61. Види урядів (у.).

Відповідно до партійного складу уряду - партійні і безпартійні. Останні, характерні для монархічних держав Арабського Сходу, де взагалі відсутні політичні партії (Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія). Безпартійні у. часто формувалися і в умовах військових режимів. Партійні у бувають як однопартійними, так і коаліційними. Перші формуються в країнах з парламентарними і змішаними формами правління, де будь-яка партія має більшість місць у парламенті (Великобританія, Канада), а також в президентських республіках, де міністрами найчастіше стають представники партії, яка перемогла на президентських виборах. Коаліційні у. створюються в країнах з парламентарними і змішаними формами правління, в яких жодна партія не має підтримки парламентської більшості (Італія, Бельгія, Нідерланди, Данія). Залежно від підтримки у. з боку різних парламентських фракцій виділяються у. більшості та у. меншості . Останні формуються, коли утворення правлячої коаліції, яка б охоплювала партії, в сукупності, яка спирається на підтримку парламентської більшості, не представляється можливим. У. меншості перебуває при владі, як правило, завдяки підтримці інших партій, які безпосередньо не входять в у., (скандинавські монархії (Норвегія, Данія, Швеція). У надзвичайних ситуаціях форм-ся «уряд національної єдності», до складу якого входять найбільш крупні і впливові політичні партії, представлені в парламенті. Подібні у. кілька разів створювалися у Великобританії в першій половині XX. Тимчасовий характер носять «ділові», «службові» у., утворені для виконання певних функцій державного управління до тих пір, поки в результаті парламентських виборів не буде сформовано новий уряд (післявоєнний період - Фінляндія, Нідерланди, Португалія). Можливість утворення службового у. може передбачатися і безпосередньо в основному законі. Класифікація урядів за способом їх формування - на у., сформовані парламентським і позапарламентським способом.

62. Склад урядів.

Склад у. в різних країнах неоднаковий. У його склад входить Прем'єр-міністр, який очолює уряд (керівником уряду в президентських і деяких змішаних республіках є президент). Посаду Прем'єр-міністра може мати інші офіційні назви (прем'єр Державної ради в Китаї, Державний міністр у Швеції). До складу у. входять міністри: державні міністри (в Японії так називається будь-який член кабінету, в Португалії це зазвичай лише заступник Прем'єр-міністра), державні секретарі (у США так називають міністра закордонних справ, інші міністри зазвичай називаються секретарями). До складу у. часто включаються «міністри без портфеля» - особи, які не керують якими-небудь відомствами, але на засіданнях у. мають право вирішального голосу. Іноді вони виконують доручення Прем'єр-міністра, координують роботу групи міністерств. У ряді країн, що розвиваються бувають головні міністри (міністри-координатори), що курирують роботу кількох споріднених міністерств, а також міністри, керуючі великими регіонами. У засіданнях у. іноді беруть участь спеціально запрошені керівники неурядових відомств, які не мають рангу міністра, але лише з правом дорадчого голосу( Куба, В'єтнам). Нерідко у складі у. створюються більш вузькі структури, які виконують всі або деякі повноваження уряду. Особливу роль в у. відіграє Прем'єр-міністр. Від нього залежить підбір кандидатур до складу у.. А нерідко парлаіментом обирається або призначається тільки він, інших міністрів він сам призначає і зміщує (Болгарія, Німеччина та ін.) Часто він приймає рішення від імені уряду. При ньому створюються раз ¬ особисті органи - відомство канцлера в Німеччині, цивільний і військовий комітети у Франції. У нього є особистий секретаріат. Для попереднього вирішення питань, а то й для їх фактичного вирішення він скликає наради близьких йому міністров. При у. створюється орган управління справами у..