Малопоширені плодові культури родини Вересових

Родина Брусничних Вересових (Vacciniaceae Lindl.) належить до порядку Вересових (Ericales) і налічує близько 50 родів. Для використання в садівництві найбільш цікаві два роди: Vaccinium Lindl. та Oxycoccus Adans.

Порядок Вересові Ericales L.

Родина Брусничні Vacciniaceae Lindl.

Рід Брусниця Vaccinium Lindl.

Рід Журавлина Oxycoccus Adans.

Брусниця V. vitis-idaea Lindl.

Лохина (гонобобель) V. uliginosum Lindl.

Журавлина болотна O. quadripetalis Adans., або O. palustris L.

Чорниця звичайна V. myrtillus Lindl.

Лохина висока V. corimbosum Lindl.

Журавлина великоплідна O. macrocarpa Pers.

Рис. 17. Систематика родини брусничних (Vacciniaceae Lindl.)

Брусниця (V. vitis-idaea Lindl.) вічнозелений кущик висотою 10-30 см. Надземні пагони з’являються із бруньок підземних пагонів. Листки вічнозелені, квіти білі з рожевим відтінком, ягода спочатку біла, а при дозріванні – яскраво-червона. В дикому стані росте в Лісотундрі, а також по всій лісовій зоні Східної Європи, на високогір’ї Кавказу, Алтаю і в Сибіру. Найчастіше її можна зустріти в хвойних лісах і на торфовищах. Надзвичайно корисна і цінна ягідна культура. Виготовляють з неї пастилу, варення, екстракти. Листя використовують для трав’яних чаїв при лікуванні хвороб нирок.

Чорниця звичайна (V. myrtillus Lindl.). Напівкущ, пагони якого розвиваються з бруньок сланкого пагона, що стелиться по землі. Листя опадає. Ягода куляста, чорна з синюватим восковим нальотом, з високим вмістом цукру. Використовується для виготовлення сиропів, варення. Ареал поширення величезний , від лісових просторів Європи і на Північ аж до Скандінавського та Кольського півостровів.

Лохина звичайна (російською – голубика, на Поліссі її називають гонобобель, або буяхи) (V. uliginosum Lindl.). Невисокий напівкущик з опадаючими листками. По 1-4 квітки закладає на верхівках пагонів. Ягода куляста, або грушеподібна, синя, вкрита густим восковим нальотом. Ареал поширення – лісові масиви Європи і Сибіру, аж до Тундрової зони.

Багато видів лохини дико росте на просторах Північної Америки. До них належать лохина низька, лохина висока, лохина великоплідна, лохина вічнозелена, лохина гірська та лохина ”Кроляче око”. Найпоширенішим є окультурений вид – лохина висока.

Лохина висока (V. corimbosum Lindl.) поширена в природі на болотах та заболочених лісах від штату Флорида до штату Мен і на захід до Мічігану. Рослини дуже вологолюбні, не зносять посухи. Кущі високі до 3-4,5 м. Плоди великі до 1см і більше в діаметрі, з густим синім восковим нальотом, зеленою м’якоттю. Приємного кисло-солодкого смаку. Добре росте на дренованих (залягання підґрунтових вод не вище 90см) кислих ґрунтах (pH < 6-6,5) з високим вмістом органічних речовин, не переносить важких глинистих ґрунтів.

Сорти лохини високої американської селекції вирощують в Західній Європі. Найвідоміші з них Стенлі, Берклі, Діксі та інші.

Рід Oxycoccus Adans. налічує 5 видів журавлини поширених в Європі, Азії та Північній Америці.

Журавлина болотна (O. quadripetalis Adans., або O. palustris L.) невеликий напівкущ з довгими сланкими пагонами-батогами, що легко вкорінюються при контакті з вологим ґрунтом. Листки дрібні, шкірясті, вічнозелені. Квіти поодинокі рожево-червоні. Плоди – ягоди темно-червоні до 12-16 мм в діаметрі, які використовують для виготовлення варення, екстрактів, мусів і інше. Росте на болотах в Європі, Сибіру, Далекому Сході.

Журавлина великоплідна (O. macrocarpa Pers.) росте в зоні хвойних лісів Північної Америки, виділяється великими, до 25 мм в діаметрі, ягодами, аналогічного смаку, як у журавлини болотної. З давніх часів місцеве населення Америки вирощувало журавлину, як культурну рослину, розбиваючи на болотах рівні грядки. На сьогодні, на сході США вздовж Атлантичного побережжя, зокрема в штаті Массачусетс, існують великі плантації під журавлиною. Технології вирощування цього американського виду започатковані й у Західній Європі.