11.1. Народногосподарське значення галузі

Риба та її продукти посідають істотне місце в харчуванні люди­ни. За вмістом основних поживних речовин, незамінних амінокис­лот, ненасичених жирних кислот, вітамінів та мінеральних речо­вин, а також за легкою перетравністю і засвоюваністю м'ясо риби можна віднести до дієтичного продукту. Воно містить 16 — 21 % лег­ко перетравного білка, який за біологічною цінністю не тільки не поступається білку теплокровних тварин, а й за деякими показни­ками перевершує його. Вміст жиру у найбільш поширеної прісновод­ної риби коропа становить 9 — 11 % (найменше у щуки — 0,5 — 1,0 %, найбільше у вугра — до 32 %).

У рибі міститься більше вітамінів, крім вітаміну С, ніж в овочах і фруктах. У м'ясі коропа у 2 рази більше вітаміну А (каротину), ніж у лимоні, у 3,5 раза більше вітаміну Ві, у 6,5 раза — Вз і в 15 разів більше вітаміну РР.

Крім того, із відходів рибної промисловості виготовляють рибне боропіно, в якому високий уміст перетравного протеїну та інших поживних і мінеральних речовин, тому його використовують як кормову добавку до раціону сільськогосподарських тварин.

У 2002 р. вилов риби та добування морепродуктів становили 289 336 т, у тому числі: у прісноводних водоймах 38 058, у ставах та інших водоймах рибницького господарства 26 024 т. З метою опти-мізації харчування людей доцільно довести споживання риби до 22 кг на душу населення. Для повного задоволення попиту насе­лення в рибних продуктах необхідно не тільки розширювати і удо­сконалювати промисел риби у світовому океані, а й раціонально ви­користовувати внутрішні водойми.

Тому склалися чотири основні форми рибництва — ставове, інду­стріальне (тепловодне), озерне і прибережно-морське, проте провід­ним з них є ставове. З 1 га площі ставу тільки завдяки природній продуктивності можна щороку отримати 2 — 3 ц високоякісної риби, тобто стільки, скільки можна отримати м'яса за нагулу великої ро-

гатої худоби чи овець на природних пасовищах такої самої площі. Якщо ж застосовувати годівлю риби штучними кормами, то з 1 га площі ставу можна отримати до 10 — 20 ц риби.

Нагла країна багата на прісноводні водойми, однак рибницьке господарство на них розвивається недостатньо гпвидкими темпами і виробництво прісної риби ще не забезпечує попиту населення. Еко­номічну ефективність ставового рибництва можна підвищити за ра­хунок використання води для зрошування полів і городів, організа­ції нагулу качок і гусей.

11.2. Біологічні особливості та представники сучасної полікультури риб

Риби — найчисленніша група хребетних тварин, яка налічує 22 тис. видів. Загальною характерною ознакою є наявність зябер, за допомогою яких відфільтровується розчинений у воді кисень. Якщо у воді його не вистачає, то деякі риби можуть дихати повітрям. Емб­ріони і личинки, у яких ще не розвинений зябровий апарат, диха­ють сіткою капілярів, яка пізніше зникає.

Для руху у воді риби мають плавники, а для зменшення тертя під час руху шкірні залози виділяють слиз. У риб кровоносна систе­ма замкнена з одним колом кровообігу і двокамерним серцем {шлу­ночок і передсердя).

Травний канал риб складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлуночка й кишечнику, який закінчується анусом. У ротовій порожнині риб є зуби, проте у деяких вони відсутні. Риби, які споживають рослинні корми і дрібних тварин, можуть не мати шлун­ку. У них перетравлення і всмоктування поживних речовин здійс­нюються у кишечнику, довжина якого залежить від характеру їжі. Підшлункова залоза у риб зрощена з печінкою. Органом виділення є нирки, проте основна їх функція — підтримання осмотичного тис­ку в організмі.

Запліднення яйцеклітини і розвиток ембріона у риб відбувають­ся поза організмом матері. Самки викидають ікру у воду, а самці виділяють сперму. Після злиття яйцеклітини і сперматозоїда роз­вивається ембріон. Постембріональний період розпочинається із стадії личинки, у якої живлення спочатку змішане, а потім повніс­тю зовнішнє. Мальок набуває форми дорослої риби, на шкірі з'являється лузга. Личинок і мальків називають молоддю. З другої половини першого літа життя і осені риба уже повністю сформува­лася й її називають цьоголітком, а після перезимівлі — однорічкою, а рибу, що прожила два літа, — дволіткою.

Завдяки переважанню у риб асиміляції над дисиміляцією вони ростуть упродовж усього життя, проте й характерною властивістю їх

є також зниження обміну речовин за недостатніх умов годівлі, що дає можливість витримувати в зимових умовах тривале голодуван­ня. Уповільнення інтенсивності росту риб відбувається також унас­лідок зниження температури води, якості корму, гідрохімічного ре­жиму тощо. Деякі тепловодні риби (короп) зі зниженням темпера­тури води в осінній і зимовий періоди припиняють живлення, і ріст практично не відбувається. У холодноводних риб також відмічаєть­ся зниження росту, хоча вони й не припиняють живлення.

