- •1.1. Походження та одомашнення сільськогосподарських тварин
- •1.6. Методи розведення
- •1.7. Організація племінної роботи
- •1.8. Біотехнологія у тваринництві
- •2.1. Хімічний склад кормів і фізіологічне значення поживних речовин у живленні тварин
- •2.2. Травлення у сільськогосподарських тварин
- •2.4. Оцінювання енергетичної поживності кормів
- •3.1.5. Зернові корми
- •3.2. Чинники, що впливають на склад і поживність кормів
- •4.3. Молочна продуктивність корів
- •4.4. Основні породи худоби та їх використання
- •4.6. Основи відтворення стада
- •4.7. Вирощування молодняку
- •4.8. Роздоювання корів
- •4.9. Утримання, годівля та доїння корів
- •4.11. Основи технологи виробництва молока на промисловій основі
- •4.12.1. Первинна обробка молока
- •4.12.2. Вторинна обробка молока
- •5.1. М'ясна продуктивність великої рогатої худоби
- •5.2. Системи та способи утримання молодняку
- •5.3. Технологія вирощування молодняку молочних і молочно-м'ясних порід на м'ясо
- •6.2. Використання гібридизації у свинарстві
- •6.3. Породи свиней та їх використання
- •6.3.4. Використання інших порід
- •6.4. Племінна робота у свинарстві
- •6.5. Відтворення стада
- •6.6. Вирощування молодняку свиней
- •6.7. Утримання та годівля свиней 6.7.1. Системи утримання свиней
- •6.8. Відгодівля свиней
- •6.8.1. М'ясна відгодівля
- •6.12. Виробництво свинини в особистих підсобних і фермерських господарствах
- •7.2. Продукція вівчарства 7.2.1. Вовна
- •7.4. Виробництво продукції вівчарства
- •7.4.1. Відтворення стада овець
- •8.1. Народногосподарське значення та господарсько-біологічні особливості кіз
- •8.4. Виробництво продукції козівництва
- •9.1. Народногосподарське значення, біологічні особливості, стан і перспективи розвитку птахівництва
- •9.2. Племінна робота у птахівництві
- •9.3. Породи та кроси курей
- •9.4. Виробництво харчових яєць
- •9.5. Виробництво м'яса бройлерів
- •9.7. Виробництво м'яса індиків
- •9.7.1. Породи та кроси індиків
- •9.8. Виробництво м'яса гусей
- •9.8.1. Породи гусей
- •9.10. Виробництво харчових яєць і м'яса
- •10.1. Народногосподарське значення галузі та біологічні особливості коней
- •10.2. Породи коней
- •10.2.1. Верхові породи
- •10.9. Використання робочих коней
- •10.12. Кінний спорт
- •11.1. Народногосподарське значення галузі
- •11.2. Біологічні особливості та представники сучасної полікультури риб
- •11.5.4. Вирощування товарної риби за трирічного циклу
- •12.3. Медоносна база і запилення рослин
- •12.4.4. Виведення бджолиних маток
- •12.5. Виробництво продукції бджільництва
- •12.5.1. Отримання меду
- •12.6. Хвороби бджіл
- •12.7. Планування та обліку бджільництві
- •13.1. Значення галузі та біологічні особливості кролів
- •13.2. М'ясна, шкуркова і пухова продуктивність
- •13.4. Відтворення поголів'я кролів
- •13.5. Утримання кролів
- •13.6. Годівля кролів
- •13.7. Забій кролів і первинна обробка продуктів забою
- •14.1. Значення галузі та біологічні особливості хутрових звірів
- •14.2. Коротка характеристика хутрових звірів
- •14.3. Комплектування стада
- •14.4. Утримання хутрових звірів
- •14.5. Годівля хутрових звірів
- •14.6. Забій звірів і первинна обробка шкурок
- •9. Технологія виробництва яєць і м'яса сільськогосподарської птиці
12.6. Хвороби бджіл
Бджільництву завдають збитків різні хвороби та шкідники. Вони ослаблюють бджолині сім'ї, зменшують вихід продукції і навіть можуть стати причиною загибелі їх. Важливо таконс вчасно, на самому початку, виявити хворобу і зайнятися лікуванням бджіл.
