Микола бажан (1904—1983)

І рими уміють стріляти,

І зважте —

На кого стріляють, змагаються а ким,

Микола Бажан

Архітектор і скульптор у мистецтві слова.

Чіткий ритм вірша, незвичайна пластичність і метафо­ричність образів — по цьому відразу пізнаєш визначного класика української літератури Миколу Бажана. Його рядки мовби карбовані на камені.

Філософська заглибленість, піднесена, емоційно напру­жена публіцистичність, предметність і ґрунтовність реалі­стичного словесного малюнка, сюжетність віршів, перевага епічного над ліричним — ось характерні риси творчості Миколи Бажана.

Поет і перекладач, літературознавець і критик, дер­жавний і громадський діяч, енциклопедист і видавець. «Є щось істинно франківське в цій невтомності і в цій постійній інтелектуальній спраглості» ',— писав про автора «Клятви» і «Польоту крізь бурю» Леонід Новиченко.

Найвищих вершин мистецької досконалості Бажан-художник сягнув у монументальному ліро-епічному жанрі.

Поет-епік

Старовинне українське місто Кам'янець-Подільський. Тут 9 жовтня 1904 року в родині військового топографа народився Микола Платонович Бажан. Згодом сім'я пере­їхала до Умані. Уманську гімназію, де вчився Бажан, У 1918 році перетворено на кооперативний технікум.

Новиченко Л. Від учора до завтра.—К.: Рад. письменник,

—— Р 1К7

1883.— С. 167.

333

По закінченні технікуму працює в музеї повітполіт-освіти. З 1921 року Бажан — студент Київського коопера­тивного інституту, потім — Інституту зовнішніх зносин. Багато уваги приділяє вивченню арабської і перської мов.

Дебютом молодого поета був вірш «Руро-марш». Сюжетний вірш займає у творчості поета провідне місце. Героїко-романтична балада в цей час — його улюбле­ний жанр. (Балада — невеликий ліро-епічний твір геро­їчного змісту з драматично напруженим сюжетом). Свій внесок у розвиток цього жанру зробив і Микола Бажан.

Що передусім домінує в ранніх творах поета? Роман­тика суворої правди революції. «Протигаз» (1924) — художнє розкриття драматизму запеклих битв на фронтах громадянської війни. Складні події часів громадянської війни зумовлюють динамічний сюжет балади.

Поезія молодого Бажана розвивається не ізольовано — відчутні творчі зв'язки з українським і російським футу­ризмом (Володимир Маяковський), а також з поетикою Еміля Верхарна, Уолта Уїтмена, лівого німецького експре­сіонізму. Відчутне все більше тяжіння до синтезу еле­ментів різних мистецтв у поезії. Динаміка дії, карбовані ритми, коротка звучна фраза характеризують кращі поезії першої збірки Миколи Бажана «17-й патруль» (1926).

У поемі-триптиху ' «Будівлі» (1929) вперше в твор­чості Миколи Бажана на всю силу прозвучала тема праці. Автор триптиху любить відточену й тужаву строфу:

Зубами чорними зубил Рубають ромби брил, Бетон громадять в кучугури, І пахне, як озон, їдкий металу пил, І котяться важкі акорди сил, Широких спин і мускулястих тіл З залізної клавіатури. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка. («Будинок»)

Яке враження справив Микола Бажан на своїх сучас­ників?

' Триптих—композиція з трьох самостійних, але пов'язаних ідейним змістом або задумом творів.

234

Харківський Будинок літераторів імені Василя Блакит­ного В художню студію ударників, що були покликані в мистецтво, прийшов Микола Бажан. Ось тоді й відбулося перше знайомство українського поета з російським — Лео­нідом Вишеславським. Він згадує: «Це він розповідає нам про країну, яка зветься Поезія, і застерігає нас від легко­важного ставлення до слова. А потім читає нам свою «Три­логію пристрасті», яка щойно вийшла з-під його пера і вразила нас карбованим віршем, бездоганним словом майстра. Це була поема про боротьбу нового світогляду із старим... ми всі разом вийшли з ним у весняну ніч.

Високо в небі майорів годинник на соборовій вежі, і стрілки, сходячись на дванадцяти, точнісінько так, як у бажанівській «Гофмановій ночі», благословляли нас...»

Таке ніколи не забувається!

«З тієї пори постать Миколи Бажана з'єдналася в моїй уяві з постаттю майстра, що стоїть біля палаючого горна й карбує з криці свого часу поетичне слово» ².

Кожна з трьох споруд, яким присвячені вірші «Собор», «Брама», «Будинок», символізує певну епоху людської цивілізації. Картини суспільних відносин подані через зображення функцій архітектурних стилів. Бажан показав себе досконалим майстром широких історичних порівнянь. З особливою силою хист поета виявляється в заключній частиш триптиху «Будинок».

