2.Дослідження пульсу в різних видів тварин

Досліджують найбільш поверхнево розміщені судини, звертаючи увагу на наповненість і напругу стінок, та на пульс. Пульс- це коливання стінок артерій, викликане скороченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тиску протягом систоли і діастоли. Основним методом дослідження є пальпація. При цьому досліджують найбільш доступні і великі артерії. У коней досліджують на зовнішній щелеповій артерії (рідше на поперековій лицьовій, поверхневій скроневій,хвостовій) у ВРХ- на лицьовій, поверхневій артерії гомілки, серединній хвостовій; у ДРХ- на стегновій та плечовій; у свиней- на стегновій; у м’ясоїдних на стегновій і плечовій. У птахів рахують кількість ударів серця. При дослідженні визначають частоту, ритм і якість. Частоту визначають за кількістю коливань артерії за хв.нормальні показники такі: ВРХ 50-80, коні 24-42, вівці, кози 70-80, свині 60-90, собаки 70-120, птиця 150-200. Збільшення частоти – тахікардія, зменшення – брадикардія. Тахікардія спостерігається при гарячці, серцевий недостатності, отруєннях, породах серця, травматичному перикардиті, ендокардиті, анеміях, пневмонії, метеоризмі. Брадикардія спостерігається при гостроту паренхіматозному гепатиті та інших хворобах печінки(холемії, гіпотиреоз), при виснаженні, збільшеному внутрішньочуреповому тиску. За ритмом розділяють ритмічний пульс, характерним є правильне і послідовне чергування ударів однакової сили і паузи між ними, і неритмічний, коли проміжки між окремими ударами нерівномірні. Неритмічний пульс спостерігається при хворобах серця, при дистрофічним розвитках в міокарді( чергування великих і малих пульсових хвиль – альтернуючий пульс). Дефіцит пульсу спостерігається при слабких скороченнях міокарда, коли кров не здатна надходити у нормі до периферичних судин. При визначенні якості пульсу звертають увагу на величину і форму пульсової хвилі, наповнення артерій, на напруження стінок. Величина залежить від кількості крові, яка викидається під час систоли в аорту. За величиною різнять великий, середній і малий пульс. Дуже малий пульс називають ниткоподібним. Великий пульс виявляють при збільшенні ударного об’єму крові при гіпертрофіі серця, після фіз навантаження, при недостатності клапанів аорти. Малий пульс виникає при зменшенні ударного об'єму за серцевої недостатності, при крововтратах, зниженні кров тиску. За наповненням арт пульс може бути великого, середнього та малого наповнення. Пульс великого наповнення х-ться діаметром отвору артеріі більшим за товщину двох її стінок- повний пульс. Спостерігається при гіпертрофіі серця. Пульс малого наповнення- коли діаметр отвору артерій менший за товщину двох її стінок(пустий пульс). Спостеріг при великих крововтратах, ослаблені серц діяльності. За напруженням арт стінка може бути еластичною, твердою або м’якою. У більшості тварин вона еластична. Тверда арт стінка х-ться тим, що артерія відчувається у вигляді щільного круглого шнура(твердий пільс). Спостеріг при артеріальній гіпертензії, хронічному нефриті. М'який пульс х-тьмяніє тим, що артерія при легкому натисканні зливається з навколишніми тканинами, спостеріг при СС недостатності, значних крововтратах. За формою пульсова хвиля буває помірною, повільною і стрибкоподібною. Повільний пульс спостеріг при артеріосклерозі та звуження аортального отвору. Він х-ться повільним наростанням і спаданням пульс хвилі. Стрибкоподібний х-ться підвищеною кривою сфігмограми і швидким зниженням її. Спостеріг при недостатності клапанів аорти. Для одержанні об’єктивнішої хар-Ки артеріального пульсу проводять графічний запис(сфігмографію). У великих тварин реєструють за хвостовою артерією, у дрібних- за стегновою.  Також досліджують вени, оглядом, пальпацією. Визначають наповнення він і венний пульс. На шиї модна спостерігати пульсацію яремноі вени. Різнять негативний(фізіолог) і позитивний(патолог) венний пульс. Негативний проявляється набряком яремний вен у момент систоли. У нормі він виражений лише у ВРХ. У коней помітний лише біля основи шиї. Його визначають стискуванням яремної вени в середині шиї. Позитивний проявляється наповненням і пульсацією вени, характерним є для недостатності тристулкового клапана, сиготливої аритмії, травматичного ретикулоперикардиту. Коливання яремний вен, спричинене пульсацією чорних артерій називають ундуляцією. Цей процес можуть сприймати помилково за венний пульс.