Найбільш небезпечними і частими на пасіках є заразні (вароа-тоз, нозематоз, європейський і американський гнилець) і незаразні (падевий і хімічний токсикози) хвороби. Дуже небезпечними є заразні хвороби, які уражують розплід і дорослих бджіл.
Вароатоз — інвазійна хвороба, що завдає значних збитків бджільництву, збудником її є кліщ Уаггоа сіезігисіог. Його можна побачити неозброєним оком. Він має укорочене, сплющене, овальної форми тіло, чотири пари ніг, за допомогою яких пересувається і прикріплюється до тіла, колючо-сисний ротовий апарат для висмоктування гемолімфи з тіла личинок, лялечок і дорослих особин. Статевозрілі самки проникають у комірки з личинками перед запечатуванням, віддаючи перевагу трутневим. Висока зараженість призводить до загибелі розплоду чи народження недорозвинених бджіл (безногих, безкрилих та ін.). Дорослих кліщів виявляють на тілі бджіл і трутнів, у підморі, на дні вулика і прильотній дошці.
З метою боротьби з вароатозом у весняно-літній період один раз на тиждень видаляють трутневий запечатаний розплід, вирізаючи його із стільників; знищують кліщів термічною обробкою, доводячи температуру в термокамері до 46 — 48 °С упродовж 12 — 15 хв, виловлюють сітчастим підрамником, а також застосовують хімічні засоби (щавлеву кислоту, бпгін, байварол, апістан, апісан, вароацид, габон та ін.).
Нозематоз — інвазійна хвороба, що уражує робочих бджіл і маток. Збудник розмножується в середній кишці. Хвороба спричинює порушення травлення, яке супроводжується проносом, ослабленням сім'ї чи навіть її загибеллю.
Для боротьби з нозематозом провадять ранній очисний обліт бджіл, пересаджування сімей у чисті й утеплені гнізда, заміну меду
і підгодівлю цукровим сиропом, застосовують лікувальні препарати (фумагилін, сульфадимезин, нозапінид, сульфадиметоксин), додаючи їх у цукровий сироп, і згодовують корм навесні щодня впродовж трьох тижнів. Доза сиропу на сім'ю 0,25 — 0,5 л на день, залежно від препарату, який використовують. Стільники, вулики, інвентар і матеріали на пасіках, уражених нозематозом, дезінфікують.
Гнилець спричинює загибель розплоду від ураження бактеріями. Американський гнилець уражує переважно запечатаний розплід, а європейський — личинок 3 — 4-денного віку, які перетворюються на коричневу масу з кислуватим запахом. Загальною ознакою наявності в гніздах сімей гнильців є строкатий вигляд розплоду на стільниках.
Для боротьби з гнильцями хворі сім'ї ізолюють на окремий точок. Пересаджують їх у чисті вулики на рамки з вощиною (перший раз — на рамки зі смужками вощини, а через 2 — 4 дні — на повні листи вощини для відбудування стільників нового гнізда), замінюють маток і не годують бджіл упродовж двох діб, не використовують мед від хворих сімей для підгодівлі бджіл, проводять дезінфекцію вуликів, інвентарю і матеріалів та застосовують лікувальну підгодівлю бджіл цукровим сиропом з антибіотиками або іншими препаратами, додаючи їх в остиглий сироп (ЗО °С).
Падевий токсикоз — незаразна хвороба, причиною якої є отруєння бджіл токсичними речовинами, що містяться в падевому меді. Найбільшої шкоди завдає падь у зимовий період, особливо ближче до весни. Це захворювання спричинює порушення травлення у бджіл, пронос та загибель їх. Для запобігання хворобі необхідно перевіряти наприкінці літа якість корму, що залишається на зиму, підгодовувати бджіл цукровим сиропом.
Хімічний токсикоз — отруєння бджіл пестицидами, які використовують у боротьбі зі пікідливими комахами, хворобами рослин і бур'янами. Уражені бджоли обсипаються, плазують, втрачають рухливість і гинуть.
Для запобігання хімічному токсикозу необхідно сповіщати про заплановані обробки посівів і насаджень усіх власників пасік у зоні 10 км від місць застосування пестицидів. Заборонено застосування пестицидів на рослинах, які цвітуть і запилюються бджолами. Бджолині сім'ї або вивозять із зони обробки або закривають у вуликах на період небезпечної дії.
