13. Християнизація Русі

Причини прийняття:

- Необхідність увійти до кола Європейських держав

- Зміцнити єдинобожжя в країні

- Створити сприятливі умови для розвитку культури

Причини вибору Візантійської гілки християнства:

- Історична та географічна близькість

- Наявна традиція

- Можливість використовування в богослужінні зрозумілою мовою

- Цезаропапізм (дворянство над церквою)

Василій II, після поразки від Болгарії виряджає до Києва послів з проханням про військову допомогу в обмін на одруження з сестрою імператора Анною. Але Василій II не виконав обіцянки. Тоді Володимир узяв в облогу місто Херсонес — опору візантійського панування в Криму — і захопив його. Імператор змушений був погодитися. У 988 – хрещення Русі. Було побудовано Десятинну церкву.

Наслідки запровадження християнства.

- Християнство схвалювало феодалізм

- Відбулась зміна світогляду

- Християнство зміцнило феодальні порядки, отже, економіку.

- Відбулась централізація суспільства (держави)

- Русь ставала суб’єктом міжнародного права

- Сприяло розвитку культури

- Посилила авторитет і владу князя

14. Боротьба руських князів з кочовиками Степу (авари, печеніги, половці, монголо-татари) У середині VІ ст. від моменту своєї появи в причорноморських степах авари воювали з антами, оскільки землі останніх були форпостом осілих землеробів на межі зі степом. Ця боротьба була тривалою і виснажливою. Остання згадка про антів міститься у візантійських хроніках від 602 р. У цей рік каган (князь) аварів направив своє військо в землі антів й наказав винищити їх як союзників візантійців. Перша згадка про печенігів у руських літописах датується 915 р. Впродовж 915-1036 рр. Русь воювала зі своїми степовими сусідами 16 разів, не рахуючи дрібних сутичок; 972 р. хан Куря у засідці біля порогів розбив загін Святослава. Воюючи з печенігами, Русь почала поволі набувати навичок опору набігам людей Степу, передовсім – характерній лише для них тактиці ведення війни. Наприкінці Х ст. зароджується нова форма захисту – спорудження високих і довгих деревоземляних стін-укріплень, які тяглися кількома смугами, відділяючи руське порубіжжя від Степу. 1036 р. печеніги зазнали нищівної поразки від Ярослава Мудрого під стінами Києва, після чого частина з них відкочувала за Дунай і звідти – на Балкани. Перший удар половців на Русь припадає на 60-і роки ХІ ст.: у 1061 р. вони вступили в Переяславську землю, завдавши поразки князю Всеволоду Ярославичу, а в 1068 р. Всеволод та його брати зазнали повторного розгрому на р. Альті. В цілому ж степовики здійснили 46 більших походів на Русь, під час яких руські землі зазнавали нещадних господарських розорень і людських втрат. З іншого боку, територіальна близкість половецького світу зумовила торгові контакти, а особливо – регулярні перехресні шлюби. Татаро-монголи з’являлись на території України два рази – 1223 р. на р. Калки (проте повернулись назад), й з 1236 р. численне монголо-татарське військо на чолі з ханом Батиєм знов посунуло на Русь, а 1240 – зруйнувало Київ.