15. Феодальна роздробленість Київської Русі.

Причини:

- Зростання феодальної власності на землю

- Посилення місцевої землевласницької знаті

- Економічне та політичне зміцнення князівств

- Зміна європейських торговельних шляхів, зокрема занепад «шляху із варяг у греки»

По смерті великого князя київського Мстислава, сина Володимира Мономаха, Київська Русь розпадається на багато князівств і земель. У процесі децентралізації виділяються Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Волинське, Галицьке, Володимиро-Суздальське, Полоцьке та інші князівства. Кожна з цих земель мала свій політичний центр – найбільше місто, яким володів старший князь землі. Великі князівства дробились на менші. За формою правління князівства були переважно монархіями, а Новгородська і Псковська землі – боярськими республіками. Київське князівство залишалося загальнодержавним центром, у якому містилася резиденція митрополитів. Фактично сталася лише зміна форми державного ладу.

16. Соціально-економічний та політичний устрій Київської Русі.

Київська Русь - ранньофеодальна держава з монар­хічною формою правління. На етапі становлен­ня Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності. У цей час дружина виконує не тільки роль вій­ська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми державності є князь. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя. У період феодальної роздрібненості одноосібна монархія пос­тупилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі вершив не великий князь, а група найвпливовіших кня­зів. Державу очолював Великий князь київський: в його руках зосереджувалась вся влада, яка була спадковою. Князь вершив суд. У разі потреби скликав віче – народні збори. У державній діяльності князь спирався на дружину, яка брала участь навіть в управлінні державою. Окремими частинами країнами керували князі й великі бояри. На щабель нижче – міська знать. Далі йшли торговці, ремісники. Більшість населення – селяни-смерди – мали земельні наділи, господарство, сплачували князю данину медом, продуктами, хутром, служили у війську князя, будували замки, укріплення. Смерди, які втратили господарство й потрапили в залежність від феодала, взявши в борг гроші, складали стан «закупів». Селяни, змушені працювати у феодала за угодою «рядом» - рядовичі. Ті, хто не маючи нічого, наймались на роботу, звались чернь. Найбезправніша частина населення – раби. Вільне населення об’єднувались в сільські громади (верв, мир, село) – це вже було не родове, а територіальне об’єднання.

Успішно розвивалось землеробство (було винайдено соху, були поширеними перелогова та підсічно-вогнева системи, виникла царова система, за якою частина землі залишалась незасіяною, тобто «відпочивала». Розвивалось скотарство, мисливство, рибальство, бджільництво. Найважливішою галуззю ремесла була чорна металургія, одна з найпоширеніших – деревообробна, був поширений шкіряний промисел, гончарство, виготовляли зі скла шибки, мозаїку, намиста, браслети. Високого рівня сягнула ювелірна справа. Київська держава знаходилась на перетині найважливіших торгівельних шляхів того часу, які зв’язували Західну Європу зі Сходом: вивозили шкури, хутро, мед, віск, хліб, ремісничі вироби, сіль. З Візантії – шовкові тканини, прикраси, посуд, вина, перець, з Персії, Сирії – зброю, прикраси, тканини, із західноєвропейських країн – сукно, тонке полотно.