Представниками сучасної полікультури тепловодних рибниць­ких господарств є короп, білий і строкатий товстолобики, їхні гібри­ди, білий і чорний амури, новими перспективними об'єктами — ве­ликоротий буфало, канальний сом, піленгас, веслоніс, додатко­вими — щука, судак, сом, лин, карась, лящ, а з холодноводного риб­ництва найбільш цінним об'єктом є райдужна форель.

Основний об'єкт ставового рибницького господарства — короп, вирощування якого пов'язано з такими цінними якостями, як неви­багливість до умов середовища, всеїдність, швидкий ріст, простий у розведенні і має смачне м'ясо, яке містить до 20 % білка і 10 % жи­ру. Статева зрілість його настає: у південній зоні на 3 — 4-му роках життя, а у лісостеповій і поліській — на 4 — 5-му, причому самці дозрівають на рік раніше від самок. Плодючість самок до 1 млн ік­ринок і більше. Короп на першому році життя може досягти маси 1,5 кг, на другому — 2 — 3 кг, а максимальної за все життя — понад 25 кг і довжини близько 1 м.

В Україні розводять дві породи коропа: українську лускату і рам-часту, для виведення яких використано місцеве стадо Антонінського риборозплідника Красилівського району Хмельницької області (рис. 11.1). Селекційна робота провадилася методом масового відбору з урахуванням маси тіла і загального розвитку. Породи затверджені в 1956 р. і мають такі внутрішнь опор одні типи: антоніно-зозулецький, несвічський, любенський, нивчанський. Коропів першого типу роз­водять у багатьох господарствах і репродукторах, однак порівняно з іншими типами у них гірша виживаність. Нивчанський тип луска­того коропа має випту зимостійкість і рибопродуктивність у нагуль­них ставах, йому притаманна також підвищена холодостійкість.

Із рослиноїдних риб у полікультурі з коропом вирощують білого і строкатого товстолобиків та білого амура (див. рис. 11.1). Білий і строкатий товстолобики — це великі швидкорослі риби, які до­сягають живої маси і середньорічного приросту відповідно: білий товстолобик — 16 — 20 кг і 2 кг, строкатий — 35 — 40 і 5 — 6 кг.

Статева зрілість у білого товстолобика на півночі України настає у 6 — 9 років, на півдні — у 4 — 5, у водоймах-охолоджувачах — у 3 — 4, а у строкатого — 4 — 5-річному віці. Статева зрілість у самців настає на 1 — 2 роки раніше від самок. Плодючість у товстолобиків масою 7 — 10 кг становить близько 1 млн ікринок.

Рис. 11.1. Риби полікультурн ставового рибництва:

а — короп український рамчастий, 6—корон український лускатий; в — товстолобик строкатий; є — товстолобик білий; д — білий амур

Білий амур — досягає живої маси 32 — 35 кг, середньодобового приросту — 3 — 5 кг і довжини тіла більпі як 1 м. Спочатку він жи­виться зоопланктоном, а після 15-добового віку переходить на їжу водних і наземних рослин, особливо віддає перевагу рясці, конюши­ні та злакам. За оптимальних температурних умов добовий раціон може перевищувати його масу, а в разі нестачі рослинної їжі у во­доймі він може активно живитися комбікормами, тому треба обме­жувати його кількість у полікультурі. За 2 — 3 роки його виро­щування водойма повністю вивільняється від вищої водної рослин­ності.

Білий амур досягає статевої зрілості на півдні України у 4 — 5-, а на півночі — у 8 — 9-річному віці, а самки можуть виділяти 0,7 — 1 млн ікринок.

11.3. Ставові рибницькі господарства

Залежно від біологічних особливостей культивованих риб та їх відношення до умов зовнішнього середовища ставові господарства поділяють на 2 типи: тепловодні і холодноводні. У тепловодних гос­подарствах розводять такі основні види риб: короп, білий і строка­тий товстолобики, білий і чорний амури, канальний і звичайний соми, великоротий буфало, веслоніс, піленгас, щука, судак, лин, зо­лотий і сріблястий карасі, лящ тощо. Основним об'єктом у них є ко­роп, тому їх ще називають короповими. У холодноводних господар­ствах основним об'єктом розведення є райдужна форель, тому їх на­зивають форелевими. Основу рибництва України формують тепло­водні ставові господарства, які за особливостями технологічного процесу вирощування риби поділяють на 2 групи: повносистемні і неповносистемні.

Повносистемні — це господарства, які мають усі категорії ставів, а розведення і вирощування риби в них здійснюється від отримання посадкового матеріалу і до товарної риби (рис. 11.2).

