Нові поетичні верховини

Післявоєнна творчість Рильського плідна й багатогран­на. Десятки нових книг написав поет за цей час. Най-видатніші з них: «Мости» (1948), «Братерство» (1950), «Троянди й виноград» (1957), «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959), «Зимові записи» (1964).

Рильський художньо осмислює проблеми праці й твор­чості, духовного багатства людини-трудівника, пише

про красу природи і світу, звертається до теми боротьби за мир.

Тема праці привертала увагу Рильського ще в довоєнні роки, але особливо після війни. Щораз нові й нові поетичні образи знаходить він у своїй мистецькій скарбниці. У вірші «Весняні води» — образ людини, яка «обертає в сад пустині і в стоколосся колос оберта...»

Краса природи і творча праця людини, твердить поет, можливі тільки за умов миру.

Рильський не раз висловлював думку, що поет має бути вірним сином свого народу, уміти не тільки правдиво

173

відображати дійсність, а й перетворювати її. Про це йдеться у вірші «X у д о ж н и к» (1954).

Художник — не холодний спостерігач, не все, «що по­трапить йому під руку», старається відтворити на картині. Найбільшого успіху він досягає тоді, коли створює життєві, правдиві образи, сповнені динаміки життя, коли узагальнює, типізує, з безлічі подій і фактів уміє відбира­ти иаіїхарактерніше, найсуттєвіше. А іноді й дрібниці, не­помітні деталі таять у собі «велике сяєво» думки, здатні, наче у фокусі, сконцентрувати широкі узагальнення («Як в іскрі — блискавка і грім»), У творах самого Рильського немало таких поетичних знахідок.

Поет наділяє художника рисами творця-громадянина. Зміст його діяльності — активно втручатися в життя. Ідея твору — в останніх рядках:

Яке глибоке щастя — жить, Буть гідним імені людини, Народу й людськості служить!

Рильський любив ліс і поле, річку і тихі заводі, порослі очеретом. Любив ранкову зорю і посвист качиних крил, голос перепела в степу. Цю закоханість у природу поет

проніс через усе життя.

Мов до живої істоти, звертається він до лісу в поезії «Розмова з другом» (1954). Поет звертається до своїх сучасників берегти кожну стеблинку, дбати про «веселе птаство в лісі», про «веселі дерева». Ми збідніли б духовно, якби дивилися на ліс тільки як на матеріал для будівництва. Ліс — це живий витвір природи.

Перші дві строфи, у яких поет передає свої зорові та слухові враження, починаються анафорою: «Ліс зустрів мене як друга...» Поет до найтонших нюансів знає голоси птахів, зачаровано слухає «ніжний голос зозулі, вогке одудів гукання, кругле цикання дроздів», відчуває кожен шерхіт листочка. Лист осоки і на безвітрі неспокійний. І поет навдивовижу точно пише про «срібне шемрання осик». Вірш Рильського вчить нас, як треба ставитися до природи, до навколишнього світу.

Нев'януче цвітіння слова

Творче життя Рильського останніх літ — найвищий розквіт його таланту. Це сходження на мистецькі верхо­вини стало можливим завдяки глибокому проникненню співця в сутність народного життя. Рильського хвилювали проблеми загальнолюдського розвитку, морально-етичні

174

питання, що стосуються життя людини в добу сучасну й прийдешню. Поет роздумує над проблемами краси праці і краси природи, дійовості мистецтва і ставлення людини до поезії й науки.

У центрі тематичних обширів Рильського — людина-творець, її місце серед інших людей, серед природи, її багатий духовний світ. Однією з кращих книжок поета цього періоду е «Троянди й виноград», яка разом із збір­кою «Далекі небосхили» була відзначена .Державною премією 1960 року.

Збірка «Троянди й виноград» (1957) сприймається як натхненна пісня про красу людського буття, красу мисте­цтва і природи, про творчу працю. Праця не з примусу, а за покликом серця приносить моральне задоволення і щастя в житті, робить його цілеспрямованим.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніясно серце тисне,

У щастя людського два рівних в крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне.

Ці рядки, в яких висловлена основна думка поезії,— щастя людини в красі творчої праці,— якнайкраще харак­теризують духовний світ сучасників.

У збірці «Далекі небосхили» (1959) Рильський зібрав твори, присвячені темам дружби народів, інтернаціональ­ного єднання трудящих усього світу. Народилась вона після багатьох подорожей поета.

У циклі поезій «На братній землі» — картина життя Білорусі, екскурси в її героїчне минуле, теплі рядки про Янку Купалу та Якуба Коласа.

Розділ «Книга про Францію» — це лірико-публіцис-тичні нариси та вірші, в яких Рильський розповідає про кращих синів французького народу — героїв Паризької комуни, бійців руху Опору, про славетних письменників, геніїв культури.