35.Форма державного устрою в зарубіжних країнах.

Форма державного устрою – спосіб територіальної організації влади в державі. Вона показує з яких частин складається територія держави, яке їх правове становище, які органи державної влади діють на місцевому і регіональному рівнях, як вони взаємодіють з вищими і центральними органами державної влади.

Таким чином, якщо форма правління відображає побудову владних структур на вершині «піраміди влади», принципи їх взаємодії одне з одним, то форма державного устрою показує побудову вертикалі і горизонталі організації влади. Вона вказує на всі рівні ієрархічної побудови системи органів влади, що базується на територіальному устрої держави, оскільки перший фактично «прив’язаний » до останнього(вертикаль влади). Крім того вона вказує на те, як організована влада на місцях в межах кожної адміністративно територіальної одиниці на всій території держави (горизонталь влади).

Основними формами державного устрою є унітарна держава і федеративна держава.

36.Унітарна держава,її ознаки.

Унітарна держава - це проста, єдина (від лат. unis - один) з точки зору територіальної моделі організації влади держава. Переважна кількість держав світу використовують саме унітарну форму державного устрою - наприклад, Франція, Італія, Швеція, Португалія, Японія, Лаос та ін Для унітарної держави характерні наступні ознаки:

1) територія є єдиною і складається з адміністративно-територіальних одиниць, керованих однаково з загальнодержавного центру через однакові місцеві органи державної влади;

2) у державі діє одна конституція в якості закону, що визначає основи суспільного ладу і правового становища особи;

3) у державі діє єдина правова система;

4) в державі існує єдина система органів державної влади, що включає один орган законодавчої влади, єдину систему органів виконавчої влади, єдину судову систему;

5) у державі визнається єдине громадянство.

Серед унітарних держав виділяють прості і складні, централізовані і децентралізовані.

Простими визнаються такі держави, територія яких не має у своєму складі автономій - частин території, що володіють особливим статусом.

Складними є такі унітарні держави, які мають у своєму складі автономії.

Централізованими є такі держави, в яких рішення не тільки загальнодержавних проблем, а й питань, що мають місцеве значення, відноситься до прерогатив вищої і центральної влади.

Децентралізованою є така держава, в якому вища і центральна влада звільняє себе від вирішення місцевих проблем, передаючи їх дозвіл на рівень місцевих органів державної влади.

У складі унітарних держав можуть існувати одна або кілька автономій. Автономія-це особливий статус території або організації в державі, що передбачає більш-менш широкі можливості самостійно вирішувати свою внутрішні проблеми поза межами прав та повноважень держави або організації, до складу яких входить дана самоврядна одиниця.

Залежно від обсягу повноважень органів публічної влади автономії розрізняють політичну автономію і адміністративну автономію. Органи публічної влади політичної автономії володіють певним суверенітетом у вирішенні досить широкого переліку управлінських питань місцевого життя. Правове становище політичних автономій за обсягом повноважень і компетенції часто порівняно з правовим становищем суб'єктів федерації. У компетенцію органів публічної влади адміністративної автономії входить вирішення вузького кола питань, пов'язаних переважно з використанням мови національної меншини, що компактно проживає на території автономії, а також із збереженням і розвитком національної самобутності цієї меншини.