Варіант

Дослідження нирок і сечовивідних

При огляді тварини звертають увагу на наявність набряків, які можна виявити в ділянці підгруддя, міжщелепного простору, черева, вим'я, зовнішніх статевих органів та на кінцівках. Набряки розлиті, холодні, водянисті. Набрякова рідина може нагромаджуватися також у черевній і грудній порожнинах, перикардіальній сумці, внутрішніх органах (печінці, легенях, головному мозку). Набряки виникають при запальних і дистрофічних процесах у нирках (гострий гломерулонефрит, нефроз).

Зовнішньою пальпацією в телят і дорослої великої рогатої худоби незадовільної вгодованості можна дослідити лише праву нирку. її знаходять сильним натискуванням кінчиками пальців правої руки, складеними разом, на черевну стінку у правій голодній ямці за останнім ребром під 1-2-м поперечнореберними відростками поперекових хребців. У великих тварин нирки досліджують внутрішньою пальпацією, якою можна виявити їх розміщення, розмір, форму, чутливість та консистенцію. У великої рогатої худоби можна пропальпувати ліву нирку, а в невеликих корів - інколи задній край правої. Ліву нирку знаходять під З— 5-м поперековими хребцями приблизно по серединній площині тулуба. Вона рухлива, звисає від хребта на відстані 10-12 см, при сильному наповненні рубця тазовий кінець її відтискується в праву половину черевної порожнини. Права нирка, на відміну від лівої, майже не зміщується із свого місця при пальпації.

У коней нирки можна дослідити лише внутрішньою пальпацією. Пальпують ліву нирку, яка розташована від останнього ребра до попереково-реберних відростків 3-4-го поперекових хребців, а праву можна прощупати лише в невеликих тварин, її каудальний полюс, латеральну і медіальну поверхні. Збільшуються нирки при паранефриті, пієлонефриті, гідронефрозі, амілоїдозі, розвитку в них пухлин. Зменшення нирок зустрічається рідше, ніж збільшення. Воно зумовлене хворобами, що мають хронічний перебіг (хронічний нефрит, нефросклероз). При пієлонефриті та гідронефрозі ректальним дослідженням виявляють флуктуацію. У коней поверхня нирок гладенька, у великої рогатої худоби чітко прощупуються окремі частки їх. Поверхня нирок стає горбистою при туберкульозі, ехінококозі, лейкозі, пухлинах і абсцесах у нирках, але найчастіше - при хронічному нефриті та пієлонефриті.

У дрібних тварин (собак, котів, кролів, кіз, овець і телят) нирки досліджують зовнішньою пальпацією. Великі пальці обох рук накладають на поперекову ділянку, решту - на черевні стінки знизу, з обохбоків за останнім У котів і кролів нирки бобоподібні, тверді, гладенькі. Права нирка в них лише злегка виходить за останнє ребро, а в собак її пальпують рідко. У свиней нирки важко пальпуються через жировий прошарок. В овець і кіз знаходять обидві нирки, поверхня їх гладенька, і вони майже не зміщуються при натискуванні, а в телят добре відчувається задній край лише правої нирки.

При дослідженні сечоводів визначають їхню товщину, наявність каменів у них, стан слизової оболонки сечового міхура та сечоводів. Товщину сечоводів у здорових тварин визначити досить складно. При запальних процесах (пієлонефриті, уроциститі, закупорення каменями) сечоводи прощупуються як круглі, болючі при натискуванні тяжі, що тягнуться від нирок до шийки сечового міхура Стан слизової оболонки сечового міхура в місці отворів сечоводів залежить від запальних процесів. При запаленні сечоводів слизова оболонка набрякає, колір її стає червоним. При пієлонефриті отвори сечоводів іноді оточені білим кільцем із червоною смужкою.

