Історичні романи оРоксолана», «я, богдан»

Як же твооилися ці художні полотна? Про що вони? Про передісторію «Роксолани» Павло Загребельний розповідає у вже згадуваному інтерв'ю журналістові Іва­ну Безсмертному:

«— Отже, історію регулярно я вчив в університеті. Звичайно, тоді я знав її не так ґрунтовно. А коли пишеш роман, то вже поглиблено вивчаєш якийсь конкретний період.

— Чи допомагає в цьому художня література?

— Майже ні. В основному вивчаю архівні матеріали. Свої перші романи я писав про Київську Русь, і на той час не було про цей період жодного роману. Майже не було навіть наукових праць. Матеріал доводилося збирати по крихітці.

ЗагрсбельнийП. Твори: У 6 т.— Т. 4.— С. 6. ² Загребельний П. Неложними устами.— С. 452.

391

Така ж історія була і з «Роксоланою». Але перед тим як її написати, я став майже мусульманином: вивчив Коран, вивчив закони ширіату. Цілих два роки «входив» у систему їхнього вірування, їхнього світосприймання, побуту, життя. Частково на власному досвіді знав побут, бо свого часу вчився у Фергані. Щоб написати такий ромая, треба було в мусульманство вникнути. Це було непросто, бо я вихований в дусі все-таки християнської моралі» '.

Загребельному-романістові потрібно було не тільки докладно вивчити той дивовижний світ, а й перевтілитися в кожного персонажа — прожити його життя, пройнятися його помислами й почуттями.

Роман «Роксолана» (1980) складається з двох книг («Вознесіння», «Страсті») та «Авторського післяслова» («Втішання історією»), «Пишучи історичний роман,— читаємо в післяслові,— ти вихоплюєш з мороку забуття окремі слова, жести, риси обличчя, постаті, образи люде-й або лиш їхні тіні, та й це вже так багато в нашому вперто­му і безнадійному змаганні з вічністю» ². Далі Заграбель-ний стисло викладає й передісторію:

«П'ятнадцятилітню доньку рогатинсысого попа Ана-стасію Лісовську захопила в полон татарська орда, дівчи­ну продали в рабство, вона потрапила в гарем турецького султана Сулеймана, вже за рік вибилася з простих рабине-одалісок в султанські жони... майже сорок років потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу» ³.

Ці слова й визначають фабулу історичного роману автор змальовує події XVI століття. Вродлива, муд] вольова полонянка-українка відома світові під іменем Р< солани, бо так звано тоді всіх руських людей.

Загребельний-художник відтворив дивовижну до. окремої особи і цілого народу, а це вже набуває, як го:

рить автор «Роксолани», нового виміру.

З легенди, міфології героїня «переселена» в психолог («в романі зроблено спробу повернути її психологію») ⁴.

Письменник розкриває трагедію і тріумф Роксолани.

Історико-філософський роман «Я, Богдан» (1982) має підзаголовок «Сповідь у славі». Отже, і події зо­бражуються і образи-характери розкриваються у формі сповіді-монологу.

¹ Дпв.: Загребельний П. Гола душа.— С. б—7. ²Загребельний П. Роксолана.— К.: Дніпро, 1983.— С. 576.

³ Там само.

⁴ Там само.

802

У центрі — державний діяч, полководець, дипломат Богдан Хмельницький. В його інтерпретації й подаються всі перипетії національно-визвольної війни українського народу в 1648—1654 роках проти польсько-шляхетського панування.

Загребельний-психолог глибоко проникав у внутрішній світ вождя народу. Широко використовує як прийом думи-муки, так і засіб думи-осяяння. «Богдан — людина-при­страсть, людива-полум'я». В ньому наче зібралися віки гніву, болю й бунту. І віки любові... гетьман творив не тільки державу та універсали, а й слово» '.