- •1. Поняття і сутність культури. Існує багато визначень культури. Культура є похідною від людської діяльності
- •2. Основні концепції культури.
- •3. Функції культури.
- •4. Субкультура та її функції.
- •5. Поняття українська культура та фактори, які визначають її особливості.
- •7. Стародавня культура трипільців та сх. Слов’ян.
- •8. Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен.
- •9. Мовна та писемна спадщина кр. Роль писемності.
- •10. Архітектура кр. Софія Київська.
- •11. Особливості світосприйняття людини часів Київської Русі.
- •12. Політична культура Київської Русі.
- •13. Книжна справа та початок літописання в Київській Русі.
- •14. Іконопис, фресковий живопис та ювелірне мистецтво Русі в X-XII.
- •15. Соціально-політична і культурна ситуація в Галичині та на Волині в XII—XIII
- •16.Міста, княжі двори – основні центри культури гвк.
- •17.Освіта, наука, архітектура та мистецтво гвк.
- •19. Особливості формування українського етносу в умовах польсько-литовського співіснування.
- •21. Виникнення козаччини. Традиції, звичаї, побут.
- •22. Національно-культурне і релігійне життя. Церква і духовенство в XIV-XVII ст..
- •23. Братства. Виникнення друкарства. Перекладна і літописна література.
- •24. Образотворче мистецтво. Жовківська, чернігівська, новгород-сіверська малярські школи.
- •26. Музична культура, театральне мистецтво та кобзарство XVII-XVIII ст..
- •27. Києво-Могилянська академія, її загальнослов’янське значення.
- •28. Розвиток козацького літописання та усної народної творчості.
- •29. Українське бароко як нове світовідчуття.
- •30.Архітектура та образотворче мистецтво доби українського бароко.
- •31.Формування української літерературної мови в XVIII-xiXст.
- •32. Романтизм та романтичне світовідчуття в українській літературі.
- •33.Проблеми розвитку української культури в Австро-Угорщині.
- •34. Декабризм в Україні, його політична програма.
- •36. Масонство, як явище культури.
- •35. Київські романтики та Кирило-Мефодіївське братство.
- •37. Тарас Шевченко, як ідеолог та провідник національного відродження.
- •38. Українська музична культура і образотворче мистецтво в другій пол. XIX ст.
- •39. Особливості розвитку укр. Культурного процесу в другій пол XIX ст.
- •40. Розвиток освіти освіти на укр. Землях в XIX ст.. Освітня реформа.
- •41. Модерн в україні. Основні риси стилю модерну.
- •42. Українська культура в добу національної революції 1917-1920 рр..
- •43. Формування української національної школи. Українська Академія Наук.
- •44.Видавнича справа, преса, театральне мистецтво в 20 роки XX ст..
- •46. Мистецтво авангарду, його основні течії.
- •47. Укр. Кіномистецтво першої пол. XX ст.. Творчість о.Довженка.
- •48. Музична культура першої половини XX ст..
- •49.Репресивні акції сталінізму та їх трагічний вплив на розвиток української національної культури.
- •50. Національно-культурне відродження в Україні в середині 60-поч 90 рр. Та його особливості.
- •51. Розвиток укр. Кіно та симфонічної музики в радянський період.
- •52. Науково-технічні досягнення укр. Суспільства в другій пол. XX ст.
- •53. Укр. Культ. Процес в еміграції. Роль та місце української діаспорної культури XX ст. В історії культури України.
- •54. Культурні перетворення в Україні в перші роки незалежності. Відродження національної культури та історичної пам’яті.
- •55. Особливості розвитку української культури доби незалежності, здобутки та втрати.
- •56. Постмодернізм і його прояви в сучасній українській культурі.
- •57. Сучасна політична культура українського суспільства.
- •58. Духовна, релігійна культура та світогляд сучасної людини.
- •59. Розвиток освіти в сучасній україні. Болонський процес.
- •60. Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •2. Основні концепції культури
- •7. Стародавня культура трипільців та сх. Слов’ян
- •13. Книжна справа
1. Поняття і сутність культури. Існує багато визначень культури. Культура є похідною від людської діяльності
Cлово "культура", походить від латинського cultura і в перекладі означає обробіток, вирощування, догляд. Первісно це стосувалося землеробської праці. Згодом термін почав уживатися в ширшому значенні.
Культура - це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством, протягом усієї історії, а також сам процес творення і розподілу матеріальних і духовних цінностей
Зрозуміти сутність культури можна лише через призму діяльності людини, суспільства, народів, що населяють нашу планету. Культура не існує поза людиною. Її виникнення обумовлено тим, що людина постійно шукає сенсу свого життя та діяльності. Разом з цим, не існує ані суспільства, ні соціальної групи, ні людини без культури чи поза нею. В культурі розкривається духовний світ людини, її сутність, тобто: здібності, потреби, світогляд, знання, вміння, соціальні почуття, національний характер тощо. Будь-яка людина в процесі свого життя оволодіває тією культурою, яка була створена її попередниками. Разом з тим вона вносить свій вклад в культуру суспільства, оскільки результати її трудової діяльності мають культурне значення. За створеними в ту чи іншу епоху цінностями можна судити про рівень культури даної епохи.
