Запитання і завдання

Підготуйте тези виступу на тему «Відображення життя села в авто­біографічній дилогії «Гуси-лебеді летять...» і «Щедрий вечір». Які провідні мотиви поезії Михайла Стельмаха? Чим роман «Правда і кривда» захопив вас найбільше? Чому Михайло Стельмах назвав провідного героя свого твору Мар­ком Безсмертним? Чому виніс його ім'я й прізвище в підзаголовок? Що найбільше захопило вас в образі Марка Безсмертного? Які жіночі образи вам найбільше сподобалися? Як ставиться до них Михайло Стельмах? Яке ваше ставлення до цих героїв?

Яку роль в романі відіграє українська народна пісня? Чи зміг йи

письменник без неї обійтися?

Яку роль відіграють картини рідної природи при створенні образу?

Які характерні особливості палітри Стельмаха-художника?

Який внесок зробив Михайло Стельмах у розвиток української

літератури?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Килимник О. Світ правди і краси: Проза Михайла Стельмаха.-К.: Рад. письменник, 1988.

Наш Михайло Стельмах: Літературно-критичні статті, етюди, есе,-

К.: Рад. письменник, 1982.

Про Михайла Стельмаха.— К.: Рад. письменник, 1987. Руденко-Десняк А. Верность герою: Размышления о пі

Михайла Стельмаха.— М.: Сов. писатель, 1980.

Семенчук І. Михайло Стельмах.—К.: Дніпро, 1982.

'Ваш Я. Ми тебе ніколи не забудемо.—Літ. Україна.—1983. 6 жовт.

Олесь гончар (Народився в 1918 році)

Славний і справжній прозаїк Олесь Гончар...

Михайло Шолохов

Письменник переважно сучасної теми, визначний май­стер слова, Олесь Гончар у своїх романах, повістях, нове­лах художньо досліджує життя кількох поколінь україн­ського народу. Його улюблені герої — трудівники і воїни, мислителі й творці, люди з розвинутим почуттям прекрас­ного, люди високих духовних поривів і активного діяння. У них — працьовитих, чесних, мужніх, справедливих — живе любов до чистого неба і золотої пшениці в степах, до культури та глибинної історії нашого народу, народів інших країн. Героям Гончара притаманний високий ідейно-естетичний ідеал сучасної людини.

Кращі твори Олеся Терентійовича Гончара — справді народного письменника — стали окрасою українського мистецтва слова, збагачують вони й скарбницю літератури світової.

Разом 3 народом

Мальовничі роздоли щедрого талантами полтавського краю. Земля, що викохала Котляревського, Панаса Мирно­го, Глібова, Тесленка, Остапа Вишню, Головка... Південна Полтавщина стала колискою і Олександра Терентійовича Гончара. Народився він 3 квітня 1918 року в невеликій слободі Сухій у селянській родині.

Мати померла рано, зовсім молодою (1920 року), і хлопця виховували її батьки. Любов і ласку виявила до свого внука бабуся Єфросинія Євтихіївна. «...Без неї,— писав Гончар,— певно, я не став би письменником.

327

В її лагідній людинолюбній натурі, в її образі ніби втілю­валося для мене все краще, що є в нашого народу: працьо­витість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдаро­ваність...» '

Вчився Олександр спочатку в рідній слободі, потім у се­лі Хорішках, а семирічку закінчив у Бреусівці Коаельщин-ського району. Добрі вчителі прищепили хлопцеві любов до художнього слова. І юний Олесь (так з легкої руки одного вчителя стали звати школяра) поринув у чарівний світ образів. Вечорами читав бабусі й тіткам «Кобзаря», захоплювався творами Панаса Мирного, Івана Нечуя-Ле-вицького, Івана Франка, Лесі Українки, Степана Василь-ченка, Архипа Тесленка, а з сучасних письменників — Андрія Головка, Остапа Вишні. У хлопця рано пробудився літературний хист: він пише вірші, оповідання, деякі з них публікуються в дитячій пресі.

Після закінчення семирічки Олесь Гончар працює в ре­дакції районної газети (с. Козельщина). Потім їде вчитися до Харківського технікуму журналістики імені Миколи Островського (1934—1937). Закінчивши його, працює в обласній молодіжній газеті.

У 1938 році Гончар вступає на філологічний факуль­тет Харківського університету. Дружна студентська сім'я, лекції відомих професорів, тиша читальних залів Коро-ленківської бібліотеки і — праця, праця, праця! Студент пише художні твори — у газетах і журналах друкує понад десяток оповідань, повість «Стокозове поле», розпочинає роботу над книжкою про Григорія Сковороду. Але творчі наміри і плани перебила війна.

Олесь Гончар добровольцем іде на фронт, хоча й мав відстрочку від призову в армію до закінчення універси­тету. В складі студентського батальйону поблизу Білої Церкви зустрівся з ворогом у кровопролитних боях на річці Рось. Була гіркота відступу, трудні оточенські ночі, лікування після поранення в госпіталі далекого сибір­ського міста, був незабутній визвольний похід по країнах Європи — дорогами Румунії, Угорщини, Чехословаччи-ни. Груди фронтовика прикрасили ордени Червоної Зірки, Слави і три медалі «За відвагу».

