11. Становлення Київської Русі. Кий. Аскольд. Дір. Олег. Ігор. Ольга. Святослав.

З розпадом родоплемінного ладу замість племінних союзів поступово утворювались нові територіальні об’єднання – князівства, які очолювали князі. Центрами їх стали «городи»: у полян – Київ, у сіверян – Чернігів. Зовнішньополітичні ситуації зумовили об’єднання цих князівств. Найбільшим, до якого входили поляни, деревляни та сіверяни, стало називатись Руською землею. Київ утворив, за «Повістю временних літ», Кий. Дір та Аскольд були останніми нащадками Кия (850- 860 рр). Аскольд здійснив декілька вдалих походів на Візантію (860, 863, 866, 874 рр.), в результаті яких було підписано вигідні для русів угоди (безмитна торгівля за останнім). Прийняв хрещення і здійснив спробу хрещення Русі. Це стало причиною заколоту, ініціаторами котрого виступили місцеві волхви та бояри. Вони звернулися до Новгорода, де з 870 р. утвердилося правління запрошеного варяга - Рюрика. В 879 році Рюрик помирає і залишає свого малолітнього сина Ігоря під контролем фактичного регента Олега, який у 882 році захоплює Київ і вбиває Аскольда. Олег примушую підкоритись сіверян, деревлян, прилучив радимичів. Здійснив декілька походів на хозарів. В 907 році Олег рушив походом на Візантію і змусив її підписати торговельну угоду, яка відкривала широкі можливості для руських купців. Нову, не менш вигідну угоду було укладено в 911 р. Після смерті Олега (912 р.) київським князем став Ігор Рюрикович. Посиливши централізовану владу у боротьбі з волелюбними древлянами, він виступив проти печенізьких орд, які нападали на Русь. А у 941 і 944 роках здійснив не дуже вдалі походи на Візантію. У 945 році, намагаючись двічі поспіль зібрати данину з древлян, князь Ігор був вбитий. Ольга стала княгинею-регентом. Жорстко помстилася древлянам за смерть чоловіка. Ольга намагалася обмежити прерогативи місцевої знаті, впорядкувала збір данини (погости і «уроки») і встановила більш суворий порядок управління. Виділила ловища – приватну власність на землі, (належали князівській родині). У 957 р. відбулася дипломатична місія Ольги до Константинополя, де вона охрестилася. У 964 р. Святослав досяг повноліття і став фактично великим київським князем. Розгромив Хозарський каганат, Волзьку Булгарію, приєднав в'ятичів, придунайські міста, Тьмутаракань, Прикубання, здійснивши вдалий похід на Болгарію. Провів адміністративну реформу, посадивши старшого сина Ярополка намісником у Києві, молодшого, Олега, - в Овручі, де були сильні сепаратистські настрої, а позашлюбного сина Володимира послав правити від свого імені в Новгород Великий. У 968 р. Святослав організував другий болгарський похід. Але на цей раз йому не поталанило. Був змушений підписати мир з Візантією, зрікшися своїх володінь на Балканах. Повертаючись на батьківщину (972 р.), на острові Хортиця князівське військо натрапило на печенізьку засідку і цілком загинуло. Поліг і сам Святослав.

12. Київська Русь періоду розквіту. Володимир Великий. Ярослав Мудрий.

У 978 р. Володимир розбиває Ярополка і стає великим київським князем. Володимир повертає Русі землі хорватів і дулібів, радимичів і в'ятичів, завершуючи формування державної території. Володимир упроваджує військову реформу, встановлюючи феодальну організацію війська - службу за право володіти землею. Це зміцнило і власну владу князя. Створюється досить розгалужена система фортець, валів, опорних пунктів тощо. Запроваджує думу. Всі землі поділив між своїми синами-намісниками, тим самим закріпивши за своєю династією територію Русі. Доповнив «Звичаєве право». Друкує та карбує монету – златники й срібники (на монеті сам князь), але успіху не мала. Запроваджує освітню реформу: книжне вчення; початкова освіта + елементи вищої освіти. 300 дітей київської знаті відправив до школи. Вивчала рахунок, мови. Побудував Десятинну церкву, розбудував Дитинець, дерев’яні укріплення. Культурні стосунки з Римом, Німеччиною, Вірменією. Для зміцнення централізованої князівської влади потрібен був єдиний бог. Вибір Володимира зупинився на християнстві православного (візантійського) обряду.

У 1026 р. Ярослав і Мстислав уклали мирну угоду та поділили Русь: Ярослав залишився княжити в Києві, а Мстислав - у Чернігові до своєї смерті у 1036 р.

Ярослав Мудрий починає боротьбу з печенігами. Генеральна битва відбулась у 1036 р., після якої печеніги вже ніколи па Русь не нападали. На честь цієї перемоги в Києві було закладено Софійський собор. У період правління Ярослава Мудрого розширюються кордони Київської Русі: Були закладені Золоті Ворота, церква Святої Софії, і т.к. Прозвали тестем Європи за міждинастичні шлюби (Сам був одружений з донькою шведського короля Інгігердою, сестра – дружина польського короля Казимира, дочка Анастасія – з угорським королем, Єлизавета – з норвезьким королем, Ганна – з французьким королем Генріхом I. Син Всеволод – з дочкою імператора Візантіх, син Ізяслав – з сестрою польського короля, син Святослав – з онучкою германського цісаря Генріха II). За його правління постає перший письмовий звід норм давньоруського права «Руська правда», яка захищала приватну власність і власника, а кревна помста змінювалась грошовою компенсацією. Ярослав призначає на вищу церковну посаду - митрополита - слов'янина - Іларіона. Поділив між синами міста й землі. Запроваджувався новий принцип спадковості - сеньйорат. Це означало, що княжити в Києві мають спершу по черзі всі сини Ярослава, потім онуки старшого сина.