Рис. 11.2. Схема повносистемного рибницького господарства:

1 — карантинні стави; 2 — канал для подавання води; З — нерестові стави; 4 — вирощувальні стави; 5 — нагульні стави; в — скидний канал; 7 — водозабірна спо­руда; 8— захисна дамба; 9— паводковий водоспад; 10 — маточні стави; 11 — зиму­вальні стави; 12—садки; 13 — господарський центр

До неповносистемних ставових господарств відносять: рибороз­плідники, які вирощують посадковий матеріал (личинок, мальків, цьоголітків, цьогорічок, а в разі трирічного обороту і дворічок коро-

па), та нагульні господарства, що спеціалізуються на виробництві товарної риби.

Залежно від прийнятої технології вирощування рибницькі гос­подарства працюють за одно-, дво- і трирічними циклами. Цикл — це тривалість вирощування риби від личинки до товарної маси. У нашій країні в основному прийнято дворічний цикл, тобто товарну рибу вирощують 2 роки. У перший рік отримують цьоголітків масою 20 — 30 г, а впродовж другого літа вирощують товарну рибу.

У повносистемному ставовому господарстві стави поділяють на виробничі і спеціалізовані. До виробничих відносять: нерестові, малькові, вирощувальні, зимувальні, нагульні; спеціалізованих — літні маточні, літні ремонтні, карантинні, ізоляторні, стави-садки і головний став.

Виробничі стави. Нерестові — призначені для нересту, розвит­ку ікри і утримання личинок. Розтапіовують їх на родючих грунтах з м'якою рослинністю і будують поряд з мальковими, вирощуваль­ними і маточними ставами площею 0,1 га.

Малькові — для дорощування личинок, які надходять із нерес­тових ставів чи інкубаційних цехів. Процес триває 15 — 18, а іноді до 40 діб, личинки за цей період переходять у стадію мальків. Площа ставів становить до 1 га, ложе їх орють і вносять органічні добрива для кращого розвитку кормової бази.

Вирощувальні — для вирощування цьоголітків упродовж вегета­ційного періоду, в кінці якого молодь пересаджують у зимувальні, а іноді у нагульні стави. Розтапіовують їх недалеко від нерестових і зимувальних ставів. Площа вирощувальних ставів 10— 15 га, гли­бина 1 — 1,5 м.

Зимувальні — для зимового утримання риб різного віку (цього­літків, дволітків, ремонтної групи риб і маточного поголів'я), їх по­діляють на стави першого порядку, де утримують цьоголітків коро­па і рослиноїдних риб; другого — для зимівлі дволітків і ремонтної групи; маточні — для зимівлі маточного поголів'я риб. Площа зиму­вальних ставів 0,5 — 1 га (максимум 1,5 га), глибина 1,2 — 1,5 м і тем­пература води 1 — 2 °С. Крім зимувальних ставів, цьоголітків на зи­мівлю можна пересаджувати у зимувальні комплекси і будиночки з басейнами, у басейни і садки.

Нагульні — для вирощування риби до товарної маси, їх площа 100 — 150 га і середня глибина 1,3 — 2,2 м.

Спеціалізоеані стаеи. Літні маточні і літні ремонтні — призначені для нагулу плідників і ремонтного молодняку. Площа їх залежить від кількості статевих груп риби, а вимоги до них такі са­мі, як і до нагульних ставів. Карантинні — для витримування риб, які завезені з інших господарств. Ізоляторні — для утримання хво­рої риби. Вони використовуються і взимку, тому 60 % їх плопц повинні

мати таку саму глибину, як і зимувальні стави. Розташовують їх за 20 м від інших ставів.

Стави-садки — використовують восени для збереження живої риби до її реалізації, а навесні — для тимчасового утримання одно­річок, призначених на реалізацію. Також у них утримують плідни­ків і ремонтний молодняк, який потім пересаджують у маточні, а плідників — у нерестові стави. Площа ставів-садків 0,1 га, а глиби­на така сама, як у зимувальних. Головний став — для накопичен­ня води, її відстоювання і подавання до системи виробничих ставів.

За трирічного циклу вирощування риби у господарствах перед­бачають ще одну додаткову категорію ставів — вирощувальні стави другого порядку, завданням яких є вирощування дворічок. За будо­вою вони подібні до нагульних ставів. У рибницьких господарствах з дворічним циклом дотримуються такої площі окремих категорій ставів: нерестові — 0,1 — 0, 5 %, вирощувальні — 3 — 7, нагульні — 91 - 96, зимувальні — 0,2 - 1 %.

11.4. Відтворення коропа і рослиноїдних риб 11.4.1. Отримання потомства коропа

Навесні за температури води 8— 10 °С провадять відловлювання рибопосадкового матеріалу у зимувальних ставах, потім їх дезінфі-кують негашеним або хлорним вапном і використовують для перед-нерестового утримання маточного поголів'я, але краще мати перед-нерестові стави площею 0,1 — 0,2 га, які мають бути мілководними і добре прогріватися. Норма посадки самок 300 екз/га, а самців — 500 екз/га.