Війна стала другим університетом для Гончара. Бачене й пережите просилось на папір, і він у короткі перерви між боями пише вірші. Пі «окопні поезії» сприймаються тепер як своєрідні заготовки для майбутніх великих творів. Поет

Гончар О. Письменницькі роздуми.— К.: Дніпро, 1980.— С. 232.

328

писав про солдатську дружбу, мужність і відвагу бойових товаришів, про їхню любов до Вітчизни. Ось ліричний герой прощається з друзями, зі своїм гвардійським прапо­ром. Він певен, що інші солдати, вірні сини Вітчизни, надійно тримають його в руках:

Усе, що разом пережито, В походах вистраждано,— все, Я знаю, інший гордовито Прапороносець понесе!

(«Знамено полку», 1945).

Назавжди в пам'яті письменника зостались побратими, які впали під кулями. Ще там, на висотах Трансіль­ванських Альп, у затуманених угорських степах він поклявся: «Якщо лишуся живим, розповім про вас!»

І демобілізований гвардії старший сержант, з осені 1945 року студент Дніпропетровського університету, взяв­ся за перо. Перша його повоєнна новела — «Модри Камень». 1946 року в журналі «Вітчизна» побачили світ «Альпи»,— твір, схвалений до друку Юрівм Яковським, перша частина майбутньої трилогії «Прапороносці». На­ступного року вийшла друга частина — «Голубий Дунай», а в 1948 році — остання книга трилогії, «Злата Прага».

Закінчивши університет (1946), Гончар вступає до аспірантури і переїздить до Києва.

«Прапороносці» принесли молодому автору впевне­ність у своїх творчих силах. Трилогія, відзначена Дер­жавною премією, набула величезної популярності: нею зачитувались мільйони.

Підтриманий увагою і любов'ю читачів, визнанням критики. Гончар поринув у напружену творчу роботу. Одна за одною виходять друком його книжки. Про героїчну боротьбу підпільників Полтави під час кімепько-фашист-ської окупації письменник створив повість < Земля гуде» (1947). Низка його новел присвячена подвигові наших людей у роки війни та мирній праці трудіввизків (абірки «Південь», «Дорога за хмари», «Чари-Комиші» тощо).

У 1952 році виходить з друку роман «Таврів» про тяж­ку долю дореволюційного селянства, в 1957 році — роман «Перекоп» про боротьбу народу проти контрреволюції під час громадянської війни.

Від книги до книги мужніє талант Гончара. Його роман «Людина і зброя» (1960) удостоєний Шєвчезвківської премії, новаторський роман у новелах «Тронка» (1963) — найвищої Державної премії. Високою художньою майстер­ністю відзначаються романи «Циклон» (1970), «Берег

829

любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повісті «Бригантина» (1973), «Далекі вогнища» (1986).

Літературно-критичні статті Гончара, його виступи, в яких оригінальне розкривається творчість Шевченка Котляревського, Лесі Українки, Довженка, Рильського, Малишка, Тютюнника, висвітлюються зв'язки літератур народів нашої країни, склали книгу «Про наше письмен­ство» (1972). У 1980 році вийшли в світ «Письменницькі роздуми»—збірка літературознавчих і публіцистичним праць, в яких підносяться проблеми вітчизняної та зару біжної літератур, мистецтва, боротьби за мир.

У 1991 році Олесь Гончар опублікував нову збірк;

«Чим живемо» — книгу про шляхи до українського bu родження, про рідну землю, її велику культуру, історій про тих, які народилися, щоб осяяти Україну.

Після численних поїздок Олеся Гончара до країн світ з'явилися цікаві книги його нарисів «Зустрічі з друзями! (про Чехословаччину), «Японські етюди», нотатки пі США, Данію. Доповідь «Гоголь і Україна» він виголосі у Венеції (Італія) на симпозіумі, присвяченому творчос великого класика.

Протягом дванадцяти років Олесь Гончар очолюва правління Спілки письменників України. Велику робот:

проводить він як народний депутат. Довгий час Гончар бу головою Українського комітету захисту миру і членоз Всесвітньої Ради миру.

За великі заслуги в розвитку української літератур» і плодотворну громадську діяльність письменник 1978 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праї Його обрано академіком Академії наук України.

Творча діяльність Олеся Гончара міцно пов'язана з сз часністю, з важливими проблемами суспільного і культу] ного життя.

Окрилені високою мрією, його герої помислами і ВЧИН-" ками своїми, пристрастями й уподобаннями служать пози­тивним прикладом для читачів. Галерея таких людей, вихоплених із життя, із суворих буднів війни, постав перед нами уже в першому великому творі — натхненній пісні визвольного походу Радянської Армії.