2.Дослідження сичуга і книжки. Їх діагностичне значення.

Книжку досліджують пальпацією, перкусією та аускультацією. Якщо треба, роблять пункцію книжки. Слід мати на увазі, що дослідження книжки утруднюється тим, що вона розміщена в правій половині черевної порожнини між сіткою і сичугом, справа від рубця. Пальпацію книжки проводять на ділянці від 7-го до 10-го ребра на рівні плечового суглоба надавлюванням кулаком на міжребер’я. При закупорці книжки, запаленні й некрозі її слизової оболонки пальпація викликає у тварини больову реакцію. При захворюваннях книжки перкусія її ділянки супроводиться більш вираженою больовою реакцією, ніж реакція під час пальпації. Під час аускультації книжки у здорових тварин чуються неголосні крепітуючі шуми, які після прийняття корму і в період ремигання стають частішими й голоснішими. У разі закупорки книжки спостерігаються ослаблення або й повне зникнення її шумів.

Сичуг досліджують на ділянці правого підребер’я, де він прилягає до вентральної черевної стінки, під книжкою і на ділянці реберних хрящів оглядом, пальпацією, перкусією та аускультацією. Інколи застосовують пункцію сичуга і рентгенологічне дослідження. Оглядом ділянки живота в разі гострого розширення сичуга, а також при правосторонньому його зміщенні виявляють асиметрію живота і випинання м’якої черевної стінки з правого боку внизу. Пальпацію сичуга проводять сильним натисканням кінцями пальців, підведеними під реберну дугу справа, в напрямі вперед і вниз, або кулаком. При запальних процесах у сичузі і при його розширенні, виразках, кормових інтоксикаціях, отруєннях помічаються больові реакції і непокоєння тварини (часто вона скрегоче зубами, стогне, мукає, переступає з ноги на ногу). Під час перкусії сичуга у здорових тварин залежно від ступеня наповнення і характеру його вмісту виявляють притуплений, а інколи – тимпанічний звук. Під час аускультації прослуховуються слабкі шуми, які при бродінні вмісту сичуга посилюються і нагадують перистальтичні шуми кишок. Посилення перистальтики спостерігається також при запаленні 98 сичуга і накопиченні газів, а при гіпотонії і атонії перистальтика стає слабшою і частота її зменшується.

Варіант

1.Колір слизових оболонок в нормі та при патології Зміни кольору можуть проявлятись у вигляді блідості( анемічність), почервоніння, синюшності(ціаноз) і жовтяничності( іктерияності). Блідість буває при анемії різної етіології: гіпопластичній, через нестачу кобальту, міді, заліза, вітамінів В; постгеморагічній(при крововтратах); при хронічних незаразних хворобах(лейкоз); при розриві великих судин матки, селезінки або печінки. Почервоніння можуть бути гіперемісним та геморагічним, а за поширенням- дифузним або локальним. Причиною дифузної гіперемії є нагромадження кислот при хв.дихання, серця, при підвищ внутрішньочеревного тиску, при гарячці. Геморагічні бувають при крововиливах у слиз об. Бувають крапчасті, у вигляді смужок і плям. Ціаноз є ознаки порушення кровообігу. Виникає внаслідок нагромадження в крові відновленого гемоглобіну, що спричиняється недостатньою вентиляцією легень. Спостерігається при запалені легень, стисканням їх іншими органами черевної порожнини, при порушенні кровообігу при хворобах серця, при міокардозі. Жовтяничність виявляється при збільшеному вмісті білірубіну у крові. Вона добре помітна на блідих слиз оболонках та кон’юктиві. Іктеричність у собак і корів спостерігається при конц 1,6/100мл і більше(норма 0,5). Спостерігається при гепатиті, гепатодистрофії, при посиленому гемолізі еритроцитів. Незначна жовтяничність у коней буває при хронічному гастриті. Суцільна жовтяничність в коней наявна при хімостазі та копростазі, ілеусах. При жовтяничністі досліджують оба ока, бо при інтенсивнозабарвленій правій кон’юктиві можна казати про гепатоенцефалічний синдром, що розвивається у коней при мікотоксикозах.