Переднерестове утримання триває 30 — 45 діб, тому цей період має велике значення для плідників, які впродовж зимового утри­мання втрачають 5 — 7 % маси тіла, а в останню фазу оогенезу — ве­лику кількість енергетичних матеріалів, що негативно позначається на виживанні личинок, а інколи призводить до загибелі риби.

Для запобігання небажаним явищам раціон плідників залежно від температури води має становити 1 — 3 % загальної маси риби і містити корми, багаті на вуглеводи, а в переднєрєстовий період до кормової суміші бажано вводити кров забитих тварин, люпин, про­рослі ячмінь і пшеницю, соняшникову та арахісову макухи, кормові дріжджі або рибне борошно, пасти із зеленої маси та крейду. Про­теїнове співвідношення кормової суміші доводять до 1 : 2 — 1 : 1.

До залиття нерестових ставів збирають відмерлу рослинність, спалюють, розчищають рибоскидні канави, водоспуски обладнують міліметровою сіткою, а на водоподавачі встановлюють рибосміттє-вловлювачі. Дно ставу дезінфікують негашеним вапном з розрахуй-

ку 50 — 100 г/м², а дно канави — 80 г/м². Ложе ставів повинно бути покрите лучною рослинністю, а на новозбудованих його засівають насінням бекманії звичайної, канарника очеретоподібного, лисохво­сту лучного, мітлиці болотної, повитиці білої, пирію повзучого, ти­мофіївки лучної тощо. Вони необхідні як субстрат для приклеюван­ня ікри, збагачення води киснем і сприяння розвитку природної кормової бази.

Стави за 1 — 2 доби до посадки плідників заливають водою (не нижче від 18 °С), пропускаючи її через рибосміттевловлювачі, які не дають можливості потрапляти в став пуголовкам, хижій та мало­цінній рибі. Перед посадкою на нерест плідників упродовж 5 хв об­робляють у сольових ваннах з 5%-м розчином кухонної солі для знищення шкірних і зяберних паразитів коропа, які особливо шкід­ливі для молоді риб. Після обробки сіллю плідників витримують у проточній воді. Під вечір у підготовлений нерестовий став 0,1 га са­джають два гнізда (2 самки і 4 самця), оскільки нерест відбувається вранці впродовж 3 — 5 год. Плідників після закінчення нересту від­саджують у маточні літні стави на нагул.

Запліднена ікра приклеюється до рослин, де й відбувається емб­ріональний розвиток коропа, що триває 3 — 5 діб за температури во­ди 18 — 20 °С і суми тепла 70 градусо-діб. Перші 1 — 2 доби ембріони живляться за рахунок жовткового мішка. Потім личинки розпочи­нають рухатися і живитися коловертками, водоростями і дрібними формами ракоподібних, а на 3 — 9-й день переходять на живлення дрібними формами хірономід, а пізніше — ракоподібними.

Терміни перебування молоді коропа у нерестових ставах не біль­ше ніж 10 діб, оскільки кормові запаси у ставі вичерпуються, а го­лодування личинок може призвести до значної загибелі їх. Личинок уже на 3 — 5-ту добу після початку активного живлення виловлюють і пересаджують у малькові чи вирощувальні стави.

Природний нерест залежить від погодних умов, якості підготовки ставів, коливання рівня води і від розвитку водної рослинності, тому у практиці рибництва використовують заводський спосіб відтворен­ня коропа і рослиноїдних риб, який дає можливість отримувати по-томство на один місяць раніше від звичайних біологічних термінів завдяки штучному регулюванню температурного режиму води. Ро­бота з відтворення риби провадиться в інкубаційних цехах, які об­ладнані басейнами 0,5 м³ (1,5 х 0,5 х 0,7 м) для витримування плід­ників, інкубаційними апаратами та місткостями для дорощування личинок.

Для переднерестового утримання плідників і самок із ставів пе­ресаджують у басейни, доводячи температуру води у них упродовж доби до 18 — 20 °С. Плідникам і самкам роблять ін'єкції суспензією гіпофізу коропа, які сприяють швидшому дозріванню статевих клі-

тин, оскільки суспензія містить гонадотропний гормон. Підвищена рухова активність самок свідчить про дозрівання статевих продуктів і при натискуванні на їхнє черевце виділяються ікринки.

Статеві продукти у самок і самців отримують методом відціджу -вання, після чого штучно запліднюють ікру з розрахунку на 1 кг ікри 3 — 5 мл сперми від 3 — 4 самців. Для перебування ікри у зави­слому стані в інкубаційних апаратах її знеклеюють, додаючи до неї знеклеюючі речовини ПАС-Г, ронідазу, молоко і тальк, і паралельно подають через вентиль повітря під тиском 0,7 атм. Через 35 — 40 хв, коли ікра знеклеїться, замість повітря подають воду. Розроблені і лоткові інкубатори, які дають можливість інкубувати ікру без зне-клеювання.

