1.Лейкограма і її діагност значення

Лейкограма — процентне співвідношення між окремими видами лейкоцитів. Визначають її на забарвлених мазках крові підрахунком 100 або 200 лейкоцитів за методами Меандра або Філіпченка. Вивівши лейкограму і підрахувавши за­гальну кількість лейкоцитів, можна визначити абсолютну кіль­кість кожного виду клітин в 1 мкл крові і вияснити характер лейкоцитозу чи лейкопенії: відносні вони чи абсолютні.

Усі лейкоцити крові поділяють на дві групи: гранулоцити і агранулоцити. В групу гранулоцитів від­носять базофіли (клітини з базофільною зернистістю), еозинофіли (клітини з ацидофільною зернистістю) і нейтрофіли, зерна яких забарвлюються по-різному. Агранулоцити не мають цито­плазматичної зернистості (лімфоцити) або мають дрібну азурофільну зернистість, яка не визначає функціональне значення клі­тини (моноцити).

Зміни лейкограми. При патології кількість якого-небудь виду лейкоцитів може збільшуватися (базофілія, нейтрофілія, лімфо-і моноцитоз) або зменшуватися (базопенія, еозинопенія, нейтропенія, лімфоцитопенія, моноцитопенія). Збільшення або зменшен­ня кількості окремих видів лейкоцитів може бути абсолютним і відносним.

Основною метою написання лейкограми є постановка діагнозу.

2.Верхні дихальні шляхи

Дослідження верхніх дихальних шляхів включає в себе: Дослідження носа і носових пазух, дослідження гортані і трахеї.

При досл. носа увагу звертають на витікання, видихуване повітря, ніздрі, крила носа, слизову оболонку носа. Витікання у здорових тв.. прозорі і незначні і виглядають, як краплі серозного або серозно-слизового характеру. У хворих транссудат чи ексудат, з домішками крові, фібрину, тканин, плівок, корму чи слизу. Увагу зверт. На їх консистенцію, кількість, колір, запах, локалізацію(одно -ураж.пазух чи двобічні-легені,бронхи,трахеї,гортані). Кількість:значні-гострий риніт,набряк легень,параліч глотки, незначні – хронічний катар верх.дих.шляхів, бронхіт, пневм, туберк. По характеру можуть бути серозні(норма), слизові, серозні+лейкоцити (гнійна пневм),гнійні (абсцеси, гангрена), з домішком повітря-пінисті-набряк легень,легенева кровотеча. Видих.повітря – увагу на запах. Гнильний-гангрена легень, аміатичний- уремія, ацетон -кетоз. Носових отворів і слиз.оболонки носових шляхів- Ніздрі (контури, набряки, новоутворення). Розширені в коней при АЕЛ, зміщені вниз-параліч лицевого нерва. Набряки шкіри носа – запалення, гарячка, інфекц.риніт кролів. Слиз. Оболонка(колір, вологість, опухання, порушення цілісності, висипання, рубці). Пазухи - оглядом (симетрію і випинання), пальпацією (цілісність і потоншення кісток, чутливість, температ., болючість ,флуктуацію), перкусія( здорові – коробковий, притуплений при запаленнях, наявності гною і новоутворень, при скупчені ексудату або гною – притупл. І тупий, метеоризм – тимпанічний з металевим), іноді ендоскопія, пробний прокол, трепанація, рентгенографія, рентгеноскопія. Гортані і трахеї – оглядом( колір, стан слиз.оболонки, мякого піднебіння, надгортанника, голосових щілин і зв'язок, нашарувань, фібринозних плівок.) пальпацією(слабким тиском вказівного і великого пальця починаючи з перших кілець трахеї і донизу – бімануальною пальпацією. Визначають чутливість, температ, болючість, цілісність, зміни форми+ кашльові шуми), аускультацією (шум гортанного стенозу – в діл. Гортані, на трахеї – бронхіальним, додаткові шуми – свисту, хрипіння, шипіння – стидор, сухі і вологи хрипи, голос), а внутрішньо – ларингоскопією.

Варіант 28