Заспів юного серця

Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві у дрібнопоміщицькій родині. Батько його Тадей Рильський був етнографом і громадським діячем. Мати — проста селянка.

Дитинство майбутнього поета минуло в селі Романівні на Київщині. Максим товаришував з дітьми селян-бідняків, тому й знав злигодні їхнього життя.

У гімназію вступив одразу до третього класу. Великий вплив на формування світогляду поета мав композитор Микола Віталійович Лисенко, у якого мешкав гімназист. Микола Віталійович прищеплював йому любов до народ­ної пісні та музики, формував художні смаки. Добрим сло­вом згадував Рильський своїх учителів Надію Новоборську та Дмитра Ревуцького. Це вони вводили його в дивовиж­ний світ художнього письменства. Учень ретельно студію­вав античну літературу та мистецтво, класичну українську

165

та російську поезію, захоплювався Шевченком, Пуш­кіним, Мідкевичем. Саме їх, великих співців слов'янського світу, мав Рильський за найдорожчих своїх учителів.

Романівка з її природою, прогресивні культурно-мис­тецькі кола Києва рано пробудили у Рильського потяг до літературної творчості. Перші віршовані рядки він напи­сав у семилітньому віці. А перша збірка поезій «На білих островах» вийшла, коли авторові було п'ятнадцять років. У час її виходу в світ Рильський ще остаточно не сформу­вався як особистість. Це був період навчання і пошуків.

Ліричний герой поета-гімназиста прагне знайти прав­дивий шлях у житті, плекає неясні надії осягнути бажану мету. Деякі вірші позначені песимістичними настроями. Душу героя бентежить нещасливе кохання, неясність перспектив, невдоволення життям.

І все ж у ранніх поезіях Рильського бадьорий мотив переважав («Дівчина», «Як ти, весела...», «Гей, удармо в струни, браття...», «Ще не всі проспівав я пісні...»). Автор малює реалістичні картини природи. Привертає увагу вірш «Пісня», присвячений композиторові Лисенку. Поет співчуває женцям, які від тяжкої праці «потом вкрились», просить жайворонка розважати «людську тугу» дзвінкими піснями.

Закінчивши гімназію (1915), Рильський вступив до Київського університету. Навчався на медичному факуль­теті до 1918 року, а потім перейшов на історико-філологіч ний факультет університету. Але різні причини перешко­дили його навчанню, і він змушений був виїхати на село. Якийсь час працював у Сквирі помічником секретаря про­довольчої управи, потім учителював.

Понад півтораста віршів склали другу книжку Рильсіг кого «Під осінніми зорями» (1918). Писав їх учень стар­ших класів гімназії, а потім студент університету. Частина поезій друкувалась у журналах та газетах. До збірки потрапило чимало віршів незрілих, наслідувальних. Та в ній справжні поетичні шедеври, які хвилюють нас і понині:

На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе В обіймах золотої мли.

Дорога в'ється між полями... Ти не прийдеш, не прилетиш — І тільки дальніми піснями В моєму серпі продзвениш.

166

Світлими почуттями живе ліричний герой мініатюри «Поле чорніє. Проходять хмари...» (1911— 1918). Серце його відсвічує радістю: прийшла весна! Від­чувається, що він закоханий у рідну землю, що він любить життя. Короткі розповідні речення змінюються окликами, а потім запитаннями («Де вас подіти, зелені надії?»). Хіба ж можна байдуже споглядати весняну красу рід­ного краю? Тому й вириваються з грудей слова натхненної любові: «Земле! Як тепло нам із тобою!»

Природу Рильський малює за допомогою виразних тропів. Ось уособлення: «річка синіє, зітхає, сміється», «проходять хмари, гаптують небо химерною грою». Епітет зелені до слова надії вживається в значенні молоді, як листя на дереві весною. Поезія з її прозорими тонами й барвами сповнює серце читача радістю життя.