Відразу після викльовування передличинок пересаджують у лот­ки чи садки, тому що тримати їх в інкубаційних апаратах небажано, оскільки вони утворюють щільне скупчення і швидко гинуть. Залеж­но від температури води личинок витримують від 2 до 4 діб, а після переходу на активне живлення їх переміщують на підрощування.

11.4.2. Підрощування личинок коропа

Підрощування личинок коропа здійснюють у малькових і нерес­тових ставах. Для забезпечення вільного спускання води із всіх ді­лянок ставу ретельно розрівнюють його ложе. Для розвитку зоопла­нктону у стави вносять гній і компости (3 — 10 т/га), рівномірно роз­поділяють їх по сухому ложу і заорюють дисковою бороною. Свіжий гній вносять за 1 — 1,5 міс, а перегній і компост — за 7 — 10 діб до залиття ставу. За 1 — 2 доби до посадки личинок малькові стави за­повнюють водою через сміттєвловлювачі, які запобігають потрап­лянню у став ворогів личинок, а також хижаків водяних комах (клопів, жуків, їхніх личинок, метеликів тощо). Через 2 — 5 діб після заливання ставу по урізу води з розрахунку 1 — 2 т/га вносять пров'ялену рослинність, тобто тоді, коли вже стабілізувався кисне­вий режим води. Мінеральні добрива вносять з розрахунку дове­дення концентрації у воді азоту до 2 мг/л і фосфору до 0,5 мг/л. Ви­щий рівень цих елементів сприятиме сильному розвитку фітопланк­тону, який пригнічуватиме розвиток зоопланктону.

Личинок пересаджують у став через 1 — 2 доби після початку йо­го залиття і за наявності у воді дрібних форм зоопланктону 200 — 300 екз/л (оптимальна кількість 2500 екз/л), якщо їх менше, то зариблення здійснюють через 3 — 4 доби. Упродовж періоду підро­щування температура води має становити 26-28 °С і концентрація кисню — 6 — 12 мг/л, а зниження його до 4 мг/л зумовлює змен­шення приросту личинок на 40 — 50 %. Для боротьби з хижаками комах, які потрапили в став, поверхню води обробляють вищими

жирними спиртами (ВЖС), використання яких у кількості 0,7 кг/га сприяє утворенню на поверхні води плівки, яка призводить до заги­белі комах, що дихають атмосферним повітрям. У заводських умо­вах личинок підрощують у лотках (розміром 4,5 х 0,7 х 0,5 м), ба­сейнах та інкубаційних апаратах.

Личинок годують 10— 12 разів на добу з розрахунку 50— 100 % корму від живої маси їх. За 10 — 15 діб молодь коропа досягає маси 25 — 30 мг, для одержання молоді більшої маси термін дорощування подовжують, але довше від 25 діб тримати їі у малькових ставах не бажано, тому молодь треба пересаджувати у вирощувальні стави.

11.4.3. Отримання потомства рослиноїдних риб

Рослиноїдні риби у природних водоймах не розмножуються, тому отримати потомство від них можна тільки заводським способом. Для вирощування плідників використовують водойми-охолоджувачі енер­гетичних систем, садки і стави, які забезпечуються теплою водою. З настанням стійкої середньодобової температури води 19 — 20 °С роз­починають роботу з отримання потомства. Виловлених і відсортова­них самців і самок утримують у нерестових садках чи контейнерах, їм вводять суспензію гіпофіза сазана, коропа, ляща, карася, сома, а для ін'єкції білого і строкатого товстолобиків використовують також синтетичний препарат хоріонічного гонадотропіну. За температури води 20 — 22 °С через 10 — 12 год настає дозрівання статевих продук­тів. Отримавши їх штучно від самців і самок, проводять запліднен­ня ікри, на 1 кг якої використовують 3 — 4 мл сперми від 3 — 4 сам­ців. Через 5—10 хв після запліднення ікри її переносять в інкуба­ційні апарати, закладаючи ікру однієї самки в окремий апарат, а плідників висаджують у нагульні стави.

Для нормального ходу інкубації проточність води в апараті має становити 4 — 8 л/хв, а температура її — 22 — 24 °С. За таких умов ембріогенез рослино'ідних риб триває 18 — 34 год, а за температури 27 — 28 °С — 17 — 19 год. Ембріонів 3 — 4 доби витримують в інкуба­ційних апаратах до переходу їх на змішане живлення. Підрощують личинок у вирощувальних ставах до маси 25 — ЗО мг за технологією, прийнятою для коропа.

11.4.4. Вирощування цьоголітків

За 20 — ЗО діб до заповнення водою розпочинають підготовку ви­рощувальних ставів, яка полягає у розчищенні осушувальної мере­жі, видаленні торішньої рослинності і сміття, вапнуванні (якщо рН ґрунту нижче за 6), внесенні органічних добрив, розпушуванні ложа ставів на глибину 5 — 7 см та підготовці кормових місць (ущіль­нення грунту, вапнування і встановлення віх).

