- •1.1. Походження та одомашнення сільськогосподарських тварин
- •1.6. Методи розведення
- •1.7. Організація племінної роботи
- •1.8. Біотехнологія у тваринництві
- •2.1. Хімічний склад кормів і фізіологічне значення поживних речовин у живленні тварин
- •2.2. Травлення у сільськогосподарських тварин
- •2.4. Оцінювання енергетичної поживності кормів
- •3.1.5. Зернові корми
- •3.2. Чинники, що впливають на склад і поживність кормів
- •4.3. Молочна продуктивність корів
- •4.4. Основні породи худоби та їх використання
- •4.6. Основи відтворення стада
- •4.7. Вирощування молодняку
- •4.8. Роздоювання корів
- •4.9. Утримання, годівля та доїння корів
- •4.11. Основи технологи виробництва молока на промисловій основі
- •4.12.1. Первинна обробка молока
- •4.12.2. Вторинна обробка молока
- •5.1. М'ясна продуктивність великої рогатої худоби
- •5.2. Системи та способи утримання молодняку
- •5.3. Технологія вирощування молодняку молочних і молочно-м'ясних порід на м'ясо
- •6.2. Використання гібридизації у свинарстві
- •6.3. Породи свиней та їх використання
- •6.3.4. Використання інших порід
- •6.4. Племінна робота у свинарстві
- •6.5. Відтворення стада
- •6.6. Вирощування молодняку свиней
- •6.7. Утримання та годівля свиней 6.7.1. Системи утримання свиней
- •6.8. Відгодівля свиней
- •6.8.1. М'ясна відгодівля
- •6.12. Виробництво свинини в особистих підсобних і фермерських господарствах
- •7.2. Продукція вівчарства 7.2.1. Вовна
- •7.4. Виробництво продукції вівчарства
- •7.4.1. Відтворення стада овець
- •8.1. Народногосподарське значення та господарсько-біологічні особливості кіз
- •8.4. Виробництво продукції козівництва
- •9.1. Народногосподарське значення, біологічні особливості, стан і перспективи розвитку птахівництва
- •9.2. Племінна робота у птахівництві
- •9.3. Породи та кроси курей
- •9.4. Виробництво харчових яєць
- •9.5. Виробництво м'яса бройлерів
- •9.7. Виробництво м'яса індиків
- •9.7.1. Породи та кроси індиків
- •9.8. Виробництво м'яса гусей
- •9.8.1. Породи гусей
- •9.10. Виробництво харчових яєць і м'яса
- •10.1. Народногосподарське значення галузі та біологічні особливості коней
- •10.2. Породи коней
- •10.2.1. Верхові породи
- •10.9. Використання робочих коней
- •10.12. Кінний спорт
- •11.1. Народногосподарське значення галузі
- •11.2. Біологічні особливості та представники сучасної полікультури риб
- •11.5.4. Вирощування товарної риби за трирічного циклу
- •12.3. Медоносна база і запилення рослин
- •12.4.4. Виведення бджолиних маток
- •12.5. Виробництво продукції бджільництва
- •12.5.1. Отримання меду
- •12.6. Хвороби бджіл
- •12.7. Планування та обліку бджільництві
- •13.1. Значення галузі та біологічні особливості кролів
- •13.2. М'ясна, шкуркова і пухова продуктивність
- •13.4. Відтворення поголів'я кролів
- •13.5. Утримання кролів
- •13.6. Годівля кролів
- •13.7. Забій кролів і первинна обробка продуктів забою
- •14.1. Значення галузі та біологічні особливості хутрових звірів
- •14.2. Коротка характеристика хутрових звірів
- •14.3. Комплектування стада
- •14.4. Утримання хутрових звірів
- •14.5. Годівля хутрових звірів
- •14.6. Забій звірів і первинна обробка шкурок
- •9. Технологія виробництва яєць і м'яса сільськогосподарської птиці
9.7. Виробництво м'яса індиків
Серед багатьох видів сільськогосподарської птиці індики найбільші за розмірами. Жива маса статевозрілих самок досягає 8— 10, самців 15—18 кг. Від однієї самки за рік можна виростити 90 — 100 індиченят і отримати 400 — 500 кг м'яса у живій масі. Індиченята швидко ростуть, що дає можливість одержати у 13 — 17-тижневому віці тушку масою 4 — 4,5 кг за забійного виходу 80 — 85 % і витрати корму на 1 кг приросту 3 — 3,5 кг. Індички характеризуються добрими відтворними якостями. Починаючи відкладати яйця у 8 — 8,5-місячному віщ, вони інтенсивно несуться впродовж шести місяців і за цей період їхня продуктивність досягає 110 — 120 яєць. У них активно виявляється інстинкт насиджування. Особливістю індиків є різка статева відмінність в інтенсивності росту молодняку, тому самок і самців на м'ясо бажано вирощувати окремо.
