Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ботанічна класифікація плодових рослин.doc
Скачиваний:
96
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
647.17 Кб
Скачать

48

Міністерство аграрної політики та продовольства україни львівський національний аграрний університет

Факультет агротехеологій та екології

Кафедра плодоовочівництва, технології зберігання і переробки продукції рослинництва

Плодівництво Ботанічна класифікація плодових і ягідних культур

Курс лекцій для студентів спеціальності 6.090101 „Агрономія” та 6.090101 „Плодоовочівництво і виноградарство”

Львів – 2011

Рекомендовано до друку

методичною радою Львівського

національного аграрного університету

Протокол № від

Укладач: к. с.-г. н., доцент І.М. Гель

Рецензент: к. с.-г. н., доцент М. М. Вислободська

Відповідальний за випуск: к. с.-г. н., доцент Б.І. Гулько

Видається у авторській редакції

© Львівський національний аграрний університет, 2011

Вступ

Представлена лекція складена до курсу „Плодівництво” для вивчення матеріалу відповідно до програми, передбаченої навчальним планом і розроблено для студентів вищих аграрних навчальних закладів для спеціальності 6.090101 „Агрономія” та 6.090101 „Плодоовочівництво і виноградарство”

Центри походження плодових культур

Центри походження культурних рослин – це вогнища їх формотворення і розселення їх звідти. Вчення про центри походження культурних рослин розробив російський вчений М.І. Вавилов. За ним існує 7 основних центрів походження:

  1. Південноазіатський тропічний (сюди входить тропічна Індія, Індокитай, південний тропічний Китай, південна частина Тайваню, південні Японські та інші острови Південно-Східної Азії, південь півострова Корея).

  2. Східно-Азіатський (помірна та субтропічна зона Китаю, північна частина Тайваню, більша частина Кореї та Японії).

  3. Південно-західно-Азіатський центр ділять на вогнища: а) Кавказький; б) Передньоазіатський: Мала Азія, Іран, Афганістан, Середня Азія; в) Північно-Західно-Індійський (крім Пенджабу і примикаючи до нього провінцій Північної Індії).

  4. Середземноморський.

  5. Абіссинський.

  6. Центральноамериканський з вогнищами: а) Гірський південномексиканський; б) Центральноамериканський; в) Вест-Индійський острівний.

  7. Андійський. Сюди входять вогнища: а) власне Андійський в гірських районах Перу, Болівії і Еквадору; б) Чилоанський (Чилі та острів Чилое); в) Баготанський (Східна Колумбія).

Вчення М.І. Вавилова продовжив і розвинув П.М. Жуковський. Він вніс зміни в назви і межі та встановив нові вогнища походження та формотворення культурних плодових рослин і вже за П. М. Жуковським їх існує дванадцять:

  1. Китайсько-Японський. Звідси походять культурні види груші, сливи, абрикоса, персика, вишні, актинідії, деякі горіхоплідні.

  2. Індонезійсько-Індокитайський (субтропічні і тропічні культури, такі як літчі, рамбутан, дуріан, чай, мускатний горіх).

  3. Австралійський (макадамія – найсмачніші горіхи).

  4. Індостанський (манго, банан, чай, лимон, апельсин, окремі види мандарина).

  5. Середньоазіатський (яблуня, груша, абрикос, слива, персик, вишня, мигдаль, горіхоплідні, виноград та ін.)

  6. Передньоазіатський (яблуня, груша, айва, слива, абрикос, мигдаль інжир, алича, гранат, волоський горіх)

  7. Середземноморський (вторинний центр формотворення винограду, черешні, інжиру)

  8. Африканський (включає в свої межі абіссинський центр за М.І. Вавиловим) (кава, фінікова пальма, абіссинський банан)

  9. Європейсько-Сибірський (вторинний центр формо-творення яблуні, груші, черешні, винограду, та первинний вишні, малини, смородини).

  10. Середньо-Американський (Мексика, Гватемала, Коста-Ріка, Гондурас, Панама), (папайя, авокадо, саподилла, какао, ваніль, анакардіум та ін.)

  11. Південно-Американський: а) Андійський (суниця, пахучий перець) та б) Бразилійсько-Парагвайський (каучукове дерево, какао, ананас, фейхоа та ін.).

  12. Північно-Американський (виноград, слива, вишня, смородина, аґрус, суниця, горіхоплідні).

М.І. Вавилов, а за ним П.М. Жуковський підкреслювали існування та велике значення для селекції плодових ендемічних мікроцентрів дикорослих видів, які генетично близькі культурним видам. Такі мікроцентри є на всіх островах і континентах.