За 5 — 7 діб до зариблення стави заповнюють водою, пропускаю­чи її через сміттєвловлювачі. Підрощену молодь випускають у ста­ви, коли вода досягне рівня 50 см, а температура її буде така сама, як і в транспортній місткості. Якщо стави зариблюють недорощени-ми личинками, то посадку здійснюють одночасно коропа і рослино­їдних риб. У разі зариблення дорощеною молоддю коропа посадко­вий матеріал рослиноїдних риб підсаджують через 15 — 20 діб, що дає можливість зменшити конкур є нцію живлення їх зоопланкто­ном.

Для створення природної кормової бази в стави після заливання вносять мінеральні добрива, а за прозорості води понад 40 см їх вне­сення повторюють. Для середніх за родючістю фунтів загальна кі­лькість добрив становить 200 — 400 кг/га суперфосфату і таку саму кількість селітри. Молодь коропа розпочинають годувати, коли вона досягне маси 0,8 — 1 г, а температура води 16 °С. Корми роздають

1. раз на добу, а з підвищенням температури води не менше ніж

2. рази.

Упродовж періоду вирощування контролюють гідрохімічний ре­жим води, визначаючи наявність кисню і вуглекислоти у воді, її рН, стан природної кормової бази (фітопланктон, зоопланктон, бентос), а також стежать за ростом молоді, проведенням контрольного лову в кількості 0,2 % загальної кількості риби в ставу (200 — 300 екз.).

Вилов риби у вирощувальних ставах здійснюють у серпні — верес­ні за температури води не вище від 8 — 10 °С і тривалості не більше ніж 20 днів. З рибовловлювачів рибу перевантажують у живориб­ний транспорт, перевозять її на спеціальну ділянку, обладнану бе­тонними басейнами і садками для промивання водою й обліку риби за ваговим і об'ємно-ваговими способами, а для визначення кількос­ті риб загальну масу ділять на її середню масу.

11.4.5. Зимівля рибопосадкового матеріалу

Для зимівлі цьоголітків використовують зимувальні стави, ба­сейни зимувальних комплексів, вирощувальні та нагульні стави, але у практиці рибництва найчастіше використовують зимувальні. Підготовку їх до зариблення розпочинають з весни. Після вилову риби і спускання води ложе зимувальних ставів дезінфікують не-гашеним чи хлорним вапном, після висихання його провадять культивацію на глибину 7 — 10 см, а восени боронують і прикотко­вують, знову дезінфікують. За 10 — 15 діб до посадки цьоголітків зимувальні стави заливають водою. Якщо коропа вирощують у по-лікультурі з рослиноїдними рибами, то їх зимівлю проводять окре­мо, оскільки стадний рух товстолобика спричинює у коропа неспокій і виснаження.

Пересаджують цьоголітків у зимувальні стави масою 25 — ЗО г за температури води не вище від 8 — 10 °С, попередньо обробивпіи їх у профілактичнх сольових або аміачних ваннах. Щільність посадки у поліській і лісостеповій зонах 600 — 650 тис. екз., а в зоні Степу — 700 — 750 тис. екз. на 1 га площі ставу. Пересадку дворічок коропа і рослиноїдних риб здійснюють з розрахунку їх маси, але не більше ніж 20 т/га.

Упродовж зимівлі цьоголітків у ставу контролюють температуру води (оптимальна 1 °С), вміст у воді кисню, що має становити 5 — 8 мг/л (не нижче за 4 мг/л) і водневий показник — рН (не нижче (від 6 — 9). Для надходження у воду ставу кисню і винесення надли­шку токсичних продуктів життєдіяльності гідробіонтів водообмін має становити 10 — 15 діб — 2 — 3 л води на 1 т риби. Контроль за фізіологічним станом і здоров'ям цьоголітків здійснюють через опо­лонки, які пробивають у центрі ставу і по периметру з розрахунку 5 ополонок на 1 га. Пересадку однорічок із зимувальних ставів у на­гульні здійснюють протягом 1,5 — 2 тижнів за температури води 4 — 8 °С, оскільки затримка цьоголітків у них за підвищеної темпера­тури води призводить до різкого схуднення їх.

Зимове утримання цьоголітків у зимувальних ставах мало керо­ваний технологічний процес, тому одним із перспективних напря­мів у рибництві є зимування цьоголітків у басейнах зимувальних комплексів, що дає можливість регулювати гідрологічний і гідрохі­мічний режими, оскільки зимівля риби відбувається у закритих не­опалюваних приміщеннях.

Щільність посадки цьоголітків за умов окремого утримання коро­па і рослиноїдних риб становить 150 кг/м³, дволітків — 200, а в разі спільного утримання цьоголітків коропа — 120, рослиноїдних риб — 30 кг/м³, а дволітків — відповідно 120 і 80 кг/м³. Щодня у басейнах контролюють уміст кисню у воді, вуглекислоти, показники окислен­ня та рН середовища.