Сечовий міхур досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, катетеризацією, цистоскопією та рентгенографією. Оглядом у дрібних тварин можна виявити відвисання черевної стінки в ділянці розміщення сечового міхура, що свідчить про збільшення його об'єму внаслідок затримки виділення сечі (ішурії). Крім того, у всіх тварин важливу інформацію може дати спостереження за актом сечовиділення. Так, при уроциститі та уролітіазі виявляюють часті позиви до сечовиділення (полакіурію і странгурію), наявність крові та її згустків (при хронічній гематурії) в останніх порціях сечі; при спазмі сфінктера сечового міхура - ішурію і занепокоєння тварин (сечові коліки); при парезі та паралічі сечового міхура - занепокоєння, позиви до сечовиділення або самовільне виділення сечі невеликими порціями (енурез), Пальпацію сечового міхура у дрібної рогатої худоби і м'ясоїдних проводять через черевну стінку, звертаючи увагу на його наповнення і чутливість. Хутрових звірів для цього кладуть на спину і здійснюють глибоку пальпацію, якою можна виявити болісність при уроциститі і наявність камінців у сечовому міхурі розміром від піщинки до 15 мм у діаметрі. Внутрішню пальпацію сечового міхура проводять у дрібних тварин пальцем, введеним у пряму кишку. Другою рукою через черевну стінку сечовий міхур зміщують у тазову порожнину. Внутрішньою пальпацією визначають розміщення сечового міхура, його наповнення, болісність, здатність до скорочення, стан стінки та наявність каменів у ньому. У здорових тварин сечовий міхур розміщений на лобкових кістках, а в наповненому стані він частково звисає в черевну порожнину. Порожній сечовий міхур пальпується у вигляді щільного грушоподібного тіла, Збільшення об'єму сечового міхура виявляють при ішурії, паралічі або парезі ЙОРО СТІНКИ, яка втрачає тонус і здатність до скорочення (травми хребта, каудальної частини спинного мозку, менінгіт), при перитоніті, звуженні уретри рубцевою тканиною та закупоренні її сечовими камінцями при уролітіазі. Об'єм сечового міхура зменшується при недостатньому надходженні сечі в сечовий міхур із нирок, порушенні прохідності сечоводів та при розриві стінки міхура. Болісність сечового міхура при його пальпації проявляється занепокоєнням тварини і є характерною для гострого уроциститу та уролітіазу. Внутрішньою пальпацією перевіряють також тонус стінки сечового міхура і його здатність скорочуватися. При ослабленні тонусу стінка його не відповідає скороченням на натискування під час пальпації. Такі зміни тонусу спостерігають у старих тварин при парезі сечового міхура, післяродовому парезі в корів, міоглобінурії в коней, запаленні головного та спинного мозку. Камені і пухлини при слабкому наповненні сечового міхура діагностують пальпацією і рентгенографією. Пухлини стінки міхура виявляють у вигляді щільного тіла. Після його випорожнення ці тіла зберігають свій розмір і форму. Дигітальну перкусію сечового міхура через черевну стінку проводять у дрібних тварин. Нею виявляють накопичення газів при уроциститі, оскільки захворювання супроводжується аміачним бродінням сечі. Цистоскопію сечового міхура проводять з метою дослідження його слизової оболонки за допомогою оглядового цистоскопа, а, використовуючи катетеризаційний цистоскоп, крім того, можна провести катетеризацію сечоводів для вивчення видільної функції кожної нирки. Застосування цистоскопії можливе в самок великих тварин. У здорових тварин слизова оболонка сечового міхура блискуча, рожева із жовтуватим відтінком і добре вираженими кровоносними судинами. При уроциститі спостерігають набряк і почервоніння слизової оболонки, а також розширення сітки кровоносних судин. На слизовій оболонці можуть виявлятися фібринозні або гнійні нашарування. При хронічному уроциститі збільшується кількість складок слизової оболонки. У хворих тварин цистоскопією можна виявити сечові камені та папіломи слизової оболонки. Катетеризацію порожнини сечового міхура виконують для взяття проб сечі та проведення лікувальних процедур. Для цього застосовують металеві, гумові або пластмасові катетери для тварин різних видів . Самкам краще вводити тверді катетери, а самцям еластичні.

Уретру досліджують оглядом, пальпацією і катетеризацією, звертаючи увагу на стан її слизової оболонки та прохідність, а також на Наявність сечових каменів. Слизову оболонку в самців досліджують у ділянці зовнішнього отвору сечівника, у самок - за допомогою піхвового дзеркала. Слизова оболонка уретри у здорових тварин блискуча й рожева. При ураженні уретри виявляють набряк слизової оболонки, запалення, крововиливи та витікання гною і слизу. Прохідність уретри визначають за допомогою катетеризації. Найчастіше зустрічається закупорення уретри каменями або згустком крові, стеноз, здавлювання або рубцеве стягування її сполучною тканиною. Сечові камені в самок великих тварин виявляють пальпацією уретри через вентральну стінку піхви. У самців уретру пальпують уздовж Дослідження уретри статевого члена. У бугаїв необхідно уважно пальпувати в місці згину пеніса, де можуть бути сечові камені. При пальпації необхідно звертати увагу на болісну реакцію тварин.