У центрі уваги Бажана — животрепетні політичні проблеми. Напередодні нової світової війни він пристрасно викриває духовну роздвоєність дрібнобуржуазної інтелі­генції («Смерть Гамлета»).

Отже, в двадцяті роки Микола Бажан — уже визнач­ний майстер, кроки його ритмів чіткі й дисципліновані.

Тут доречно буде докладніше повести мову про еволю­цію Бажанового стилю. Тим більше, що є надзвичайно цікаві спостереження не так вітчизняних, як зарубіжних літературознавців.

Принагідне можна зазначити, що українським дослід­никам не слід це ставити на карб — подібних їхніх до­сліджень ніхто б тоді не надрукував. І не тому, що вони були б не на рівні, а тому, що такі думки відразу ж пильні «патріоти» оголосили крамольними.

Відкриваємо антологію «Розстріляне Відродження». «Що ж таке стиль Бажана? — запитує Юрій Лаврінен-

Про Миколу Бажана: Літературно-критичні статті, есе.— К.: Рад. письменник,1984.— С. 256—257. ² Там само.

235

ко.— Футуризм? Експресіонізм? Бароко? Романтика а ля Гофман?»

Передусім що дав Бажанові-поету згаданий футуризм? Автор «Розстріляного Відродження» відповідає: внутріш­ню свободу.

Яка ж роль наступної названої течії? «Експресіонізм дав йому смак пристрасної сили свідомости, спраги до життя і до формування життя, індивідуального висло­ву» ². А вигадливий, примхливий стиль? Бароко україн­ське і західне?

Від цього стилю Бажан творчо запозичив підкреслену урочистість, пишність, складність, підвищену мальовни­чість, динамічність композиції. Коротше: всеохопність деталей, підсумовує Лавріненко, і пафос цілості.

І нарешті романтизм? Зокрема Гофмана і Гоголя? Неповторний стиль кожного зі згаданих митців дав Бажа-нові, твердить Лавріненко, уяву про масштаби фантазії, фантастичності буденного, сміливого розтину по живому і зрощення розірваних світів.

Але все це український поет, наголошує автор «Розстрі­ляного Відродження», брав тільки як матеріал, яким оперував надзвичайно свідомо. Поетика ж вироблялася своя. Самобутня. Не схожа на жодного із художників слова. «Стиль Бажана — це стиль людини і доби 1917— 1933 pp., що їх дитиною він був, їх любив і ненавидів, аналізував і давав їм власну синтезу. Хвильовий ще до появи Бажана назвав цей стиль «романтикою вітаїзму», розуміючи цей термін так широко, що й неокласиків уважав якоюсь мірою причетними до нього» ³.

Але чи точно окреслив Микола Хвильовий створене ним поняття? «Великий інтуїтивіст» переклав цей клопіт на плечі молодших творців літератури. «І дійсно, вже через два роки Бажан своїм ліричним епосом дав один із найбільш автентичних вкладів у романтику вітаїзму — поруч Тичини-лірика, Куліша-драматурга, Хвильового і Яновського-прозаїка, Курбаса-режисера і Довженка-кіномитця. І коли Хвильовий прочитав «Гофманову ніч», то на очах компанії колег-літераторів у клубі Блакитного буквально упав до ніг Бажана.

Безумовно, бароко і романтизм — головне успадку­вання Бажана» ⁴.

' Лавріненко Ю. Розстріляне Відродження.— С. 307.

² Там само.

³ Там само.— С. 308. * Там само.

236

«Сила», «гра» — ось якими поняттями оперує тепер Бажан-епік. «Сила стихій, сила закономірності!, сила су­перечностей, гра сил і їх ритмів. А найбільше сила люди­ни на тлі вищих від неї законів світу. І в цю гру поет кидає і велику силу свого таланту, цілої своєї незвичайної осо-бистости. З несамовитістю експресіоніста й романтика, з точністю конструктора, оперуючи брутальною метафорою, антитезами сил і їх ритму, копальнями життєвої фактури і найбагатшим в українській поезії словником, розпікаючи вогнем сатири і трагічного патосу мову, він опановує ба-рокково-романтичний хаос свого розбурханого до дна часу і своєю естетичною інтуїцією дає йому цілеспрямованість

і плян» '. . .

І гостросюжетна балада, і динамічна поема, і віршо­вана новела — це психологічне дослідження з глибокими філософськими роздумами.

Наголошуємо: епічна поема стає чи не найулюблені­шим жанром Миколи Бажана («Сліпці», «Безсмертя», «Мати», «Батьки й сини»).

Оборонна тематика, мотиви передгроззя характерні і для інших творів Бажана, зокрема для циклу «Борис-лавські оповідання». Мужнім прикордонникам, героям Хасана Бажан присвячує поему «Мати» (1939).

У відомих циклах кінця 30-х років «Грузинські поезії» та «Узбекистанські поезії» розкривається тема дружби народів.