Виловлюють рибу у басейнах після заповнення нагульних ставів і за температури води у ложі 4 °С. Пересаджувати рибу у стави із басейнів можна за різниці в них температури води не більше ніж З °С.

Використання басейнового способу зимування риби дає можли­вість раніше пересаджувати однорічок у нагульні стави, оскільки рання пересадка на нагул скорочує період зимування і сприяє швид­шому відновленню зимових втрат маси риби та її вгодованості.

11.5. Вирощування товарної риби

11.5.1. Вирощування товарної риби за дворічного циклу

Після осіннього вилову риби в нагульних ставах розчищають ма­гістральний канал, мокрі місця ложі обробляють аміачною водою чи вапном, збирають залишки рослинності, розчищають і вапнують кормові місця. Після підсихання ґрунту окремі ділянки обробляють культиватором чи важкими боронами, а прибережну зону засівають озимими культурами. Навесні перед заповненням нагульних ставів водою готують кормові місця 10— 12 на 1 га розміром 2 х 3 м, або кормові смуги, ущільнюючи ґрунт і помічаючи їх віхами. Стави за­повнюють водою, пропускаючи її крізь фільтри, щоб до них не по­трапила малоцінна й особливо хижа риба.

Зариблюють нагульні стави наприкінці березня — на початку квітня однорічками (цьоголітками — восени) з середньою масою ко­ропа — 25 г, рослиноїдних риб — 25 — 30 г, оскільки дрібний посад­ковий матеріал до осіннього вилову не досягає товарної стандартної маси 0,4 — 0,5 кг. Бажано використовувати також гібридних одноліт­ків коропа з амурським сазаном.

Вирощувати товарну рибу треба за інтенсивною технологією, яка передбачає високу щільність посадки, багаторазову щоденну годів­лю повноцінними комбікормами, підтримання у ставах нормально­го гідрологічного і гідротехнічного режимів та використання полі-культури, тобто вирощувати разом з коропом рослиноїдних риб (бі­лий та строкатий товстолобики, білий амур, буфало, піленгас та ін.), які відрізняються за об'єктом живлення і сприяють збільшенню ри-бопродуктивності ставів, зниженню собівартості продукції і підви­щенню продуктивності праці.

Щільність посадки риби у нагульних ставах визначають за фор­мулою

Х = 3-П100І(М₂-М₁)Р,

де X— кількість необхідного посадкового матеріалу, екз.; 5 — пло­ща ставу, га; П— рибопродуктивність, кг/га; М₂, М\ — маса відпові­дно кінцевої продукції і посадкового матеріалу, кг; Р — вихід кінце­вої продукції від посадки, %.

Якщо нагульні стави зариблюють мальками за безперервної тех­нології, то формула набуває такого вигляду:

Х = БП100/М₂Р.

Упродовж вирощування риби в нагульних ставах контролюють температурний і гідрохімічний режими водойм, видаляють рештки

водної рослинності, провадять аерацію води, вносять вапно і добри­ва, підгодовують рибу комбікормом. Улітку потрібно стежити, щоб стави не покривалися надмірною кількістю водоростей, оскільки це може спричинювати замор риби. З метою запобігання цьому явищу потрібно в нічний час посилювати проточність води або її аерацію, яку здійснюють з використанням дощувальних машин, насосів, мо­топомп, компресорів.

Для з'ясування росту та стану риби проводять контрольні вило­ви. Виловлені екземпляри зважують, вимірюють, перевіряють стан здоров'я їх, після чого випускають у став. У разі відставання у рості вносять у воду в розчинному стані мінеральні добрива (суперфос­фат, аміачну селітру, вапно) з розрахунку, щоб концентрація фос­фору у воді становила 0,5 мг/л, а азоту — 2 мг/л.

Годівлю риби комбікормами розпочинають у квітні на початку травня із досягненням температури води 11 — 16 °С в кількості 2 — 3 % від маси посадженої риби, а за температури води 17—19 °С — 7— 10 % маси риби. У середньому на 1 га ставу витрати кормів у травні становлять 11 — 14 кг, червні — 30 — 67 і липні — серпні — 100 — 140 кг. Добова норма годівлі залежить від умісту у воді роз­чиненого кисню: за 5 — 6 мг/л — згодовують увесь добовий раціон, 3 — 4 мг/л — 70 — 80, 2,0 — 2,5 мг/л — 40 — 50 %, а в разі подальшого зниження кисню годівлю риби припиняють. З підвищенням темпе­ратури води збільшують кількість даванок корму: 18 — 20 °С — ком­бікорм згодовують 2 рази на добу, 20 — 25 °С — 3, а понад 25 °С — 3 — 4 рази. З метою раціонального витрачання корму щодня конт­ролюють поїдання його рибами.

