Романтичний прозаїк

Постійне експериментування, невтомні пошуки оригі­нальної форми — іншого шляху Юрій Яновський не уяв­ляє собі. Адже його кредо — новаторство. І в поезії, і в прозі, і у кінодраматургії, і в публіцистиці. У всіх цих літературних видах він прагне сягнути художніх вершин.

Молодому письменникові дуже часто ще бракує досві­ду. Але не в характері Яновського-художника відступати. У подоланні перешкод він стає ще затятішим: «Я вчуся, я переучую все спочатку». Наполеглива праця-вдоскона­лення дає свої результати: реальна основа романтичної спрямованості творчих пошуків Юрія Яновського поглиб­люється, соціальна наповненість і життєва перспектив­ність естетичного ідеалу увиразнюється. Свідчення цьо­му—перша невеличка повість «Байгород» та роман «Майстер корабля».

Без бодай побіжного огляду цих творів ми не зможемо до кінця збагнути художнього загострення драматизму громадянської війни у романах «Чотири шаблі» й «Верш­ники».

Ідейно-естетичним, філософським лейтмотивом повісті <Байгород» (1927), її «романтичними крилами» є слова:

«Життя є молодість, труд і любов»,

Цей афоризм Юрія Яновського можна поставити епі графом до всього твору.

Повстання байгородців проти грабіжницької армії анархістів — така сюжетна основа повісті.

Головне в «Байгороді» — долання ілюзій романтично настроєним юнаком Кіханою, драматизм його прилучення до складної боротьби... Самобутність, незвичайність Кіха-ни воїна і громадянина — ось що передусім цікавить Яновського-романтика. Піднімаючи в кульмінаційній точ Щ повісті байгородців в атаку. Тихий Вітер гине. Але по­тяг людей до свободи жертви вже не зупинять.

Значним у творчій біографії Юрія Яновського став Роман «Майстер корабля» (1928). Автор славить людську натхненну працю, людську творчість.

1ЯЇ

За своею композиційною організацією «Майстер кораб­ля» — роман-монолог, в якому, звичайно, є й численні діалоги оповідача зі своїми опонентами, «вставні» новели-розповіді персонажів (передусім — Богдана) про незви­чайні пригоди «до роману», листи (Тайах), коментарі-«ре­цензії» на ці мемуари синів То-Ма-Кі, докладний новітній «трактат» Професора про будівництво корабля, «Заува­ження письменника» (є й такий підрозділ) тощо. Отже, це—роман-спогад, причому, здебільшого, «багатошаро­вий» (в просторово-часовому плані): на сучасну мемуарну оповідь весь час «накладаються» «кадри» — спогади давно минулого. Будова корабля — то й творення мистецтва.

Не без підстав своєрідним підсумком раннього періоду творчості Юрія Яновського названо роман «Майстер корабля». Переведення морально-філософської теми в со-ціально-політичний аспект (діалоги То-Ма-Кі, Професора, Сева і високого режисера), поглиблений психоаналіз (мо­нологи персонажа — «Я», листи Тайах) — все це інтерпре­тується як одна з перших спроб до створення українського інтелектуально-філософського роману.

У 1924 році, коли у київському журналі «Глобус», у га­зеті «Більшовик», у харківському місячнику «Червоний шлях» і в деяких інших вперше почали з'являтися вірші та оповідання Юрія Яновського, «був перед днем дуже зна­чущої і важливої доби в історії українського культурного і громадсько-політичного життя. З початком 1925 року почалися великі баталії за шляхи розвитку, за форми, за стилі української літератури і мистецтва, а в кінцевому результаті — за нові шляхи, за нові форми українського громадсько-політичного життя, за новий тип української людини і її духовності в цілому.

Саме тоді ініціатор і духовний провідник цього україн­ського Sturm und Drang'y Микола Хвильовий... глибоко і відважно накресливши нові шляхи культури і духовно­сті, закінчуючи свій перший цикл полемічних памфлетів, поставив був свій історичний запит до української молоді:

«Кажіть же, юнаки і юнки: — Камо грядеши!?»

Юрій Яновський належав до тієї першої талановитої української молоді, що відразу беззастережно відповіла ясно і недвозначно на цей запит позитивно під неспокій­ний і небезпечний прапор нашого великого слобожанця» '.

' К о с т ю к Г. Лицар культури надії.— Українське слово: Хресто­матія української літератури та літературної критики XX ст.— У 3 т.— К.; Рось, 1994.—Книга II.—С. 435.

188

Наступний роман Юрія Японського «Чотярк шабяі» вперше окремою книгою вийшов у 1930 році у видавництві «Книгоспілка».