За дієтичними властивостями й смаковими якостями м'ясо індиків вигідно відрізняється від м'яса птиці інших видів. Воно містить більше протешу, вітамінів, менше жиру та холестерину (2 — 5%), ніж м'ясо курей. Крім того, для м'яса індиків характерний специфічний присмак, властивий дичині. В грудних м'язах цієї птиці міститься до 28, а в усій тушці — 21 % білка та 12 % жиру; забійний вихід досягає 90, на їстівні частки припадає 65 % маси тушки; м'язова тканина становить 55 % живої маси.
9.7.1. Породи та кроси індиків
Для виробництва м'яса індиків використовуються такі породи: біла широкогруда, бронзова широкогруда, північнокавказька біла, північнокавказька бронзова, московська бронзова, московська біла.
Біла широкогруда порода виведена в СІЛА схрещуванням білих голландських та англійських індиків. Птиця відзначається високою плодючістю, інтенсивним ростом, добрими м'ясними якостями, проте вимоглива до умов годівлі та утримання (рис. 9.13). Самки досягають живої маси 7 — 9, самці — 14 — 16 кг, несучість — 90 — 120 яєць. Породу використовують для створення високопродуктивних кросів.
Рис. 9.13. Білі широкогруді індики
Бронзова широкогруда порода також виведена в США схрещуванням диких американських із чорними англійськими та наступною селекцією на поліпшення м'ясних форм і плодючості. Жива маса самок досягає 9 — 12, самців — 18 — 20 кг, несучість — 60 — 70 яєць. У породі створено продуктивні лінії й кроси.
Північнокавказькі індики характеризуються достатньо високими показниками живої маси: білі самки — 6 — 7, самці — 12—14 кг та несучістю — 90 — 120 яєць; бронзові — відповідно 6 — 7 і 12 — 14 кг та 90- 100 яєць (рис. 9.14).
Московські бронзові індики досягають живої маси: самки 6 — 7, самці — 11—13 кг. За продуктивністю вони подібні до московських білих, проте відрізняються від них вищою несучістю, кращим товарним виглядом тушок та вищими м'ясними якостями, кращою пристосованістю до пасовищного утримання.
Основний шлях інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва м'яса індиків — це створення й використання гібридної птиці. В індиківництві гібриди отримують від схрещування важких батьківських і легких, проте плодючіших, материнських форм, у дво-, три-, чотирилінійних кросах. У підприємствах промислового типу найбільшого поширення набули кроси: 639 (легкий), 630 (середній), 350 (важкий) хідон, 0-24, Х-56, Х-76. У вітчизняній галузі найчастіше використовують крос Х-56 (95 %), створений з використай-
Рис. 9.14. Північ по кавказькі бронзові індики
ням генофонду ліній фірми «Рівер Рест», московських білих та білих широкогрудих (батьківська лінія Х-5, материнська Х-6). Гібридні індиченята цього кросу у 12-тижневому віці досягають живої маси 4,3 — 4,4, у 17-тижневому — 6,2 — 6,6 кг із витратою корму на 1 кг приросту відповідно 2,7 та 3,4 кг.
Індики кросу добре пристосовані до вирощування в умовах різних технологій, характеризуються високою життєздатністю та добрими м'ясними якостями.
Крос Івагал, створений у колишній Чехословаччині, в Україні не набув попіирення (5 %). Гібридні індиченята у 12-тижневому віці досягають живої маси: самки — 3,4, самці — 4,6 кг за витрати корму 2,8 кг на 1 кг приросту.