Вилов риби здійснюють зазвичай у серпні — вересні, коли тем­пература води знижується, а приріст риби майже припиняється. У спускних ставах рибу виловлюють у рибозбірному магістральному каналі, рибозбірній ямі перед донним водоспуском та з використан­ням рибовловлювачів, ширина яких по дну становить 5 — 6 м, а гли­бина 0,5— 1,0 м. Виловлену рибу зважують, визначають сумарний приріст, середню індивідуальну масу та вихід риби у відсотках до посадки. Виловом і реалізацією товарної риби закінчується вироб­ничий процес у повносистемному господарстві за дворічного цик­лу.

11.5.2. Безперервна технологія вирощування товарної риби

За традиційної технології ставового рибництва процес вирощу­вання риби передбачає низку послідовних етапів, технологічні про­цеси яких здійснюються у спеціалізованих ставах. Пересаджування риби із одного ставу в інший спричинює у неї стресові ситуації і травмування, що негативно позначається на її рості та призводить

до загибелі. Одними із трудомістких процесів під час вирощування риби, особливо в полікультурі, є виловлювання і пересаджування, що потребують значних енергетичних і матеріальних витрат.

Для уникнення негативних явищ, які притаманні повносис­темній технології ставового рибництва з дворічним циклом вирощу­вання риби, і було розроблено технологію безперервного виро­щування її. Вона полягає в тому, що личинок до стадії мальків ма­сою 0,5 — 1 г підрощують у малькових ставах з щільністю посадки 500 — 600 тис. екз/га. Через 20 — ЗО діб, коли мальки досягнуть маси 0,5 — 1 г, їх пересаджують у нагульні стави, де вирощують упродовж 2 років до досягнення товарної маси. Цьоголітки за розрідженої посадки мають високу швидкість росту і досягають живої маси 100 —150 г. За умов використання полікультури у нагульні стави та­кож висаджують мальків білого товстолобика 8—12 тис. екз/га, строка­того товстолобика 1 — 3 тис. екз/га і білого амура 0,2 — 1,1 тис. екз/га.

Безперервна технологія вирощування риби запобігає її травма­тизму, подовжує осінній і весняний періоди живлення природними кормовими ресурсами, значно скорочує водоспоживання, оскільки на першому році життя рибі не потрібна проточність води, а внесені у став корми і добрива не виносяться з водою і повністю використо­вуються рибами.

За цієї технології ложе ставів має бути ретельно сплановане, во­ни повинні бути достатньо глибокими, добре підготовленими до за­риблення, не містити хижої та малоцінної риби. За вирощуванням риби в нагульних ставах встановлюють ретельний контроль. За до­тримання всіх технологічних процесів у нагульних ставах рибопро-дуктивність їх збільшується вдвічі.

11.5.3. Випасна технологія вирощування товарної риби

Вона передбачає вирощування товарної риби на природній кор­мовій базі без підгодівлі її штучними кормами і використанні полі­культури. Поряд з короповими рибами вирощують білого та строка­того товстолобика, білого амура, буфало, піленгаса, але слід врахо­вувати вибагливість рослиноїдних риб до температурного режиму. Так, для отримання найбільшого приросту температура води має становити 23 — 30 °С. Особливо вибагливим до температурного чин­ника є білий товстолобик, тому на Поліссі у полікультурі використо­вують гібрид білого зі строкатим товстолобиком.

Навесні, після вивільнення від льодового покриву зимувальних ставів, провадять зариблення нагульних ставів. Посадковий матері­ал коропа повинен мати масу не менше ніж 25 г, а рослиноїдних риб — понад 25 — 30 г. Якщо ж нагульні стави зариблюють дволіт­ками, то їх маса має бути не меншою за 200 г.

Для розвитку природної кормової бази у стави вносять органічні добрива — перегній великої рогатої худоби, пташиний послід, кін­ський гній, зелену рослинність тощо. Перегній розкладають на урізі води ставу в кількості 2 — 5 т/га впродовж літа, а пташиний послід розбавляють водою у співвідношенні 1 : 2 або 1 : 3 і вносять безпосе­редньо у став по 50 кг за загальної його норми до 200 кг протягом вегетаційного періоду. Для регулювання процесу розвитку природ­ної кормової бази необхідно контролювати у воді ставу вміст розчи­неного кисню у воді та її окиснення, тому що надмірне внесення ор­ганічних добрив може порушити нормальний гідрохімічний режим.

У став уносять також мінеральні добрива {суперфосфат, аміачну селітру та інші) з метою підтримання нормального кругообігу міне­ральних речовин у воді. їх вносять за температури води 7 °С. Конт­ролюють внесення добрив за вмістом у воді нітратного азоту та фос­фору, рівень яких має становити відповідно 2 мг №л і 0,5 мг Р/л. Для поліпшення екологічного стану та профілактики водойми що­місяця провадять вапнування з внесенням вапна у воду не більпіе ніж 150 кг/га.

Випасна технологія вирощування товарної риби дає можливість раціонально використовувати біологічний потенціал водойми, за­ощадити комбікорми, і за умов оптимального співвідношення коро­пових та рослиноїдних риб отримати з 1 га площі ставу 1 — 1,5 т сві­жої риби.