Звук поетового серця

Одного разу Дмитро Павличко сказав про Василя Симоненка: «Він мало жив. Немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб'ється до нашого слуху шум його двигунів. Василь Симоненко зник за пругом життя скорі­ше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, зарядже­ний тривогою двадцятого віку і любов'ю до української землі. Це порівняння неточне, бо звук моторів неодмінно гине, а звук. поетового серця, хитаючи серцями мільйонів, відроджується в душі народу».

Василь Симоненко — це народна совість в українсько­му красному письменстві. Не судилося його таланту роз­критися вповні, але те, що він створив, нетлінне. Слово його — справжнє коштовне надбання, воно висяває всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав над тим, щоб доскочити літературної слави — вона прийшла до нього посмертно і утвердилася навіки.

610

Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу люди­ни, в її зачарований світ, самобутньою образністю поетич­ної мови, патріотичним звучанням своєї музи. Він — май­стер слова високого класу. Симоненко — великий патріот нашої України, поборник її співучої мови, культури.

Характерною ознакою манери і творчого почерку Симо­ненка вважається сюжетний вірш, афористичні строфи на ударних позиціях, переважно в кінці твору.

Віршова техніка Симоненка — від нашої класики: Оле­ся, Рильського, Сосюри, але найповажнішим першоджере­лом Симоненкової поезії був Шевченко.

Над поезією Василя Симоненка навіть час не владен. Він належить нашому народові, а відтак — усьому світові.

Мудро сказав про місце і роль Василя Симоненка в лі­тературі, про значення його поезії Олесь Гончар:

«Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втра­тивши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живи­ми нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи — її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повіт­ря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем... В, Симоненко такого типу поет. По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи...»

Запитання і завдання

Напишіть нарис про життєвий і творчий шлях Симоненка, викори­ставши додаткову літературу.

Які ваші особисті враження від поезій «Лебеді материнства» та «За­дивляюсь у твої зіниці» («Україні»)?

Складіть усний реферат на тему «Патріотична лірика Симоненка».

В яких поезіях Симоненка особливо гостро звучать громадянські мотиви?

Які музичні твори на слова Симоненка ви знаєте?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Гончар О. Витязь молодої української поезії і^Симоненко В. Поезії.—К., 1984.

П а в л и ч к о Д. Василь Симоненко і^Павличко Д. Над глиби­нами: Літ.-критич. статті і виступи.—К., 1983.-— С. 150—152.

Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості.— К.-. Дніпро, 1990.— 312 с.

З матір'ю на самоті / Авт. та упоряд. М. Сом; Передм. авт.— К.:

Молодь, 1990. —128 с„ фотоіл.