- •1.1. Походження та одомашнення сільськогосподарських тварин
- •1.6. Методи розведення
- •1.7. Організація племінної роботи
- •1.8. Біотехнологія у тваринництві
- •2.1. Хімічний склад кормів і фізіологічне значення поживних речовин у живленні тварин
- •2.2. Травлення у сільськогосподарських тварин
- •2.4. Оцінювання енергетичної поживності кормів
- •3.1.5. Зернові корми
- •3.2. Чинники, що впливають на склад і поживність кормів
- •4.3. Молочна продуктивність корів
- •4.4. Основні породи худоби та їх використання
- •4.6. Основи відтворення стада
- •4.7. Вирощування молодняку
- •4.8. Роздоювання корів
- •4.9. Утримання, годівля та доїння корів
- •4.11. Основи технологи виробництва молока на промисловій основі
- •4.12.1. Первинна обробка молока
- •4.12.2. Вторинна обробка молока
- •5.1. М'ясна продуктивність великої рогатої худоби
- •5.2. Системи та способи утримання молодняку
- •5.3. Технологія вирощування молодняку молочних і молочно-м'ясних порід на м'ясо
- •6.2. Використання гібридизації у свинарстві
- •6.3. Породи свиней та їх використання
- •6.3.4. Використання інших порід
- •6.4. Племінна робота у свинарстві
- •6.5. Відтворення стада
- •6.6. Вирощування молодняку свиней
- •6.7. Утримання та годівля свиней 6.7.1. Системи утримання свиней
- •6.8. Відгодівля свиней
- •6.8.1. М'ясна відгодівля
- •6.12. Виробництво свинини в особистих підсобних і фермерських господарствах
- •7.2. Продукція вівчарства 7.2.1. Вовна
- •7.4. Виробництво продукції вівчарства
- •7.4.1. Відтворення стада овець
- •8.1. Народногосподарське значення та господарсько-біологічні особливості кіз
- •8.4. Виробництво продукції козівництва
- •9.1. Народногосподарське значення, біологічні особливості, стан і перспективи розвитку птахівництва
- •9.2. Племінна робота у птахівництві
- •9.3. Породи та кроси курей
- •9.4. Виробництво харчових яєць
- •9.5. Виробництво м'яса бройлерів
- •9.7. Виробництво м'яса індиків
- •9.7.1. Породи та кроси індиків
- •9.8. Виробництво м'яса гусей
- •9.8.1. Породи гусей
- •9.10. Виробництво харчових яєць і м'яса
- •10.1. Народногосподарське значення галузі та біологічні особливості коней
- •10.2. Породи коней
- •10.2.1. Верхові породи
- •10.9. Використання робочих коней
- •10.12. Кінний спорт
- •11.1. Народногосподарське значення галузі
- •11.2. Біологічні особливості та представники сучасної полікультури риб
- •11.5.4. Вирощування товарної риби за трирічного циклу
- •12.3. Медоносна база і запилення рослин
- •12.4.4. Виведення бджолиних маток
- •12.5. Виробництво продукції бджільництва
- •12.5.1. Отримання меду
- •12.6. Хвороби бджіл
- •12.7. Планування та обліку бджільництві
- •13.1. Значення галузі та біологічні особливості кролів
- •13.2. М'ясна, шкуркова і пухова продуктивність
- •13.4. Відтворення поголів'я кролів
- •13.5. Утримання кролів
- •13.6. Годівля кролів
- •13.7. Забій кролів і первинна обробка продуктів забою
- •14.1. Значення галузі та біологічні особливості хутрових звірів
- •14.2. Коротка характеристика хутрових звірів
- •14.3. Комплектування стада
- •14.4. Утримання хутрових звірів
- •14.5. Годівля хутрових звірів
- •14.6. Забій звірів і первинна обробка шкурок
- •9. Технологія виробництва яєць і м'яса сільськогосподарської птиці
14.3. Комплектування стада
У звірівничих господарствах провадять вибракування дорослих звірів і заміну їх молодняком. Щорічна заміна дорослих тварин у основному стаді норок становить 40 — 50 %, у лисиць і песців — 20 - 30, нутрій — до 50 %.