Аналіз сутності культури, її місця, ролі в суспільстві дозволяє виділити основні взаємопов'язані сторони, аспекти культури:
культура — народжене суспільством, властиве суспільству соціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує духовне життя людини;
культура — процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання навколишнього світу і самої людини у цьому світі, на отримання об'єктивної і достовірної інформації про світ, де головну роль грає наука і мистецтво;
культура покликана допомогти людині не тільки пізнати світ й саму себе, але й визначити своє місце в світі, світоглядні установки;
культура включає в себе сутність досягнутих людиною у процесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей, а також відповідних ціннісних орієнтацій людини в світі;
культура, створюючи необхідні для орієнтації людини у світі норми поведінки та оцінки, забезпечує регулювання соціальних відносин людей;
культура виступає як потужній фактор формування людських сутнісних сил, формування людини в людині, перетворення її природних захоплень, потреб, емоцій в справжні людські. Саме цьому полягає її гуманістичний зміст.
Культурологія порівняно молода наука. Оформлення її як специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового часу і пов'язане з філософськими концепціями історії Дж. Віко, І. Гердера і Г. Геґеля.Більшість культурологів сходяться на тому, що у розвитку культурології можна виділити кілька основних теоретичних концепцій або парадигм як більш менш відрефлексованих теоретичних і методичних положень, на які спираються культурологічні дослідження.
2. Основні концепції культури.
Вивчення походження, сутності культури має свою історію. Воно знайшло свій вияв у різних теоріях культури. Серед них найбільш типовими є еволюціоністська, антропологічна, філософська, революційно-демократична, а також циклічна концепція (або концепція культурних круговоротів) та інші.
Еволюціоністська теорія культури представлена в працях американського вченого Л. Моргана і англійського історика Е. Тейлора.. Сутність еволюціоністської концепції культури полягає в тому, що висувається і обґрунтовується принцип єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури. Аналізуючи культуру первісного суспільства, Е. Тейлор дійшов висновку, що розвиток того чи іншого народу відбувається прямолінійно, від простого до складного
Основоположником концепції циклічного розвитку культури вважається італійський філософ Дж. Віко. Кожний народ, на думку вченого, проходить цикл у своєму розвитку, який включає три епохи: дитинство, або бездержавний період, де провідна роль належить жерцям; юність, для якої характерне формування держави і підкорення героям; зрілість людського роду, де відносини між людьми регулюються совістю та усвідомленням свого обов'язку.
Антропологічна, або функціональна, концепція культури представлена в працях видатного англійського етнографа і соціолога Б.К. Малиновського і французького етнолога і соціолога К. Леві-Строса, американського етнографа А. Кребера та багатьох інших. Сутність цієї концепції полягає в тому, що виникнення й розвиток культури пов'язується з потребами людства. Б.К. Малиновський потреби, що обумовили виникнення культури, ділить на первинні, похідні та інтегративні. Первинні потреби спрямовані на продовження роду і забезпечення його життєдіяльності, їм відповідає розвиток знань, освіти, житлових умов. Похідні потреби спрямовані на виготовлення і вдосконалення знарядь праці. Їм відповідає розвиток економіки і культури господарювання. Інтегративні потреби проявляються в необхідності згуртування і об'єднання людей, в потребі авторитету
Значного поширення набула марксистська концепція культури. Її основоположниками були К. Маркс (1818—1883) і Ф. Енгельс (1820—1895). Вона грунтується на принципі, що визначальним у походженні і розвитку культури є матеріально-перетворююча суспільна діяльність людей, яка спрямована перш за все на задоволення матеріальних потреб, а також на формування висококультурної людини як суспільного суб'єкта діяльності.
Основні положення концепції Шпенглера.Свою концепцію він виклав у своїй знаменитій «Занепад Європи». Він відкинув концепцію лінійного розвитку світового культурного прогресу і обґрунтував теорію рівноцінного циклічного розвитку культур. На його думку, кожна культура є «живим організмом» і має свою історію. Він заперечував існування загальнолюдської культури, доводячи, що всесвітня історія складається з історії 8 замкнених у своєму розвитку культур. До таких культур належать: китайська, Інд., Єгипет., аполонівська, віз-ар, зах.євр. і культура майя. На історичну арену виходить рос-сиб культура, яка перебуває у стадії становлення. Кожна культура на думку Шпенглера, має свою долю і живе приблизно 1000-1500років. Потім коли вмирає і сліди від неї залишаються у формі цивілізації. Концепція долі є основоположною у філософії Шпенглера. Перехід до цивілізації. означає відмову від демократії, політичних свобод, лібералізму, прав людини і перехід до жорстокої диктатури. Загрозу земній історії Шпенглер вбачає в надміру раціоналізованій і вкрай запрагматизованій діяльності людей.