9.7. Виробництво м'яса індиків

Серед багатьох видів сільськогосподарської птиці індики найбі­льші за розмірами. Жива маса статевозрілих самок досягає 8— 10, самців 15—18 кг. Від однієї самки за рік можна виростити 90 — 100 індиченят і отримати 400 — 500 кг м'яса у живій масі. Індиченята швидко ростуть, що дає можливість одержати у 13 — 17-тижневому віці тушку масою 4 — 4,5 кг за забійного виходу 80 — 85 % і витрати корму на 1 кг приросту 3 — 3,5 кг. Індички характеризуються добри­ми відтворними якостями. Починаючи відкладати яйця у 8 — 8,5-місячному віщ, вони інтенсивно несуться впродовж шести місяців і за цей період їхня продуктивність досягає 110 — 120 яєць. У них ак­тивно виявляється інстинкт насиджування. Особливістю індиків є різка статева відмінність в інтенсивності росту молодняку, тому са­мок і самців на м'ясо бажано вирощувати окремо.

За дієтичними властивостями й смаковими якостями м'ясо інди­ків вигідно відрізняється від м'яса птиці інших видів. Воно містить більше протешу, вітамінів, менше жиру та холестерину (2 — 5%), ніж м'ясо курей. Крім того, для м'яса індиків характерний специ­фічний присмак, властивий дичині. В грудних м'язах цієї птиці міс­титься до 28, а в усій тушці — 21 % білка та 12 % жиру; забійний вихід досягає 90, на їстівні частки припадає 65 % маси тушки; м'язова тканина становить 55 % живої маси.

9.7.1. Породи та кроси індиків

Для виробництва м'яса індиків використовуються такі породи: біла широкогруда, бронзова широкогруда, північнокавказька біла, північнокавказька бронзова, московська бронзова, московська біла.

Біла широкогруда порода виведена в СІЛА схрещуванням бі­лих голландських та англійських індиків. Птиця відзначається ви­сокою плодючістю, інтенсивним ростом, добрими м'ясними якостя­ми, проте вимоглива до умов годівлі та утримання (рис. 9.13). Сам­ки досягають живої маси 7 — 9, самці — 14 — 16 кг, несучість — 90 — 120 яєць. Породу використовують для створення високопродук­тивних кросів.

Рис. 9.13. Білі широкогруді індики

Бронзова широкогруда порода також виведена в США схре­щуванням диких американських із чорними англійськими та на­ступною селекцією на поліпшення м'ясних форм і плодючості. Жива маса самок досягає 9 — 12, самців — 18 — 20 кг, несучість — 60 — 70 яєць. У породі створено продуктивні лінії й кроси.

Північнокавказькі індики характеризуються достатньо високи­ми показниками живої маси: білі самки — 6 — 7, самці — 12—14 кг та несучістю — 90 — 120 яєць; бронзові — відповідно 6 — 7 і 12 — 14 кг та 90- 100 яєць (рис. 9.14).

Московські бронзові індики досягають живої маси: самки 6 — 7, самці — 11—13 кг. За продуктивністю вони подібні до московських білих, проте відрізняються від них вищою несучістю, кращим товар­ним виглядом тушок та вищими м'ясними якостями, кращою при­стосованістю до пасовищного утримання.

Основний шлях інтенсифікації і підвищення ефективності вироб­ництва м'яса індиків — це створення й використання гібридної птиці. В індиківництві гібриди отримують від схрещування важких батьківських і легких, проте плодючіших, материнських форм, у дво-, три-, чотирилінійних кросах. У підприємствах промислового типу найбільшого поширення набули кроси: 639 (легкий), 630 (серед­ній), 350 (важкий) хідон, 0-24, Х-56, Х-76. У вітчизняній галузі най­частіше використовують крос Х-56 (95 %), створений з використай-

Рис. 9.14. Північ по кавказькі бронзові індики

ням генофонду ліній фірми «Рівер Рест», московських білих та білих широкогрудих (батьківська лінія Х-5, материнська Х-6). Гібридні індиченята цього кросу у 12-тижневому віці досягають живої маси 4,3 — 4,4, у 17-тижневому — 6,2 — 6,6 кг із витратою корму на 1 кг приросту відповідно 2,7 та 3,4 кг.

Індики кросу добре пристосовані до вирощування в умовах різ­них технологій, характеризуються високою життєздатністю та доб­рими м'ясними якостями.

