«Прапороносці»

Над книгою про війну письменник працював напруже­но, з великим бажанням «скоріше вилити на папір те, що переповнювало душу», що задумано було ще на фронті.

330

Вчорашній фронтовик поставив перед собою завдання «прорватися до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з її стражданнями, кров'ю і потом, з її тяжкою солдатською героїкою».

У перші мирні роки про війну написано було чимало художніх творів, які завоювали визнання читачів.

Олесь Гончар відкрив нову сторінку художнього епосу про другу світову війну, захоплено розповів про наших людей, які на своїх плечах винесли тягар війни. У творі — сувора дійсність фронтових буднів. Там, серед моторошних смертей, коли щохвилини життя на волосинці, людина постає в усій величі любові до Вітчизни.

Визвольний похід Радянської Армії на завершальному етапі другої світової війни, бойовий подвиг мінометної роти, яка в складі стрілецького полку пройшла героїчний шлях від кордонів нашої Вітчизни до столиці Чехосло-ваччини Праги — така тема твору.

Сюжет і композиція. «Прапороносці» — роман-трило­гія. Трилогією називають три самостійні твори одного автора, пов'язані єдністю загального задуму.

Своєрідність побудови твору зумовлена життєвим матеріалом, покладеним у його основу. В трилогії послі­довно розповідається про події другої світової війни на її завершальному етапі. Письменник зосереджує свою увагу на подіях особливо значимих, у буденному також знахо­дить незвичайне.

Роман відкривається ліричним вступом — заспівом, у якому визначається суть небувалого у світовій історії героїчного подвигу прапороносців волі: «У справедливих армій доля завжди прекрасна!»

Кожна з частин трилогії — «Альпи», «Голубий Ду­най», «Злата Прага» — є закінченим художнім цілим.

Основна сюжетна лінія твору — визвольний похід ра­дянських військ — охоплює життєві шляхи героїв. Лінії окремих персонажів (Воронцова, Хоми Хаецького, Черни-ша, Сагайди) проходять через усю трилогію, лінії інших дійових осіб (Саші Сіверцева, Ягідки, Ференца) носять епізодичний характер.

Усі три книги роману відкриваються епіграфами, взя­тими зі «Слова о полку Ігоревім». Епіграфи ці стали мовби смисловими і настроєвими ключами до кожної частини "гиору, поглиблюючи його ідейно-художнє звучання.

Важливу ідейно-естетичну функцію у романі вико­нують пейзажі. Картини природи часто подаються через сприймання героїв і викликають певний настрій. Ось, наприклад, епізод, коли Черниш із Козаковим ступили

331

на румунську землю і прощаються з Батьківщиною. Насу­нула хмара, залопотів дощ, «а там — далеко внизу, на рід­ній стороні — ще світило сонце». Воїни < довго і пильно вдивлялися в ту сонячну панораму, ніби хотіли ввібрати її в сзої серця і понести далі з собою». Не жахливо спу­стошеною під час війни, а саме такою, залитою сонцем просторінню стоятиме перед очима Козакова і Черниша Батьківщина, як рідна усміхнена мати.

«Прапороносці» — книга про війну. Природно, що ба­тальні сцени — описи боїв, сутичок з ворогом — займають у композиції роману значне місце. Гончар описує штурм ворожих укріплень, вуличні бої в Будапешті, форсування Морави. В бою розкриваються характер, політична зрілість і військова загартованість бійців та офіцерів. Письменник показує наших воїнів як гуманістів, прапороносців миру.

Образи роману. У романі діє здружений бойовий колек­тив прапороносців. Кожен персонаж твору — своєрідний людський характер, наділений виразними індивідуальни­ми рисами. Зігріті талантом письменника, навіть епізо­дичні постаті запам'ятовуються як живі люди, красиві помислами і діями: відчайдушне хоробрий, невгамовний і енергійний старшина Вася Багіров, душевний поетичний юнак Гай, трагічна смерть якого усіх так глибоко вразила;

відважний і досвідчений розвідник Козаков; брати Бла-женки — вольовий і дисциплінований, зовні похмурий та мовчазний, але діловий Денис і схильний до роздумів Ро­ман. Запам'ятовується і співучий телефоніст, улюбленець роти Маковей, і добродушний Шовкун, і Саша Сіверцев,

і Кармазин.

Яскраво зображені головні образи роману — майор Воронцов, що «був у полку, наче мати в сім'ї»; командир мінометної роти, новатор військової справи Юрій Брян­ський; молодий офіцер Євген Черниш, який приваблює читача своєю чесністю, принциповістю, благородством;

мужній, досвідчений воїн і вірний товариш лейтенант , Сагайда; сміливий, хазяйновитий старшина роти Хома Хаєцький; героїчна дівчина Шура Ясногорська.

Класичний роман Олеся Гончара здобув велику і трив­ку популярність. Твір перекладено багатьма мовами народів світу.