9.7.2. Комплектування, утримання й годівля батьківського стада
Для птахофабрики потужністю 500 тис. індиченят за рік у батьківському стаді повинно бути 9884 самки, а потужністю 1 млн — у два рази більше. Для забезпечення рівномірного надходження інкубаційних яєць та виробництва м'яса індиків батьківське стадо комплектують до 4 разів на рік. Кількість комплектувань має бути кратною кількості пташників для дорослої птиці, оскільки їх за-
повнюють одновіковою птицею. Комплектують батьківське стадо молодняком у 17-тижневому віці. Співвідношення самців і самок у разі природного парування 1 : 10, штучного осіменіння — 1 : 25 - ЗО.
Для комплектування батьківського стада ремонтний молодняк із добового до 17-тижневого віку вирощують на підстилці, використовуючи комплект обладнання ИРС-2,3, або до 8-тижневого віку в клітках із подальшим дорощуванням на підстилці. У добовому віці на кожну голову, що замінюють, приймають 2 самки і 5 самців, а в групі ремонтного молодняку 17-тижневого віку — 120 % самок і не менше ніж 200 % самців до маточного поголів'я.
Щ Годують ремонтний молодняк сухими або вологими кормами з вмістом обмінної енергії 1150 — 1170 кДж та протешу від добового до 6-тижневого віку — 26 %, 6 — 11-тижневого — 20, 11 — 12-тижнево-го — 18 і далі 15 %. До кормосумішей для ремонтних індиченят жири не додають.
Поголів'я батьківського стада утримують у типових приміщеннях 12 х 96, 18 х 72 м на підлозі з глибокою підстилкою, сітчастій підлозі, у кліткових батареях. Традиційною системою є вирощування індиків на підлозі з глибокою підстилкою.
Самок важких кросів розміщують на підстилці щільністю посадки 1,5 голови, середніх — 2, легких — 2,5 і самців усіх кросів — по одній голові на 1 м2 площі. Взимку температура повітря в приміщенні має бути 12 — 16 °С, відносна вологість — 60 — 70 %. Влітку температура не повинна перевищувати 25 °С. Тривалість світлового дня — 14—16 год.
Індиків батьківського стада утримують також без підстилки на сітчастій підлозі. Для цього приміщення розділяють на секції, в кожній з яких розміщують 500 — 600 несучок.
Значного поширення набуло кліткове утримання батьківського стада. В результаті його застосування місткість пташників зростає у 1,5 — 3 рази залежно від конструкції кліткових батарей, витрати корму на виробництво 10 яєць знижуються на 5 —28 %, несучість підвищується на 4 — 25 %, заплідненість яєць та вихід молодняку зростають на 3 — 7%. Використовують кліткові батареї типу КБН, ОБН, ЕБР-2.
Щ Годують батьківське стадо тільки розсипними комбікормами, застосовуючи сухий або комбінований тип годівлі. За сухого типу сухі комбікорми роздають 2 — 3 рази на добу, комбінованого — частину кормів згодовують у вигляді вологих мішанок.
Для племінного використання птиця легкого кросу придатна з 32-, середнього — 34- і важкого — 36-тижневого віку. Індичок використовують один період несучості, тривалість якого для легкого кросу не менше ніж 5 тижнів, середнього — 21 і важкого — 17 тижнів.
9.7.3. Вирощування індиченят на м'ясо
Добових індиченят розподіляють за статтю і відправляють у цех вирощування молодняку. При цьому застосовують такі системи утримання: підлогову, кліткову, комбіновану, вигульну з використанням пасовищ.
Вирощування індиченят на підлозі з глибокою підстилкою передбачає безпосереднє утримання їх від добового віку до забою. З цією метою використовують обладнання ИМС-4,5, ИР-10, ПХ-1. Приміщення для утримання птиці розгороджують на секції й розміщують у них по 500 голів молодняку. В кожній секції встановлюють електробрудер, під яким розставляють лоткові годівниці й вакуумні напувалки. Впродовж перших двох днів як годівниці для індиченят використовують цупкий папір, який розміщують під брудерами, оскільки вони погано розрізняють корм і можуть скльовувати підстилку.