Крос Івагал, створений у колишній Чехословаччині, в Україні не набув попіирення (5 %). Гібридні індиченята у 12-тижневому віці досягають живої маси: самки — 3,4, самці — 4,6 кг за витрати корму 2,8 кг на 1 кг приросту.

9.7.2. Комплектування, утримання й годівля батьківського стада

Для птахофабрики потужністю 500 тис. індиченят за рік у бать­ківському стаді повинно бути 9884 самки, а потужністю 1 млн — у два рази більше. Для забезпечення рівномірного надходження ін­кубаційних яєць та виробництва м'яса індиків батьківське стадо комплектують до 4 разів на рік. Кількість комплектувань має бути кратною кількості пташників для дорослої птиці, оскільки їх за-

повнюють одновіковою птицею. Комплектують батьківське стадо молодняком у 17-тижневому віці. Співвідношення самців і самок у разі природного парування 1 : 10, штучного осіменіння — 1 : 25 - ЗО.

Для комплектування батьківського стада ремонтний молодняк із добового до 17-тижневого віку вирощують на підстилці, використо­вуючи комплект обладнання ИРС-2,3, або до 8-тижневого віку в кліт­ках із подальшим дорощуванням на підстилці. У добовому віці на кожну голову, що замінюють, приймають 2 самки і 5 самців, а в групі ремонтного молодняку 17-тижневого віку — 120 % самок і не менше ніж 200 % самців до маточного поголів'я.

Щ Годують ремонтний молодняк сухими або вологими кормами з вмістом обмінної енергії 1150 — 1170 кДж та протешу від добового до 6-тижневого віку — 26 %, 6 — 11-тижневого — 20, 11 — 12-тижнево-го — 18 і далі 15 %. До кормосумішей для ремонтних індиченят жи­ри не додають.

Поголів'я батьківського стада утримують у типових приміщеннях 12 х 96, 18 х 72 м на підлозі з глибокою підстилкою, сітчастій підло­зі, у кліткових батареях. Традиційною системою є вирощування ін­диків на підлозі з глибокою підстилкою.

Самок важких кросів розміщують на підстилці щільністю посад­ки 1,5 голови, середніх — 2, легких — 2,5 і самців усіх кросів — по одній голові на 1 м² площі. Взимку температура повітря в примі­щенні має бути 12 — 16 °С, відносна вологість — 60 — 70 %. Влітку температура не повинна перевищувати 25 °С. Тривалість світлового дня — 14—16 год.

Індиків батьківського стада утримують також без підстилки на сітчастій підлозі. Для цього приміщення розділяють на секції, в ко­жній з яких розміщують 500 — 600 несучок.

Значного поширення набуло кліткове утримання батьківського стада. В результаті його застосування місткість пташників зростає у 1,5 — 3 рази залежно від конструкції кліткових батарей, витрати корму на виробництво 10 яєць знижуються на 5 —28 %, несучість підвищується на 4 — 25 %, заплідненість яєць та вихід молодняку зростають на 3 — 7%. Використовують кліткові батареї типу КБН, ОБН, ЕБР-2.

Щ Годують батьківське стадо тільки розсипними комбікормами, за­стосовуючи сухий або комбінований тип годівлі. За сухого типу сухі комбікорми роздають 2 — 3 рази на добу, комбінованого — частину кормів згодовують у вигляді вологих мішанок.

Для племінного використання птиця легкого кросу придатна з 32-, середнього — 34- і важкого — 36-тижневого віку. Індичок вико­ристовують один період несучості, тривалість якого для легкого кро­су не менше ніж 5 тижнів, середнього — 21 і важкого — 17 тижнів.

9.7.3. Вирощування індиченят на м'ясо

Добових індиченят розподіляють за статтю і відправляють у цех вирощування молодняку. При цьому застосовують такі системи утримання: підлогову, кліткову, комбіновану, вигульну з викорис­танням пасовищ.

Вирощування індиченят на підлозі з глибокою підстилкою пе­редбачає безпосереднє утримання їх від добового віку до забою. З цією метою використовують обладнання ИМС-4,5, ИР-10, ПХ-1. Приміщення для утримання птиці розгороджують на секції й роз­міщують у них по 500 голів молодняку. В кожній секції встановлю­ють електробрудер, під яким розставляють лоткові годівниці й ва­куумні напувалки. Впродовж перших двох днів як годівниці для ін­диченят використовують цупкий папір, який розміщують під бруде­рами, оскільки вони погано розрізняють корм і можуть скльовувати підстилку.

