щодо виконання платі­жних зобов'язань за лізингом;

• складання замовлення – наряду, що подається постачальникові лізин-годавцем;

• прийняття рішення про надання лізингових послуг.

2. Юридичне оформлення лізингової угоди (якщо прийняте рішення про її надання):

• підготовка та укладання угоди про надання кредиту для фінансування лізингової угоди (за необхідності);

• підготовка та укладання угоди купівлі-продажу з фірмою-постачальником;

• підготовка та укладання лізингової угоди ;

• підготовка та укладання угоди страхування майна – об'єкта лізингу; розробка плану реалізації лізингової угоди.

3. Моніторинг виконання лізингової угоди. На цьому етапі здійснюється експлуатація об'єкта лізингу. Лізингоодержувач забезпечує схоронність лізин- гового майна, виконує роботи по утриманню його в робочому стані, здійснює виплати лізингових платежів. На даному етапі лізингові операції відобража ються в бухгалтерському обліку та звітності, а після закінчення строку лізингу оформляються відносини щодо подальшого використання устаткування.

Види лізингових платежів та методика їх розрахунку

Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успі­ху лізингового бізнесу. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодржувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток.

Існують декілька класифікацій видів лізингових платежів. Так, за спосо­бом сплати розрізняють платежі лінійні (рівними частинами), прогресивні (ро­зміри збільшуються), дегресивні (розміри зменшуються), прискорені, сезонні тощо.

За періодичністю сплати платежі поділяються на щорічні, щопіврічні, щоквартальні та щомісячні, а за строками їх внесення – на ті, що вносяться на початку, в середині та в кінці періоду сплати.

В залежності від форм платежів розрізняють: грошові платежі, коли платіж здійснюється за рахунок грошових коштів; компенсаційні платежі, коли розрахунки здійснюються або товарами, або шляхом надання зустрічних пос­луг лізингодавцю; змішані платежі, коли поряд з грошовими виплатами здійс­нюються платежі товарами чи послугами.

Законом України «Про лізинг» визначені наступні обов 'язкові складові лізингових платежів:

• суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий пла­тіж;

• суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кре­дит для придбання майна за договором лізингу;

• платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. Результати аналізу відповідної науково-методичної літератури показа­ли, що в склад платежів можуть також входити:

• премія лізингодавцю за ризик;

• митні платежі;

• сума податків, яку лізингодавець сплачує за об'єкт лізингу, якщо вони передбачені чинним законодавством.

Вигідним для лізингоодержувача є включення в загальну вартість лізингу також наступних витрат:

• на транспортування об'єкта лізингу до місця його експлуатації;

• на монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

• на навчання спеціалістів для роботи на лізинговому майні та інші.

Дуже важливим також є вибір методу нарахування лізингових плате­жів, а саме:

• з регулярним періодичним відшкодуванням вартості обладнання рів­ними та нерівними частинами;

• з відстрочкою платежу;

• з авансовим платежем;

• з авансуванням викупу об'єкта лізингу за остаточною вартістю; за обраною сторонами договору підставою.

Загальна сума мінімальних лізингових платежів (ЕМЛП) включає дві ос­новні складові вартість лізингового активу, за якою він був поставлений на баланс лізингоодержувача (НВА) та фінансові витрати лізингоодержувача протягом всього строку лізингу. Тобто:

ЕМЛП = НВА + ІФВ

Фінансові витрати є платою за використання лізингового активу. Їхня загальна сума (ХФВ) дорівнює різниці між сумою мінімальних лізингових пла­тежів та вартістю лізингового активу за якою він був поставлений на баланс лізингоодержувача (НВА).

ЕФВ = ІМЛП – НВА

Якщо лізингоодержувач має намір придбати лізинговий актив по ціні, яка нижча за його справедливу вартість на дату придбання, то загальна сума міні­мальних лізингових платежів складається з мінімальної лізингової плати за весь строк лізингу та суми яку згідно з угодою необхідно сплатити за придбання лі­зингового активу.

Лізингова ставка відсотка є ставкою відсотка за якою теперішня вартість суми мінімальних лізингових платежів дорівнює справедливій вартості лізин­гового активу на початок терміну лізингу. Ця ставка вказується в договорі фі­нансового лізингу. Якщо вона відсутня в умовах договору то застосовується ставка відсотка на можливі позики лізингоодержувача. Остання є ставкою відсотка на початку строку лізингу яку лізингоодержувач мав би сплачувати за подібний лізинг. Якщо цей показник визначити неможливо то приймається ставка за позиками для придбання подібного активу, тобто позикою на той самий термін та з поді­бною гарантією.

Лізинговий ризик – це ймовір­ність можливих втрат, які пов'язані зі специфікою лізингових операцій. Лізин­гові ризики несе як лізиногодавець, так і лізиногоодержувач. Усі види ризиків, що виникають при лізингових операціях, можна об'єднати у три групи:

• суто лізингові ризики, до яких відносять ризики, пов'язані з динамікою чи зміною вартісних, технологічних і технічних характеристик об'єктів лізингу;

• фінансові ризики – виникають у процесі розрахункових і фінансових операцій, які здійснюються під час виконання лізингової угоди;

• політичні та юридичні ризики – носять некомерційний характер, проте, безпосередньо впливають на результати господарської діяльності.

Значна частина ризиків покривається підприємцями: це комерційний ризик, ризик неоптимального розподілу ресурсів, ризик дії конкурентів, економічні коливання, помилки менеджерів, зміни ціни і попиту, ризик неправильно обра­ної стратегії тощо. Деякі види ризиків можна перенести на страхові компанії шляхом укладання відповідних страхових угод.

Література:

Банківські операції [Текст] : підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна [та ін.]. – 4-те вид., без змін. – К. : КНЕУ, 2009. – 608 с. – С. 471-475.

Міщенко В. І. Банківські операції [Текст] : підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К. : Знання, 2007. – 800 с. – С. 520-547.

Сковира Л. А. Банківські операції [Текст] : навчальний посібник / Л. А. Сковира. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 371 с. – С. 295, 300-306.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс] : закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІII // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1325674069183342.

Про фінансовий лізинг [Електронний ресурс] : закон України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80/print1325674069183342.