Вибракування здійснюють упродовж року. Із маточного стада вибраковують тварин, які не дали приплоду, мали не благополучні роди, малоплідних, маломолочних, з низькими материнськими якостями. Плідників, у разі використання яких у парувальний період самиці залишилися неплідними або дали низький вихід молодняку, виводять із основного стада. Вибраковують звірів за віком (норок старше від трьох років, нутрій, песців і лисиць — старше від п'яти років), а також тих, що перехворіли на заразні чи незаразні хвороби, тварин низької вгодованості та тривалого линяння.
Добір молодняку в основне стадо проводять за його розвитком, походженням, конституцією. Відібраний молодняк виділяють в окрему групу, створюють кращі умови годівлі, щоб забезпечити підготовку до парувального сезону. Відбирають молодняк на плем'я на 30 — 50 % більше від норми. На другому етапі під час бонітування із відібраного молодняку включають до основного стада кращих за розвитком волосяного покриву, забарвлення волосу тощо.
Тварини, від яких залишають молодняк на плем'я, повинні бути багатоплідними, міцної будови тіла, великі за розміром, давати
життєздатне потомство і мати високоякісне хутро. Самців на плем'я відбирають у 4 — 5 разів менше, ніж самиць.
Кожній тварині присвоюють ідентифікащйний (татуюванням) номер: парні — самицям, непарні — самцям. До клітки прикріплюють трафаретку — окремо для щенят, самців і самиць, на якій вказують основні показники характеристики звірів, а для самців — їх використання під час розмноження. На фермі ведуть виробничий журнал, племінні картки, журнал вирощування і бонітування молодняку.
14.4. Утримання хутрових звірів
Утримання хутрових звірів — це комплекс будівель і організаційно-господарських заходів для забезпечення оптимальних умов життя тварин, збільшення виходу продукції за економних витрат праці і коштів.
Сучасна система утримання хутрових звірів ґрунтується на двох варіантах: шедове і комбіноване. Шедове утримання — основне у звірівництві (рис. 14.2). Комбіноване — використовують на деяких фермах з утримання лисиць і песців, де основне стадо або тільки самців утримують в окремо розміщених клітках, а молодняк після відлучення — у шедах.
Рис. 14.2. Внутрішній вигляд шеду для норок
Шед — це навіс із двоскатною покрівлею, в якому бічні стіни утворюють задні стінки кліток, де утримують звірів, а торцеві закриті із вмонтованими вхідними і вихідними дверима. Довжина шеду 60 м і більше, а ширина дворядного для норок 3,5 — 4 м із центральним кормовим проходом 1,2 — 1,5 м.
Будують шеди із дерев'яних, залізобетонних і металевих конструкцій, їх будова для норок, песців і лисиць принципово однакова і відрізняється лише внутрішнім облаштуванням.
Утримують звірів у клітках з будиночками. Клітки виготовляють із оцинкованої сітки: крученої із шестигранними вічками, а плетеної та зварної — з квадратними. Розмір клітки для норки 40 х 40 х 80 см, будиночка — 35 х 40 х ЗО см. У будиночках звірі відпочивають, народжують і вирощують малят.
Клітка для самиць і молодняку песців має довжину 290 см, ширину 100 і висоту 65 см. Після відлучення молодняку її розгороджують висувними сітчастими щитами для окремого утримання самиць і відсадженого молодняку. Для лисиць клітки завдовжки 193,5 см розгороджують на 2 частини. Будиночки для лисиць і песців розміщують посередині клітки. Довжина клітки для самців лисиць і песців становить 300 см, ширина — 100 і висота — 120 см. Для спостереження за парами у період гону знімають дах. Усі клітки для утримання звірів обладнані дерев'яними поличками для роздавання фаршу у холодну пору року. Влітку шеди, де утримують лисиць, затемнюють від прямого сонячного проміння, яке спричинює побуріння хутра, що погірпіує його якість. Нутрій утримують у наземних бетонованих клітках з будиночками, вигулами та басейнами для купання.
На невеликій відстані від звіроферми розміщують кормокухню, яку обладнують комплексом малтин для потокової переробки кормів, холодильник для зберігання м'яса, субпродуктів і риби у замороженому стані. Корми роздають кормороздавальними машинами або за допомогою шедових возиків і підвісних доріг. На території ферми, яку обносять сітчастою або бетонною огорожею, обладнують цех забою і первинної обробки шкурок забитих звірів.
