38. Переяславська рада і «Березневі статті»

У пошуках союзників Хмельницький звертає погляд на Москву, звертається до царя з проханням розпочати спільні дії проти Польщі. Врешті решт 1 жовтня 1653 р. московський Земський собор вирішив прийняти Хмельницького і військо Запорозьке під високу царську руку. Було відряджене до України посольство на чолі з Бутурліном. Переяславська рада 8 січня 1654 р.: гетьман звернувся до присутніх із промовою про те, що єдиним виходом зі становища в боротьбі за визволення від польського гноблення є союз з Московією. Рада винесла ухвалу. В Успенському соборі 127 000 чоловік склали присягу. Запорозька Січ погодилась лише через півроку. Переяславський договір складався з рішення Переяславської Ради, Березневих статей й 3 жалуваних грамот Московської держави. Ідея статей – конфедерація з участю України.

Березневі статті 14 березня 1654 р:

- Україна зберігала територію, уряд, суд, фінансову систему й внутрішню політику

- Гетьман отримає всю повноту влади. Гетьман обирається козаками (Москва лише підтверджує)

- Підтвердження прав і привілеїв населення (крім селян)

- Реєстр 60 000 чоловік (найбільший в історії)

- Васальна залежність від царя (виплата податків)

- Заборона дипломатичних відносин з Туреччиною і Річчю Посполитою.

- Розміщення в Києві і Чернігові «російських залог» (війська, які очолювались воєводами)

39. Формування української державності в ході національно-визвольної війни під проводом б. Хмельницького (з 1649 р.)

Офіційна назва – Військо Запорізьке. Форма правління: - військова диктатура. Символи влади: бунчук, булава, печатка. Верховна влада складалась з 2 частин: Генеральна козацька рада й Генеральна військова старшина (яка складалась з гетьмана, обозного, бунчужного, осавула, суддів, писара)

Адміністративно-територіальний устрій (військовий):

- Козацька держава складалась з земель колишнього Київського, Брацславського, Чернігівського воєводств. Столицею, Гетьманською резиденцією став Чигирин

- Було ліквідовано воєводства, а замість них створювались полки (16), кожен з яких очолював полковник, і які поділялись на сотні (сотники), й курені.

Фінансова система:

- Займався підскарбій. Джерело прибутку держави: торгове мито, різні податки на населення, плата за оренду землі, збори з торгів і ярмарків і т.к.

Суспільні прошарки на території:

- Козаки (були звільнені від більшості податків, мали свій суд)

- Шляхта (зберегла свої права, не сплачували податків)

- Міщани (мали свої права, яке гарантувало Магдебурзьке право; сплачували податки)

- Православне духовенство (залишилось при свої правах і маєтках)

- Селяни (отримали свободу)

40. «Руїна». Становище в Україні в другій половині XVII ст.

Руїна (1658 – 1686) Причини Руїни: - Боротьба прихильників різних зовнішньо-політичних орієнтацій; відсутність справжнього лідера; загострення соціальної напруги; несприятливий зовнішньо-полутичний фактор; намагання московської держави фінансово поживитись.

Суть Руїни: - Поділ України на Лівобережну й Правобережну; Скорочення населення.

Гетьманом стає Виговський (1657 – 1659): укладає союзи з Польщею, Кримом, Швецією, Москвою. На Запоріжжі піднявся бунт Барабаша і Пушкаря, в 1658 р. – придушено. Виговський вирішує піти на союз з Річчю Посполитою і у вересні 1658 р. – Гадяцький трактат: Козацька держава повертається до складу Речі Посполити (але тепер потрійне Велике князівство Руське; всі країни – республіки з вільно обраним парламентом і королем); зовнішня політика мала бути спільною; поміщики польські отримали право повернутись до України; власне військо, власні фінанси і грошова одиниця; православна церква урівнюється в правах з католицькою. Москва оголошує Виговського зрадником. Зустріч війська Московської держави з військом козаків відбулась у липні 1659 р. Москва була розбита. Наступна битва – Битва під Конотопом 9 липня 1659, закінчилась поразкою Росії. Одразу після битви вибухнуло нове антиурядове повстання.У 1659 Виговський зрікається булави. Юрій підписує Переяславські статті 1659 р: було змінено полковниківі; треба було видати родину Виговського; гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників. Москва оголошує Польщі війну, Юрій переорієнтовується на Польщу й заключає Слободищинську угоду 1660 р, який був схожий на Гадяцький (немає Великого князівства руського). Україна розколюється. Юрій зрікається булави. На Правобережжі – Павло Тетеря (1663 – 1665 рр): орієнтується на Польщу. Вів війну з Москвою, здійснював каральні заходи, що не додавало популярності. У 1665 зрікається булави. Петро Дорошенко (1665 – 1675): запровадив сердюків, негативно сприйняв Андрусівський мирний договір 1667 р., переорієнтовується на Крим, Туреччину: з-за допомогою татар майже вигнав поляків, але втрутився Сірко. 1668 – 1669 – Дорошенко об’єднав Україну, Залишає Многогрішного заступником. Приймає протекторат Туреччини. Польска армія була розбита за допомогою турків. З поляками – Бучацький мирний договір 1672 р. Всі території практично стають турецькими. Брацславщина й Київ отримують автономію. На Правобережжя починають нападати турки, невдоволення. Зрікається булави. У 1681 р. – Бахчисарайський мир між Туреччиною, Кримом і Москвою: між Києвом і Чигирином територія має бути не заселена. На Лівобережжі – Брюховецький (1663 – 1668), стає гетьманом завдяки Чорній Раді. Взяв курс на зміцнення гетьманської влади. Перший гетьман, хто поїхав до Москви (з Москвоськими статтями): московські війська тепер у кожному місті, вибори гетьмана – з дозволу царя. Дем’ян Многогрішний (1669 – 1672): ставленик Дорошенка. У 1668 р. Глухівські статті: заборонялось гетьманові вступати у відносини з ін. державами, козацький реєстр 30 тис. і т.к. Заарештований через донос. Іван Самойлович (1672 – 1687) з Конотопськими статтями: обмежвали права гетьмана і гетьманщини. Допустив в 1686 р. підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху. У 1686 р. між Москвою і Польщею – «Вічний мир». Самойловича заслано в Сибір.

Наслідки Руїни:

- Поділ України на Лівобережну та Правобережну; Знищення сотень тисяч українців, спустошення цілих регіонів; Підпорядкування української церкви московському патріархату; Нівеляція державницької ідеї; На території Лівобережжя автономія Гетьманщини прожила 100 років