1993 Року Павло Глазовий опублікува а •'ом вибраного під назвою «Веселий світ і чорна книга» Підзаголовок» «Гумор, лірика, проза». У «Пролозі до сміху» автор пише:

Крізь темну товщу безголів'я

І затрамбованих Ідей

Зі сміхом радісним зумів я

Пробитись, вийти до людей*

Нелегкий то був шлях —• про це свідчить солдатська лірика Глазового:

Мільйони їх, отих, що в юності померли. їм в душі плюнули гармат гарячі жерла. Залізні зливи їм ударили в серця.. Г не повірю я, що десь холодна брила У ті часи пекельні не накрила МайбупаьоРО славетного співця. Яким пишалась би сьогодні вся плкввта-Він людям не лтттпи"в ні слова, ш портрета, Заритий поспіхом, без музики й вінків. Його ровесник, к лиш дивом уцілів

Окрім солдатської лірики, до книги входять гуморески усмішки-мініатюри та байки — вояи скомпоноаав-і в два­надцяти тематичних розділах. Читач знайомиться і з рое думами Павла Глазового про війну і мир, про мораль і вт»—^ ку, про мистецтво й естетику. А завершується «ВеовляД світ і чорна книга» філософською притчею.

До славного старого мудреця Прийшов юнак задуманий, сумний 1 запитав аі слізьми на очах:

—• Скажіть мені, для чого я живу"'

— Для того, щоб питати все життя Себе й людий, для чого ти живеш.

— А хто ж мені відповісти зумів? Мудрець сказав:

— Я відповів тобі.

Своє ідейно-естетичне кредо Євген Дудар (народився ^в 1933 році) чи не найточніше висловив у фінальному афоризмі «Автопортрета з натури».

467

«— Твоє кредо?

— Сміх заради життя, а не життя заради сміху». А відкривається те коротке інтерв'ю таким гумористич­ним діалогом:

«— Ти великий письменник?

— У літературі є метри, дециметри, сантиметри, мілі­метри. Я — міліметр. Але залізний. І вважаю, що краще бути залізним міліметром, ніж липовим метром».

Друкуватися Євген Дудар почав з 1957 року. Опубліку­вав близько двадцяти книг гумору та сатири. Серед них:

«Поошу слова» (1967), «Вуглеводи і віники» (19Ь8), «Опе­рація «Сліпе око» (1970), «Сусіди не дрімають» (1973), •rttoaa напрокат» (1974), «Дисертація» (1976), «Сеанс гіп­нозу» (19'.'8), «Робінзон з індустріальної», «Профілактика совісті» (198.1), «Шедевр за вуаллю» (1982), «Директор без портфеля» (1985), «Антифас» (1987), «Рятуймо жінку» (1989), «Штани з Гондурасу», «Хунта діє» (1993) та ін.

Твори Дуд ара вихоплені з «гарячого зрізу» найсклад­ніших явищ сучасності. Сатирик з великою громадян­ською мужністю і політичною мудрістю показує, «хто в хто», починаючи з переднього слова до передостанньої названої книжки:

«Крилов ще коли-позаколи написав байку «Лебідь, Щука і Рак». Критикував, що тягнуть воза у різні боки. А проблема того воза існує й досі. Візьми такий «віз», як наша Українська держава. Демократичні лебеді хочуть її підняти до сонця. Проворні політичні щуки намагаються затягнути її в каламутну воду. А вчорашні компартійні раки явно тягнуть її назад у болото».

Гострі й дотепні сатиричні новели, гуморески й фейле­тони нікого не залишають спокійним. Євген Дудар успіш­но продовжує традиції «Вишневих усмішок». Зокрема книга « Хунта діє» відкривається таким «вступом» — своє­рідним < попередженням» «правоохоронних органів»:

«За вислови Вані Молдавана, Віті Царапкіна, фура­жира Ониська, діда Тимохи, вусатої Феньки, свинарки Астраувденко та інших героїв цієї книжки автор відпові­дальності не несе».

Мешканці «хутора Мозамбік» діють чи не в кожній збірці. Разом з автором пишуть іскрометні листи, висту­пають з «непроголошеними» промовами.

Здебільшого <-дударески» надзвичайно лажояічні, за-г-новані на стріляючих діалогах. Сатирик і гуморист вдає­ться до різних форм викладу.

Прпзда, гострота, здоровий яшттвдаАк— «adx — таке творче кредо Євгена Дудара.

468