1.Глюкозурія та кетонурія, їх діагностичне значення

Виділення глюкози з сечею називають глюкозурією. Спостерігається вона при рівні глюкози в крові, вищому за нирковий поріг, який у моногастричних тварин становить 8—9 ммоль/л, а у жуйних — 5—6. При ураженні нирок канальці втрачають здатність до реабсорбції глюкози, тому величина порогу знижується і глюкоза починає виділятися з сечею при нормальній її концентрації у крові. Розрізняють фізіологічну (при поїданні тв. великої кількості вуглеводних кормів, після фіз.. навантаження, в перед- і післяродовий періоди, при введенні кофеїну, діуретину, кортикостероїдів, внутрішньовенній ін'єкції гіпертонічного розчину натрію хлориду і глюкози.) Короткочасна глюкозурія є наслідком нервового збудження.

Патологічна- спостерігається при захворюваннях ЦНС(неінсуляторна), інсуляторного апарату підшл. залози та інших залоз внутрішньої секреції (ендокринна), а також при ураженні нирок ( ренальна).

Неінсуляторна - при ураженні ЦНС(сказ, чума собак, лістеріоз, менінгоенцефаліт, травми мозку), отруєнні скипидаром, хлороформом, хлоралгідратом. Серед ендокринних глюкозурій, спричинені недостатньою секрецією інсуліну (діабетична), гіперфункцією надниркових залоз (мозкової речовини і рідше – кори), гіпофіза та щитоподібної залози. Сюди ж належить печінкова глюкозурія, яка спричинюється порушенням глікогенсинтезувальної функції печінки.

Ренальна зумовлюється зниженням реабсорбції глюкози в ниркових канальцях (‘’ренальний’’) діабет і може спостерігатися при хворобах нирок ( гломерулонефрит, нефроз, нефросклероз). Досліджують глюкозу якісними і кількісними пробами. Для експрес-аналізу використовують індикаторні смужки. Якісні проби грунтуються на відновлювальних властивостях глюкози. Це проби Бенидикта, Гейнеса, Ніляндера, Фелінга та ін. Кількісне визначення цукрів у сечі проводять методом зброджування у цукрометрах. У сечі здорових тварин містяться сліди цукру (глюкози), які не виявляються хімічними реакціями, що застосовуються в лабораторіях. Тому сечу прийнято вважати вільною від глюкози та інших цукрів. Визначення глюкози слід проводити зразу після одержання сечі, оскільки при зберіганні проб в умовах кімнатної температури відбувається ферментативне зброджування вуглеводів під дією ферментів мікроорганізмів і грибків.

Збільшення вмісту кетонових тіл в сечі називають кетонурією. Пов'язана вона з недостатнім забезпеченням жуйних тварин легко-перетравними вуглеводами в поєднанні з високим вмістом в раціонах білків і жирів та при згодовуванні кормів, які містять кетоген-ні речовини (масляну кислоту). Кетонурія є наслідком тривалого' голодування, виснаження, підвищення температури тіла. Діагностують кетонурію при цукровому діабеті, нирковій глюкозурії, кетозі, діареях, важких інтоксикаціях, захворюваннях печінки, центральної нервової системи (сказ, лістеріоз, еклампсія). Визначення кетонових тіл у сечі є високоінформативним і раннім тестом при діагностиці прихованої форми кетозу корів, овець, свиноматок.

Венний пульс

Особливості венного пульсу досліджують за яремною веною. Розрізняють негативний (фізіологічний) і позитивний (патологічний) венний пульс. Негативний венний пульс проявляється набряканням яремних вен у момент систоли правого передсердя. Течія крові в цей час уповільнюється, оскільки кров із них не надходить у передсердя. У момент діастоли передсердя течія крові збільшується, кров із яремної вени надходить у передсердя, і тому об'єм вен зменшується. У нормі негативний венний пульс чіткіше виражений у великої рогатої худоби, особливо при нахилянні голови. У коней він помітний лише біля основи шиї і також посилюється при нахилянні голови. Негативний венний пульс визначають стискуванням яремної вени в середній третині шиї. Периферична ділянка її при цьому наповнюється кров'ю, коливання в ній зникають, а центральна, яка спрямовується до серця, западає. У деяких тварин спостерігаються ледь помітні коливання вени в нижній частині центральної ділянки, особливо при опущеній голові. Позитивний венний пульс проявляється наповненням і пульсацією центральної ділянки вени, що є характерним для недостатності тристулкового клапана, миготливої аритмії, "тампонади" серця і травматичного ретикулоперикардиту. Особливо він є типовим для недостатності тристулкового клапана, коли кров через нещільно закритий правий атріовентрикулярний отвір під час систоли шлуночків повертається у праве передсердя і порожнисті вени. Позитивний венний пульс, на відміну від негативного, збігається із систолою шлуночків, через що він одержав назву позитивного, а також із серцевим поштовхом і першим тоном серця. Периферична ділянка яремної вени при позитивному венному пульсі, як і негативному, наповнюється кров'ю і, як правило, не пульсує, а центральна "пульсує", тобто наповнюється кров'ю при кожній систолі шлуночків. За венний пульс можна помилково прийняти коливання яремних вен, спричинене пульсацією сонних артерій. Таке коливання периферичної ділянки яремної вени називають ундуляцією. З'являється воно при недостатності півмісяцевих клапанів аорти, коли лівий шлуночок викидає більше крові. У великої рогатої худо- би ундуляція вен інколи спостерігається в нормі. При ундуляції, на відміну від позитивного і негативного венного пульсу, після перетискання яремної вени коливання її периферичної ділянки посилюється

Варіант 4