Із тижневого до 3-тижневого віку їх годують із ясо лобкових годів­ниць. Після 3-тижневого віку огорожу навколо брудерів забирають і молодняк привчають до годівниць та напувалок, які входять до комплекту технологічного обладнання. В разі вирощування індиче­нят від добового до 17-тижневого віку на глибокій підстилці щіль­ність посадки становить 4 — 6 голів на 1 м² підлоги.

У пташниках забезпечують диференційоване освітлення відпо­відно до віку молодняку. У перші три дні вирощування застосову­ють цілодобове яскраве освітлення (40 лк) із поступовим зниженням його інтенсивності до 3-тижневого віку. Індиченятам старше від трьох тижнів встановлюють чотиригодинний світловий день. У разі вирощування молодняку в пташниках інтенсивність освітленості підтримують на рівні 5 — 6 лк, тобто створюють напівтемряву. В приміщеннях із вікнами застосовують часткове затемнення.

Температурний режим у пташнику диференціюють також за­лежно від віку. Так, із добового до 4-тижневого віку в приміщенні для вирощування індиченят на м'ясо підтримують температуру 26 — 28 °С, під брудерами — 26 — 35 °С. Для молодняку старшого віку їі знижують до 16 — 20 °С за оптимальної відносної вологості повітря 60 — 70 %.

Вирощування індиченят у клітках організовують у дві фази: від добового до 3-тижневого віку у кліткових батареях ИКБК, далі — у клітковій батареї КББ, де їх утримують від 3- до 8-тижневого віку. Інколи індиченят від добового до 8-тижневого віку вирощують у кліт­кових батареях БКБ та КБУ-4, а від 8- до 17-тижневого — в клітко­вих батареях КБН.

Оскільки вирощування індиченят у клітках погіршує товарний вигляд тушок, що пов'язано з появою грудних наминів та по­шкодженням крил, добовому молодняку обрізують крила до п'ясток,

а для запобігання наминам вирощують його у клітках, де замість звичайних підніжних решіток встановлюють поліетиленові настили.

Найкращим є комбінований спосіб вирощування індиченят. Він передбачає утримання молодняку до 3 — 8-тижневого віку в клітко­вих батареях КБМ-2, КБУ-3, БГО-140, Р-15 із подальшим дорощу­ванням у пташниках на дерев'яній чи сітчастій підлозі до 18 — 24-тижневого віку або колоніальних будиночках, в які його переводять із б — 7-тижневого віку.

Ц У вирощуванні індиченят застосовують сухий або комбінований тип годівлі. На птахофабриках використовують переважно сухий тип годівлі молодняку. В цьому разі індиченятам до 8-тижневого, 8— 17- і 17 — 26-тижневого віку згодовують комбікорми ПК-11-3, ПК-13-2, ПК-14-2 із умістом сирого протешу 28 % впродовж першого і 24 % — другого місяця утримання. Основу кормосуміші для молод­няку індиків становлять зернові злакові та зернобобові {кукурудза, пшениця, ячмінь, горох, овес) корми. До їхнього раціону обов'язково вводять рослинні білкові корми, %: шрот соєвий — 40 та соняшнико­вий — 21, горох — 10 — 15, гідролізні дріжджі — 3 — 6. Нестачу не­замінних амінокислот поповнюють згодовуванням білкових кормів тваринного походження (м'ясне, м'ясо-кісткове, рибне борошно, сухе збиране молоко тощо), які можуть досягати ЗО % загальної кількості білків комбікорму. Для забезпечення високого енергетичного рівня до складу останніх вводять 2 — 5 % стабілізованого технічного жиру. До комбікорму також додають трав'яне борошно (5 %), різні добавки: мінеральні (3,5 — 4,5%) БМВД, синтетичні метіонін та лізин, віта­міни й кормові дріжджі.

За наявності дешевих місцевих кормів їх уводять до складу раці­ону і застосовують комбіновану годівлю сухими та вологими сумі­шами. У 17-тижневому віці з досягненням маси самками 4 — 5, сам­цями — 6 — 7 кг птицю забивають на м'ясо.