32.Форма правління зарубіжних країн.

В науковій літературі розрізняють поняття «форма правління» в широкому і вузькому сенсі. В вузькому сенсі поняття форми правління пов’язано з правовим положенням глави держави – зазвичай монарха чи президента. Але частіше це поняття використовується в широкому розумінні і означає спосіб організації вищої державної влади, який характеризується її джерелом і принципом взаємовідносин між вищими органами державної влади.

Саме форма правління показує організацію влади на її вищому рівні. Вона відображає порядок формування вищих органів влади і їх взаємодію один з одним.

Залежно від джерела влади всі держави поділяють на монархії і республіки. В монархіях джерелом влади визнається монарх, а в республіках – народ. Разом з тим, треба враховувати, що в більшості сучасних монархій конституції декларують народ як джерело влади, а демократичний режим, який існує в державі, забезпечує його на практиці. В той же час часто в державах, які проголошують народний суверенітет, народ фактично відсторонений не тільки від участі в здійсненні влади, але і від формування органів влади, а тим більш від контролю за їх діяльністю.

33.Монархія – поняття і сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій.

Монархія –– форма державного правління, при якій державна влада зосереджена

цілком або частково в руках однієї особи — монарха, передається в спадщину, не залежить від населення (як правило, не затверджується ним).

Основними ознаками монархії є:

• існування одноосібного глави держави, що користується своєю владою довічно ( цар, король, імператор, шах) ;

• спадковий (відповідно до закону про престолонаслідування) порядок наступності верховної влади;

• монарх уособлює єдність нації, історичну спадкоємність традиції, являє держава на міжнародній арені;

• юридичний імунітет і незалежність монарха, які підкреслює інститут контрасігнатури.

Протягом історії виникали різні види монархій:

1) східна деспотія, заснована на азіатському засобі провадження;

2) антична (рабовласницька);

3) феодальна:

а) ранньофеодальна — характеризується великим ступенем децентралізації,

б) станова-представницька — влада монарха поєднується із наявністю станово -представницького органу (Іспанія — кортеси, Франція — генеральні штати, Англія — парламент);

в) абсолютна,

4) конституційна.

Види монархій.

 Абсолютна монархія - монархія, передбачає необмежену влада монарха. При абсолютній монархії можливі існуючі органи влади повністю підзвітні монарху, а воля народу офіційно може виражатися максимум через дорадчий орган (в даний час Саудівська Аравія, ОАЕ, Оман, Катар).

Конституційна монархія - монархія, при якій влада монарха обмежена конституцією, неписаним правом або традиціями. Конституційна монархія існує у двох формах: дуалістична монархія ( Австро-Угорська імперія 1867 - 1918 рр.., Японія 1889 - 1945 рр.., в даний час існує в Марокко, Йорданії, Кувейті і, з деякими застереженнями, також у Монако і Ліхтенштейні) і парламентарна монархія (в даний час Великобританія, Данія, Швеція).

Парламентарна монархія .

 Дуалістична монархія .

Конституційна монархія може бути парламентською та дуалістичною. Остання форма практично відживає.

У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, виконавчій ісудовій сферах діяльності символічна. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави — виключно з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-міністром) стає лідер партії, яка володіє найбільшим числом депутатських місць у парламенті. Уряд формується парламентом і лише йому підзвітний.

Сучасні монархії здебільшого є парламентськими (Японія, Іспанія, Швеція, Данія та ін.).

У дуалістичній монархії юридичне і фактично влада поділена між урядом, що формується монархом (або призначеним їм прем'єр-міністром), і парламентом. Монарх вже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкла дального вето щодо законів, які видаються парламентом, і праворозпуску парламенту.

Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізмудо капіталізму. Вона є своєрідною спробою примирити інтереси феодалів(їх переважно виражає монарх) і інтереси буржуазії (їх представляє парламент). Наприклад, дуалістична монархія була в кайзерівської Німеччині в 1871—1918 pp. Вона існувала також у Тунісі, Таїланді, Лівії, Ефіопії та інших країнах. У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.