19. Монголо-татарська навала

На початку 13 ст. монголо-татарські племена, які кочували вздовж р. Амуру в Центральній Азії, об’єднались під проводом Темучином.(Чингісхана) У 1207 р він почав завойовницькі походи. Було підкорено Північний Китай, Середню Азію. У 1222 р. на Дону половці зазнали поразки в битві з монголо-татарами. Половецький хан Котян звернувся до свого зятя князя Мстислав Удатного, який був у Галичі, по допомогоу. Разом вони вирушили у Приазовські степи. Наприкінці травня 1223 р. вони досягли р. Калки, де й відбулась битва з монголо-татарами. Програли. Однак монголо-татари повернули назад, щоб повернутись через 14 років. У 1236 р. численне монголо-татарське військо на чолі з ханом Батиєм знову посунулось на Русь і у 1237 р. обрушилось на північно-східні руські князівства. Восени 1239 р. нашестя зазнали південноруські землі: головні сили підійшли до Переяслава, решта рушила на Чернігів. Міста були захоплені, населення вирізане. 1240 р. монголо-татари підійшли до Києва. Військо отаборилось на лівому березі Дніпра, чекаючи морозів, щоб перейти кригою річку. На початку грудня 1940 р. вони підійшли під мури міста, розпочався штурм, і місто не витримало. Далі військо рушило на Волинь, Поділля, Галичину, де з боєм здобували укріплені міста. Лише Кам’янець, розташований на скелі, не піддався. Ординці не включили руські землі до складу Золотої Орди, але платили данину (перетворилась на провінцію). В кожному міста назначався баскак – намісник хана. Кожен князь мав отримати ярлик – на князювання. Часто забирали хлопчиків, щоб виховати з них яничарів, працездатне населення.

Наслідки навали:

- Посилила процес занепаду Русі

- На території Русі виникає новий політичний центр – Галич (Галичина)

- Монголи зруйнували стару систему економічних й політичних зв’язків, сприяли іноземним вторгненням. Вилучили цілі регіони з нормального поступального розвитку

- Занепадає високе київське ремесло

20. Утворення Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславич. Данило Романович.

Об'єднання Галичини і Волині було здійснено волинським князем Романом Мстиславичем, у 1199 році після смерті останнього галицького князя з роду Ростиславичів. Вирішив кілька питань:

- здолав боярську опозицію

- змінив західні кордони князівства

- розгромив половців; ходив на Литву

- встановив рівноправні відносини з Візантією та Германською імперією. У 1203 р. завдає поразку суперникам з Суздаля і утверджується в Києві. Відмовився від пропозиції папи римського надати йому корону короля Руського в обмін на перехід до католицтва. У 1205 розпочав військовий похід на Польщу, потрапив у засідку і загинув.

Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-волинського князівства та організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславича Ганна з малолітніми синами змушена була бігти з Галич. Почався період міжусобних воєн та іноземного втручання. Лише у 1238 р. Данило зміг оволодіти Галичем, перемігши об'єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів. Волинські землі отримав Василько, хоч обидва князівства існували як єдине ціле. Внутрішня політика Данила Галицького була скерована на посилення держави. Розбудовувалися міста, поставали нові — Львів, Холм. У 1238 р. розгромив німецькі війська у міста Дорогочин. У 1239 р. до князівства було приєднано Київ. Зміцнювалася православна церква, розвивалася культура. Проте діяльність Данила Галицького була перервана татаро-монгольською навалою. У 1245 р. Данило Галицький здобув блискучу перемогу в битві з угорськими військами біля міста Ярославля. У 1246 р. Данило їде у м. Сарай — столицю Золотої Орди, де дістає з рук Батия ярлик на княжіння. Але, повернувшись додому, він починає готуватися до боротьби з Ордою, уклавши військові угоди з польськими князями та угорським королем. Активну підтримку в антитатарській політиці Данилові Галицькому надавав папа римський Інокентій IV. У 1253 р. в м. Дорогожині Данило був коронований папським легатом.

У 1264 р. Данило Романович помирає.