- •1. Поняття і сутність культури. Існує багато визначень культури. Культура є похідною від людської діяльності
- •2. Основні концепції культури.
- •3. Функції культури.
- •4. Субкультура та її функції.
- •5. Поняття українська культура та фактори, які визначають її особливості.
- •7. Стародавня культура трипільців та сх. Слов’ян.
- •8. Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен.
- •9. Мовна та писемна спадщина кр. Роль писемності.
- •10. Архітектура кр. Софія Київська.
- •11. Особливості світосприйняття людини часів Київської Русі.
- •12. Політична культура Київської Русі.
- •13. Книжна справа та початок літописання в Київській Русі.
- •14. Іконопис, фресковий живопис та ювелірне мистецтво Русі в X-XII.
- •15. Соціально-політична і культурна ситуація в Галичині та на Волині в XII—XIII
- •16.Міста, княжі двори – основні центри культури гвк.
- •17.Освіта, наука, архітектура та мистецтво гвк.
- •19. Особливості формування українського етносу в умовах польсько-литовського співіснування.
- •21. Виникнення козаччини. Традиції, звичаї, побут.
- •22. Національно-культурне і релігійне життя. Церква і духовенство в XIV-XVII ст..
- •23. Братства. Виникнення друкарства. Перекладна і літописна література.
- •24. Образотворче мистецтво. Жовківська, чернігівська, новгород-сіверська малярські школи.
- •26. Музична культура, театральне мистецтво та кобзарство XVII-XVIII ст..
- •27. Києво-Могилянська академія, її загальнослов’янське значення.
- •28. Розвиток козацького літописання та усної народної творчості.
- •29. Українське бароко як нове світовідчуття.
- •30.Архітектура та образотворче мистецтво доби українського бароко.
- •31.Формування української літерературної мови в XVIII-xiXст.
- •32. Романтизм та романтичне світовідчуття в українській літературі.
- •33.Проблеми розвитку української культури в Австро-Угорщині.
- •34. Декабризм в Україні, його політична програма.
- •36. Масонство, як явище культури.
- •35. Київські романтики та Кирило-Мефодіївське братство.
- •37. Тарас Шевченко, як ідеолог та провідник національного відродження.
- •38. Українська музична культура і образотворче мистецтво в другій пол. XIX ст.
- •39. Особливості розвитку укр. Культурного процесу в другій пол XIX ст.
- •40. Розвиток освіти освіти на укр. Землях в XIX ст.. Освітня реформа.
- •41. Модерн в україні. Основні риси стилю модерну.
- •42. Українська культура в добу національної революції 1917-1920 рр..
- •43. Формування української національної школи. Українська Академія Наук.
- •44.Видавнича справа, преса, театральне мистецтво в 20 роки XX ст..
- •46. Мистецтво авангарду, його основні течії.
- •47. Укр. Кіномистецтво першої пол. XX ст.. Творчість о.Довженка.
- •48. Музична культура першої половини XX ст..
- •49.Репресивні акції сталінізму та їх трагічний вплив на розвиток української національної культури.
- •50. Національно-культурне відродження в Україні в середині 60-поч 90 рр. Та його особливості.
- •51. Розвиток укр. Кіно та симфонічної музики в радянський період.
- •52. Науково-технічні досягнення укр. Суспільства в другій пол. XX ст.
- •53. Укр. Культ. Процес в еміграції. Роль та місце української діаспорної культури XX ст. В історії культури України.
- •54. Культурні перетворення в Україні в перші роки незалежності. Відродження національної культури та історичної пам’яті.
- •55. Особливості розвитку української культури доби незалежності, здобутки та втрати.
- •56. Постмодернізм і його прояви в сучасній українській культурі.
- •57. Сучасна політична культура українського суспільства.
- •58. Духовна, релігійна культура та світогляд сучасної людини.
- •59. Розвиток освіти в сучасній україні. Болонський процес.
- •60. Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •2. Основні концепції культури
- •7. Стародавня культура трипільців та сх. Слов’ян
- •13. Книжна справа
4. Субкультура та її функції.
Будь-яке співтовариство — носій певної субкультури. Традиції, звичаї тієї чи іншої людської спільноти, зразки, норми, вірування, засоби й цілі власної діяльності є важливими характеристиками культури людини, безпосереднім змістом її свідомості і поведінки "Субкультура" як методологічна категорія дозволяє також відрізнити соціально прийнятні форми соціально-культурної диференціації (професійні, молодіжні, наукові, релігійні субкультури, субкультури національних меншин) від антисоціальних (фашистських рухів, терористичних угруповань, злочинних груп тощо).
Форми організації різних субкультур неоднакові. Вони можуть достатньо чітко визначитись нормами формальної (статутної, кодифікованої) соціально-структурної одиниці — наприклад, політичні партії, професійні об'єднання. Деякі інші субкультури напівформальні (соціокультурні чи соціополітичні рухи). Субкультура як складник культури визначається специфікою змісту таких загальних ознак, як предмети, що складають умови і об'єкт інтересів її членів; способи регуляції взаємодій і відношень між ними; критерії оцінки взаємодій і станів субкультури в цілому.
Існуючі субкультури оцінюються не лише їхніми представниками, але й представниками інших груп. Від того, які оцінки домінуватимуть — позитивні, негативні, нейтральні — залежить доля субкультури, її стійкість, напруга відношень у ній, можливості розвитку тощо. одні більше, інші менше впливають на культурний поступ. Ціннісний релятивізм у співвідношенні субкультур неефективний — як у сфері суспільної практики, так і в сфері соціального чи наукового пізнання.
Динамічний рівень культури і суспільства характеризується типами субкультур і формами їхнього вияву в широкому соціокультурному контексті. Це дозволяє конкретизувати культурний рівень досліджуваних субкультур певного типу.
Отже, субкультура є видовим поняттям, похідним від родового "культура" і означає культурну спільність з деякими особливими рисами та ознаками, виділеними з тієї чи іншої культури. У центральних субкультурах формуються найбільш стійкі утворення, які зберігають систему цінностей даної культури, її традиції, її різноманітні історичні здобутки. Периферійні субкультури культивують риси, які менш розвинені або зовсім не розвинені в центральних субкультурах. Інновації периферії підтримуються або не підтримуються центром. Вони з'являються як неформальні об'єднання людей, які культивують деяку культурну особливість. Члени субкультурних об'єднань можуть виявляти як прагнення до інституціоналізації своєї субкультури, так і намагатись обійти її з метою збереження власної неповторності, ідентичності тощо. Учасники політичних рухів, стверджуючи певні цінності, як правило, намагаються розповсюдити свої переконання на все суспільство, найшвидше втілити знайдене ними в соціальне і культурне ціле. Деякі ж альтернативні молодіжні рухи намагаються відокремитись від "офіційної" культури, зберігаючи власні цінності недоторканими з боку інших субкультур.