57.Президент. Правове положення президента.

Президент – це одноособовий виборний глава держави із республіканською формою правління , який обирається її громадянами або парламентом

Існують дві основні форми президентури: одноосібна і колегіальна (президентські поради, що існували раніше в Ємені, Судані, Алжирі, державна рада на Кубі). В Ірані основні повноваження розділені між фактичним керівником держави аятолою Хаменеї та президентом. Це так звана «двоголова президентура».

Президент може займати різне положення в системі державної влади: бути тільки главою держави (ФРН), одночасно главою держави і уряду (США, Бразилія, Мекс-ка), главою держави і фактичним керівником уряду, за наявності посади Прем'єр-міністра (Франція, Єгипет, Перу). Конституційно-правовий статус президента визначається, як правило, конституціями відповідних держав, а іноді й окремими законами. Ці нормативно-правові акти визначають роль і місце президента в механізмі держави і його взаємовідносини з іншими органами державної влади, порядок заміщення поста президента, його повноваження та відповідальність за порушення конституції, зраду держави тощо. У кожній окремо взятій країні світу конституційно-правовий статус президента має відмінності залежно від різних видів республіканської форми правління (парламентської, президентської або змішаної форми правління). Навіть якщо обмежитись країнами західної демократії, то президенти є і у президентських (США), і напівпрезидентських (Франція), і парламентських (Німеччина) республіках, але їх функції та повноваження різняться. Якщо у Європі та Північній Америці дуже сильна президентська влада врівноважена парламентом і судами, то на інших континентах це зовсім не обов'язково. Так, у Латинській Америці глава держави нерідко домінує на політичній арені. Афро-азіатська модель президентства характеризується ще більшим авторитаризмом, що часто набуває диктаторських форм, де "батько нації" один у трьох ролях: глава держави, глава уряду і лідер правлячої партії. Президент як глава держави втілює національну єдність, наступність державної влади, він є гарантом національної незалежності й територіальної цілісності, а Іноді проголошується також арбітром, координатором діяльності державних органів тощо. Незалежно від форм правління президент є представником держави за її межами і всередині країни. Він, зокрема, укладає міжнародні договори, призначає дипломатичних представників, приймає іноземних дипломатичних представників. Від імені держави президент нагороджує державними нагородами,, присвоює почесні звання, приймає осіб до громадянства держави, дозволяє вихід із громадянства, здійснює помилування засуджених тощо. У більшості країн президенти мають ряд повноважень щодо організації і діяльності органів законодавчої влади. Вони призначають дати виборів у парламенти, скликають їх на сесії, можуть достроково розпускати парламенти з обов'язковим призначенням нових виборів, санкціонують і промульгують (підписують і оприлюднюють) закони, мають право вето - право повернення закону на повторний розгляд парламенту. Президенти мають також право законодавчої ініціативи, право звернення з посланнями до парламенту, які не підлягають обговоренню тощо.

58.Способи обрання президента. Перобрання президентаДля обрання на посаду президента зазвичай існують наступні умови:

- Громадянство даної держави - Наявність повних громадянських і політичних прав;

- Досягнення певного віку (зазвичай не менше 35 років, у Нікарагуа 25 років, в Китаї - 45 років, в Італії - 50 років), хоча іноді встановлюється граничний вік (в Намібії - не старше 65 років), - визначений мінімальний термін проживання в даній

У ряді країн вимагається, щоб кандидат був не натуралізований громадянином, а уродженцем цієї країни (США). Встановлюються й інші умови.

Кандидат у президенти може бути висунутий групою виборців (іапрімер, у Франції - 500 громадян, але не рядових, а є членами парламенту, регіональних рад, генеральних рад де-партамента, мерів). У Росії для висування кандидата може бути створена ініціативна група виборців не менше 100 осіб, але для того, щоб кандидат був зареєстрований, вона повинна зібрати на його підтримку не менше 1 млн підписів виборців, причому з умовою їх певного розподілу між суб'єктами федерації.

Кандидат може бути висунутий політичними партіями, виборчими об'єднаннями, блоками партій. В Угорщині кандидат у президенти висувається не менше ніж 50 депутатами парламенту Існують різні способи обрання президента:

- Шляхом голосування в парламенті (Чехія, Словаччина, Угорщина, Молдова та ін.) Перший тур голосування звичайно проводиться по ма жорітарной системі кваліфікованої більшості голосів усього складу парламенту. При наступних турах вимоги можуть бути знижені;

- Виборщики (США). Виборці голосують за того чи іншого кандидата в президенти, але в результаті визначається лише колегія вибірників, сформована за підсумками такого голосування, від усіх штатів (виборчих округів), яка й обирає президента. Кількість мандатів у колегію вибірників пропорційно до кількості населення, що проживає в межах даного штату. - Спеціальної виборчої колегією (ФРН, Італія). Такий орган - Федеральні збори ФРН формується лише в одному випадку і з однією метою - обрання президента ФРН. Воно складається з членів Бундестагу у повному складі і такої ж кількості представників земель. В Італії до складу такої колегії входять члени парламенту і делегати обласних рад; - Безпосередньо виборцями на основі загального виборчого права (Франція, Росія, Мексика та ін.)

Переобрання президента на наступний термін в багатьох країнах не обмежується (Франція, Єгипет, Сирія та ін.) Однак у більшості країн одне і те ж особа може бути обрана президентом не більше двох разів. Але, якщо в одних країнах це правило носить абсолютний характер (США), то в інших дозволено переобрання президента на третій термін, якщо воно відбувається не відразу ж після його перших двох обрання на цю посаду