36. Українсько-російські відносини часів національно-визвольної революції під проводом б. Хмельницького.

Ще на початку червня 1648 р. Хм. Надсилає першого листа до московського царя, в якому містилось прохання надати Україні військову і політичну допомогу. Цар Олексій Михайлович лише запевнив, що Московія не підтримає Польщу у війні проти козацтва. Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами. Хм. Неодноразово просить Росію надати військову допомогу, але та вагалась. Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорізьким, Хмельницький у червні 1954 р. дав зрозуміти цареві, що, якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. Той скликає земський собор. Після тривалих і нелегких переговорів 11 жовтня 1653 р. Земський собор Росії вирішив прийняти Військо Запорізьке під «государеву високу руку». 18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася козацька, (а не «всенародна» чи «всеукраїнська») рада. Вона ухвалила рішення прийняти протекцію царя. Подальші переговори мало не зірвалися через відмову російського посольства від імені царя присягнути, що той не порушить прав і свобод мешканців козацької України й не поверне їх у підданство польського короля. У Богдана Хмельницького не було іншого вибору, як повірити гарантіям В.Бутурліна, що Олексій Михайлович задовольнить їхні вимоги   та погодитися на складання однобічної присяги царю. Були прийняті Березневі статті 14 березня 1654 р:- Україна зберігала територію, уряд, суд, фінансову систему й внутрішню політику; Гетьман отримає всю повноту влади. Гетьман обирається козаками (Москва лише підтверджує); Підтвердження прав і привілеїв населення (крім селян); Реєстр 60 000 чоловік (найбільший в історії); Васальна залежність від царя (виплата податків); Заборона дипломатичних відносин з Туреччиною і Річчю Посполитою; Розміщення в Києві і Чернігові «російських залог». Починаються бойові дії Польщи з українсько-російськими військами. (У 1655 р. – відбувається Охматівська битва, з незначною перевагою українського війська) Ослаблена Польща пропонує мирний договір Росії, яка була налякана Швецією, та погоджується: 24 жовтня 1656 р. Віленське перемир’я, за якою воєнні дії між Москвою та Польщею припинялись, спільні дії проти Швеції. Обурений Хмельницький обвинувачує в зраді.

37. Зовнішня політика б. Хмельницького

Перша коаліція була українсько-кримсько-турецькою. Ця коаліція мала певні здобутки, як, насамперед., Зборівська угода 1649р. Проте з іншого боку й певні прорахунки, адже кримський хан не раз зраджував Хмельницького, наприклад, під Зборовим, 1649р., Берестечком1651 р. та Жванцем 1653р... Певну небезпеку для гетьмана становила спроба Криму використати союзницькі відносини з козаками для організації спільного походу на московські землі, що неминуче втягувала б Україну у відкриту конфронтацію з і без того ненадійним північним сусідом. Друга коаліція – українсько-московська, з царем Олексієм Михайловичем, укладена в Переяславі 1654 (додатково затверджена березневими статями 1654 р), згідно з якою Україна ввійшла до складу Московської держави на конфедеративній основі, й скерована також проти Польщі. Ця угода не принесла Україні всіх тих воєнних і політичних успіхів, задля яких її було створено. 1656 р. російський цар підписав у Вільно договір між Московією та Польщею, без участі українських представників, і фактично зрадив переяславські домовленості. Третя коаліція – антипольська – союз між Україною, Швецією, Семигородом та іншими державами (Бранденбург, Молдавія, Валахія), – за планом Хмельницького, мала створити незалежну Руську державу (Велике князівство Руське) в межах цілої етнографічної території України та Білорусі під владою гетьмана й Війська Запорізького. Однак військові невдачі та нереалізація дипломатичних планів Б. Хмельницького прискорила його смерть.