Будова куща

На відміну від плодового дерева, кущ не має стовбура, а формує над поверхнею ґрунту декілька скелетних гілок із розгалуженнями. Залежно від віку і ступеня галуження розрізняють гілки нульового, першого, другого, третього і четвертого порядків галуження. Чим старша за віком гілка, тим більше розгалужень формує (Рис.2).

У смородини і порічок на третій рік після садіння саджанця йде інтенсивне закладання генеративних бруньок на дрібних обростаючих розгалуженнях – плодових гілочках. Крім цього, у смородини й аґрусу формуються кільчатки, у порічок – букетні гілочки.

Рис. 2. Структура куща (смородина):

1 – кореневий паросток; 2 – однорічний пагін; 3 – багаторічна гілка.

Будова напівкуща

Рослина-напівкущ характеризується дворічним циклом розвитку надземної системи. Кореневище багаторічне, на ньому закладаються адвентивні бруньки, з яких розвиваються кореневі паростки. Кореневище напівкуща з віком сильно розростається і може заполонювати значні площі (Рис 3).

Кореневі паростки в перший рік активно ростуть і в малини або культурної ожини можуть сягати до трьох метрів у довжину. Наступного року розгалужуються. Бічні розгалуження на верхівці формують суцвіття, плодоносять. На цьому розвиток меристем дворічної гілки припиняється і вона до осені скидає листя і засихає. Їй на зміну підростає нова генерація кореневих паростків, які протягом осені закладають генеративно-вегетативні бруньки і наступної вегетації сформують новий урожай. Так цикл повторюється. Тому рослина-напівкущ немає гілок, старших від двох років.

Рис. 3. Структура напівкуща (малина):

1 – дворічне стебло, що відплодоносило; 2 – однорічний пагін, що не плодоносив; 3 – однорічні стандартні коренепаросткові пагони; 4 – підземні коренепаросткові пагони; 5 – кореневище.

Будова багаторічної трав’янистої рослини

Багаторічна трав’яниста рослина має багаторічне кореневище, яке знаходиться в ґрунті на глибині до 20 см. Мичкувата коренева система залягає, в основному, в орному горизонті, хоча окремі корені можуть проникати на глибину до метра. Через те суниці дуже чутливі до режиму зволоження ґрунту і за нестачі вологи у верхніх шарах різко втрачають продуктивність і засихають.

Епігеогенне кореневище формується в результаті яскраво вираженої геофілії. Перші роки коренева система представлена системою головного кореня і придаткових коренів (при насіннєвому розмноженні), а надалі тільки придатковими.

1

Рис. 4. Структура багаторічної трав’янистої рослини (суниця):

1 – кореневище; 2 – ріжок; 3 – розетка; 4 – столон; 5 – вус.

Надземна частина складається з коротких (2-3 см) однорічних пагонів, які називають ріжками (Рис.4). На ріжках по спіралі формується розетка листків і завершується ріст ріжка закладанням і розвитком термінального суцвіття – дихазію. У багатьох сортів суниці ананасної, крім термінального суцвіття, яке розвивається з термінальної (верхівкової) бруньки, на ріжку в пазухах верхніх листків закладаються дещо слабше розвинені бічні суцвіття. А з бруньок нижніх листків наприкінці травня відростають сланкі пагони-столони, які називають вусами. На парних вузлах вусів формуються молоді розетки. На непарних вузлах закладаються бічні розгалуження вусів. За умови високої вологості ґрунту розетки швидко укорінюються і слугують розсадою у виробництві садивного матеріалу суниці.

Листок суниці складний і складається переважно з трьох листкових пластинок. Для суниці характерною є гетерофілія – явище, при якому на одній рослині формуються листки з різною кількістю листових пластинок і зубчиків на пластинці. Є сорти, які, крім трійчастих листків, формують чотири-, п’ятипластинчасті листки.