Із тижневого до 3-тижневого віку їх годують із ясо лобкових годівниць. Після 3-тижневого віку огорожу навколо брудерів забирають і молодняк привчають до годівниць та напувалок, які входять до комплекту технологічного обладнання. В разі вирощування індиченят від добового до 17-тижневого віку на глибокій підстилці щільність посадки становить 4 — 6 голів на 1 м2 підлоги.
У пташниках забезпечують диференційоване освітлення відповідно до віку молодняку. У перші три дні вирощування застосовують цілодобове яскраве освітлення (40 лк) із поступовим зниженням його інтенсивності до 3-тижневого віку. Індиченятам старше від трьох тижнів встановлюють чотиригодинний світловий день. У разі вирощування молодняку в пташниках інтенсивність освітленості підтримують на рівні 5 — 6 лк, тобто створюють напівтемряву. В приміщеннях із вікнами застосовують часткове затемнення.
Температурний режим у пташнику диференціюють також залежно від віку. Так, із добового до 4-тижневого віку в приміщенні для вирощування індиченят на м'ясо підтримують температуру 26 — 28 °С, під брудерами — 26 — 35 °С. Для молодняку старшого віку їі знижують до 16 — 20 °С за оптимальної відносної вологості повітря 60 — 70 %.
Вирощування індиченят у клітках організовують у дві фази: від добового до 3-тижневого віку у кліткових батареях ИКБК, далі — у клітковій батареї КББ, де їх утримують від 3- до 8-тижневого віку. Інколи індиченят від добового до 8-тижневого віку вирощують у кліткових батареях БКБ та КБУ-4, а від 8- до 17-тижневого — в кліткових батареях КБН.
Оскільки вирощування індиченят у клітках погіршує товарний вигляд тушок, що пов'язано з появою грудних наминів та пошкодженням крил, добовому молодняку обрізують крила до п'ясток,
а для запобігання наминам вирощують його у клітках, де замість звичайних підніжних решіток встановлюють поліетиленові настили.
Найкращим є комбінований спосіб вирощування індиченят. Він передбачає утримання молодняку до 3 — 8-тижневого віку в кліткових батареях КБМ-2, КБУ-3, БГО-140, Р-15 із подальшим дорощуванням у пташниках на дерев'яній чи сітчастій підлозі до 18 — 24-тижневого віку або колоніальних будиночках, в які його переводять із б — 7-тижневого віку.
Ц У вирощуванні індиченят застосовують сухий або комбінований тип годівлі. На птахофабриках використовують переважно сухий тип годівлі молодняку. В цьому разі індиченятам до 8-тижневого, 8— 17- і 17 — 26-тижневого віку згодовують комбікорми ПК-11-3, ПК-13-2, ПК-14-2 із умістом сирого протешу 28 % впродовж першого і 24 % — другого місяця утримання. Основу кормосуміші для молодняку індиків становлять зернові злакові та зернобобові {кукурудза, пшениця, ячмінь, горох, овес) корми. До їхнього раціону обов'язково вводять рослинні білкові корми, %: шрот соєвий — 40 та соняшниковий — 21, горох — 10 — 15, гідролізні дріжджі — 3 — 6. Нестачу незамінних амінокислот поповнюють згодовуванням білкових кормів тваринного походження (м'ясне, м'ясо-кісткове, рибне борошно, сухе збиране молоко тощо), які можуть досягати ЗО % загальної кількості білків комбікорму. Для забезпечення високого енергетичного рівня до складу останніх вводять 2 — 5 % стабілізованого технічного жиру. До комбікорму також додають трав'яне борошно (5 %), різні добавки: мінеральні (3,5 — 4,5%) БМВД, синтетичні метіонін та лізин, вітаміни й кормові дріжджі.
За наявності дешевих місцевих кормів їх уводять до складу раціону і застосовують комбіновану годівлю сухими та вологими сумішами. У 17-тижневому віці з досягненням маси самками 4 — 5, самцями — 6 — 7 кг птицю забивають на м'ясо.
