99. Уряд , його склад і порядок формування.

Виконавча влада, відповідно до ст. 65 К., належить Кабінету (КМ) - колегіальному органу, очолюваному Прем'єр-міністром. Крім норм К., склад КМ, його структуру і повноваження визначають норми Закону про КМ 1947 р. і Закону про організацію державного управління 1948.

Кандидатура Прем'єр-міністра повинна бути затверджена спільною резолюцією палат П. з числа його членів. Практично це означає, що висувається лідер парламентської більшості. ПР має обмежені можливості впливу на визначення кандидатури Прем'єр-міністра. Приналежне ПР право висунути власного кандидата на пост Прем'єр-міністра або відмовити в підтримці кандидата, якого висунула ПП представників, нівелюється конституційними положеннями, які віддають, в остаточному підсумку, перевага кандидату ПП. Кандидатура Прем'єра, в силу положень ст. 6 К., представляється Імператору, якому належить право призначення Прем'єр-міністра.

Крім Прем'єр-міністра, до складу КМ входять до 14 державних міністрів, що призначаються і зміщаються. Прем'єром. Гранична чисельність державних міністрів визначена Законом про КМ й може бути збільшена, за наявності особливих обставин, не більш ніж на 3 міністерських посади, складаючи, таким чином, максимум 17 державних міністрів.

При формуванні КМ мають бути виконані дві умови, встановлені К. - до складу КМ можуть входити виключно цивільні особи, а не менше половини міністрів повинні бути членами П..

Державні міністри можуть як очолювати відповідні міністерства, так і бути т. зв. «Міністрами без портфеля», виконуючи окремі доручення Прем'єра або координуючи роботу кількох урядових структур. На період виконання своїх обов'язків вони користуються обмеженим імунітетом від судового переслідування. Рішення про залучення міністра до суду приймається Прем'єр-міністром.

КМ приймає свої рішення на основі принципу консенсусу і колективно відповідальний за них перед П. КМ може бути відправлений у відставку резолюцією недовіри ПП. ПП. також може відмовити КМ в підтримці запропонованої ним резолюції про довіру. У цих випадках. КМ має 10 днів, протягом яких КМ вправі прийняти рішення про призначення позачергових виборів і звернутися до Імператора за відповідним рескриптом. Якщо рішення про розпуск ПП прийнято не було, то КМ іде у відставку у повному складі.

Також підставами відправлення КМ у відставку у повному складі є відкриття вакансії на посаду Прем'єр-міністра та скликання першої сесії П. після загальних виборів ПП.

У всіх випадках відставки КМ в повному складі його члени продовжують виконувати свої обов'язки аж до призначення нового Прем'єр-міністра.

Основні функції КМ визначаються положеннями ст. 73 К.. До них відносяться, поряд із загальними функціями управління: сумлінне проведення в життя законів, ведення державних справ; керівництво зовнішньою політикою; укладення договорів з попереднім або, в залежності від обставин наступним схваленням П.; організація та керівництво цивільною службою відповідно до норм, установлених законом; складання бюджету і внесення його на розгляд П.; видання урядових указів з метою проведення в життя положень К. та законів, при цьому в урядових указах не можуть міститися статті, що передбачають кримінальне покарання інакше як з дозволу відповідного закону; прийняття рішень про загальну і часткову амністію, пом'якшення та відстрочення покарань і відновлення в правах.

Положення ст. 3 К., яка встановлює, що «всі дії Імператора, які стосуються справ держави, може бути вжито не інакше і з поради і схвалення КМ, і КМ несе за них відповідальність», визначають функції і повноваження КМ як радника Імператора щодо усіх його актів і дій, які мають відношення до державних справ.

До повноважень КМ К. відносить також подання кандидата на посаду Голови Верховного суду (ст. 6); призначення всіх суддів Верховного суду крім Голови Верховного суду (статті 79, 80); скликання надзвичайних сесій П. (ст. 53); скликання надзвичайної сесії ПР (ст. 54); витрачання коштів резервного фонду для покриття непередбаченого бюджетного дефіциту (ст. 87); подання П. щорічного заключного звіту про державні витрати і доходи (ст. 90); подання регулярних, не менше разу на рік, доповідей П. і народу про стан державних фінансів (ст. 91).

Очолює КМ і представляє його зовні, перш за все перед П., Прем'єр-міністр

Функціонування КМ забезпечується низкою урядових установ, найважливішими з яких є Законодавче бюро КМ, Канцелярія КМ та Секретаріат КМ.

Функції Законодавчого бюро пов'язані із забезпеченням законопроектної діяльності КМ та його нормотворчої діяльності. Бюро виступає в якості радника Прем'єра і членів кабінету з питань підготовки проектів законодавчих та підзаконних актів, представляє їм висновки з правових питань.

Очолювана Прем'єром Канцелярія КМ забезпечує планування і координацію діяльності міністерств та інших органів виконавчої влади. Також канцелярія здійснює моніторинг діяльності Агентства Імператорського Дому, Агентства з фінансових послуг, Комісії з захисту конкуренції, Національної комісії з питань охорони громадського порядку. При Канцелярії діють також чотири ради, завданням яких є вивчення питань та підготовка пропозицій Прем'єр-міністру та КМ з питань предмета діяльності ради. Кожна рада очолюється або Прем'єром, або главою Секретаріату КМ. В даний час при Канцелярії КМ діють: Рада з економічної та фіскальної політики, Рада з наукової та технологічної політики, Рада з надзвичайних ситуацій, Рада з питань гендерної рівності.

Секретаріат КМ очолюється державним міністром. Функції Секретаріату, які визначаються Законом про КМ, включають в себе підготовку питань порядку денного до засідань КМ, забезпечення планування та інтеграції діяльності органів виконавчої влади з реалізації державної політики,здійснення сприяння діяльності КМ в інших формах, визначених рішенням КМ.

До функцій Секретаріату КМ відноситься також збір та обробка розвідувальної інформації, необхідної для забезпечення діяльності КМ. Розвідувальну діяльність в інтересах КМ здійснює Канцелярія КМ у справах розвідки , керівник якої є одним з замісників глави Секретаріату.