МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
|
Факультет агротехеологій та екології |
Кафедра плодоовочівництва, технології зберігання і переробки продукції рослинництва |
Плодівництво Біологія і морфологія плодових культур
Курс лекцій для студентів спеціальності
6.130.103 „Плодоовочівництво і виноградарство”
Львів 2011
Рекомендовано до друку
методичною радою Львівського
державного аграрного університету
Протокол № від .06 2011 р.
Укладачі: к. с.-г. н., доцент І.М. Гель
Рецензент: к. с.-г. н., доцент М. М. Вислободська
Редактор: О.В.Дерпак
Коректор: Д.В. Митякінська
© Львівський національний аграрний університет, 2011
Вступ
Курс лекцій складено відповідно до програми з курсу із плодівництва, передбаченого навчальним планом для спеціальності 6.130.103 „Плодоовочівництво і виноградарство”, розроблено для студентів вищих аграрних навчальних закладів для вивчення матеріалу з біології плодових культур. Рисунки й система тестів дозволяють засвоїти матеріал та проконтролювати отримані знання, а також освоїти матеріал самостійно.
Класифікація плодових культур
В Україні за біологічними і виробничими ознаками плодові рослини об’єднують у групи: зерняткові, кісточкові, горіхоплідні, ягідні, субтропічні і тропічні.
За зовнішнім виглядом – морфологічними ознаками – плодові і ягідні культури об’єднують у п’ять груп: дерева, кущі, напівкущі, багаторічні трав’янисті рослини та ліани.
Таблиця 1
Групування рослин за біоморфологічними формами
|
Форма рослини |
Вид |
|
Дерева |
Яблуня, груша, черешня, волоський горіх, шовковиця, пекан, каштан, абрикос, персик та інші |
|
Кущі |
Смородина, порічки, агрус, фундук, калина та інші |
|
Напівкущі |
Малина, ожина, журавлина, морошка та ін.. |
|
Багаторічні трав’янисті рослини |
Всі види суниць |
|
Ліаноподібні рослини |
Лимонник китайський (шізандра), актинідія, виноград |
Будова плодового дерева
Плодове дерево складається з надземної та підземної частин. Надземна частина має стовбур із розміщеними на ньому скелетними і дрібними обростаючими гілками, що складають крону плодового дерева. Стовбур ділять на штамб – нижня частина, що починається від кореневої шийки до першого розгалуження, центральний провідник – від якого відходять скелетні гілки першого порядку галуження, і завершується ріст стовбура пагоном подовження (Рис.1).
Кореневу шийку називають справжньою, якщо вона утворилася з підсім’ядольного колінця проростаючої насінини. Умовною називають кореневу шийку вегетативно розмножуваних рослин, яка умовно розділяє корінь і стебло та утворюється на рівні ґрунту.
Корінь – підземна частина плодової рослини. Коренева система сильно розгалужена. Скелетні корені, або основні – це найтовщі і найміцніші корені. Їх ще називають коренями нульового порядку галуження. Вони утримують рослину в ґрунті та з’єднують надземну частину дерева з активними всмоктувальними коренями. Напівскелетні корені – корені переважно другого і третього порядків галуження.
Основна частина коренів – це провідні корені, які слугують для проведення води і розчинених у ній мінеральних речовин, а також пластичних речовин висхідним та низхідним потоками.
Залежно від розміщення коренів у ґрунті їх ділять на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні корені розміщені в приповерхневому шарі ґрунту паралельно до його поверхні. Вертикальні корені ростуть вертикально вниз і можуть сягати глибини 10 м, надають дереву стійкості та забезпечують його водою та мінеральними солями з нижніх шарів ґрунту та підґрунтя.
Обростаючі корені – тонкі і становлять основну масу кореневої системи. Вони активно вбирають воду, а також синтезують органічні сполуки і мають довжину до кількох сантиметрів.
Функцію всмоктування виконують наймолодші білі відгалуження завдовжки 0,1-4 мм довжиною до 3 мм завтовшки. Вони вкриті кореневими волосками – виростами на поверхні клітин епідермісу, які збільшують обмінну поверхню і за сумарною довжиною значно перевищують загальну довжину коренів.
За типами кореневі системи ділять на:
стрижневу, яка має центральний корінь, що значною мірою виділяється за силою росту серед інших коренів;
безстрижневу, яка має приблизно одинакові за силою росту основні корені;
мичкувату, в якої основні та обростаючі корені вкриті суцільною кореневою мичкою.
Рис. 1. Будова плодового дерева:
1 – вертикальні корені; 2 – горизонтальні корені; 3 – коренева шийка; 4 – коренева поросль; 5 – штамб; 6 – скелетна гілка першого порядку галуження; 7 – скелетна гілка другого порядку галуження; 8 – обростаючі гілки; 9 – центральний провідник; 10 – пагін продовження центрального провідника; 11 – конкурент; 12, 13 – кути нахилу і відродження гілок.
Скелетні гілки ділять на гілки першого порядку галуження – що відходять безпосередньо від центрального провідника. Гілки другого порядку галуження – це скелетні гілки, що відростають від гілок першого порядку. Скелетні гілки третього порядку формуються на скелетних гілках другого порядку галуження. Дрібніші гілки, що відходять від скелетних гілок дерева, називають обростаючими гілками. Сукупність усіх гілок складає крону плодового дерева. На обростаючих гілках формуються бруньки.